WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні особливості засвоєння студентами навчального матеріалу (на прикладі вищої математики) - Курсова робота

Психологічні особливості засвоєння студентами навчального матеріалу (на прикладі вищої математики) - Курсова робота

повільний, монотонність знижують уважність слухачів в процесі заняття.
Особливо важливим фактором уваги є позитивне ставлення студентів до змісту й форми проведення занять. Для того щоб викликати відповідне відношення студента до заняття, необхідно якось "зачепити" його: в одних випадках це досягається високим теоретичним змістом заняття, який викликає інтерес до розв'язання студентом пізнавальних задач, в інших - похвалою успіхів, цінних висловлених студентами думок та зауважень або тактичним зауваженням та порадою відносно підвищення якості знань. Зауваження і поради повинні збуджувати інтерес до знань, викликати бажання вчитися та долати перешкоди, а не негативне ставлення до знань. На заняттях лектор не повинен допускати байдужості та монотонності, викладати емоційно, впевнено, змінювати методи викладання. Поступово, коли втомлюється один аналізатор, який веде сприйняття, необхідно переносити навантаження на інший: з слухового - на зоровий (демонстрація, таблиці, схеми, тощо), з зорового - на руховий (записи, конспектування, креслення та ін.).
Наприклад, в курсі диференціальної геометрії вивчається так званий тригранник Френе. Під час вивчення цієї теми доцільно спочатку продемонструвати вже побудований на таблиці тригранник, показати де яка площина і як вона утворюється, а вже потім одночасно з студентами будувати тригранник Френе на дошці і робити відповідні записи.
Під час лекції лектор викладач повинен знаходитися перед студентом на одному місці, на якому його видно усім слухачам, для того, щоб студенти бачили вираз його обличчя, а він бачив би студентів та слідкував за тим, як вони реагують на зміст і форму заняття.
2. Особливості сприймання навчального матеріалу з вищої математики
Засвоєння знань з будь-якої дисципліни починається з сприймання. Сприймання являє собою відображення в свідомості людини діючих на органи відчуттів предметів та явищ об'єктивної дійсності, це виявлення та усвідомлення предметів та явищ оточуючого середовища. Пізнання об'єктивної дійсності починається з живого споглядання. На лекціях з вищої математики студент отримує інформацію переважно за рахунок зорових та слухових ^ аналізаторів. Це відбувається тому, що математичний матеріал насичений не тільки формулами але й спеціальною символікою, якою у скороченому вигляді подаються означення, леми, теореми та твердження, що краще сприймаються зоровими аналізаторами. Слухові аналізатори допомагають студенту краще сприймати формули та символи завдяки їх промовлянню в голос, а не тільки їх споглядання.
Істинність, точність знань в першу чергу залежить від адекватності їх сприймання. В цьому процесі важлива роль належить культурі чутливості всіх органів відчуття.
Серед об'єктивних умов сприймання провідну роль відіграє сила дії збудника на органи відчуття. Воно залежить як від фізичних якостей об'єкта сприймання, його яскравості, так й від умов, в яких сприймається об'єкт (його віддаленість, степінь видимості й чутності, контрасту з фоном, на якому він сприймається, замаскування іншими предметами, тощо). Якщо предмет сприйняття не зливається з фоном своєю забарвленістю, силою звучання, формою, тоді він виділяється на фоні й сприймається. Фон й об'єкт не повинні бути однаковими за яскравістю та по силі впливу. Суттєве в розповіді лектора виділяється й сприймається тільки тоді, коли воно подається з оптимальною силою гучності, з певною інтонацією, в певному темпі, тобто коли викладач виділяє голосом найголовніше й найсуттєвіше. Якщо необхідно виділити думку або слово, його вимовляють підвищеним голосом, повільніше ніж звичайно, роблять на ньому наголос, повторюють.
Сприймання - це цілісний, осмислений пізнавальний процес. Цілісність його обумовлюється тим, що об'єктом сприймання є предмет або явище, як ціле, в якому всі його частини та властивості являють собою комплексну єдність. Таким чином, об'єктом сприймання є предмет або явище дійсності як комплексний збудник. Звісно, кожна окрема властивість може бути об'єктом сприймання, але це відбувається лише тоді, коли воно, як таке, виділяється в предметі та стає об'єктом нашого пізнання.
Сприймання предмета стає можливим тоді, коли він осмислюється, тобто усвідомлюється як предмет та його місце серед інших предметів, визначається спільне та чим вони різняться між собою, оцінюється його теоретичне та практичне значення, стає зрозумілим зв'язок його окремих частин. Осмислення завжди відбувається на основі попереднього досвіду особистості. Нове не може сприйматися, якщо воно не знайде собі місця в системі знань та досвіду людини.
Сприймання поділяється на довільне та мимовільне. Мимовільне сприймання характеризується випадковістю, воно не має спеціальної направленості. Таке сприймання малопродуктивне. Довільне сприймання має активний, цілеспрямований характер, пов'язане з свідомою діяльністю людини. Осмислення мети навчання визначає особливості сприймання знань. Довільне сприймання - це осмислене, усвідомлене сприймання. При довільному сприйманні аналіз і синтез предметів та явищ відбувається осмислено. Цей процес починається з впізнання об'єкта, що сприймається тому, що нам відомо взагалі. Основою впізнання є ознаки предмета, його складові частини, функції, на основі яких даний предмет до певної групи відомих нам предметів, асоціюється, стає подібним та асимілюється з ними за певною властивістю та особливостями. Якщо опорні риси бувають нечіткі, нечітко диференціюються, то й процес подібності предметів може виявитися нечітким, а тому й сприймання - помилковим. Впізнання буває узагальненим та специфічним. Узагальнене впізнання відбувається на основі спільних рис, спільних контурів предмета, на основі яких предмет відноситься до більшої групи предметів та не стає подібним конкретному предмету. В таких випадках предмет сприймається в загальних рисах, схематично, як "деякий інтеграл", "деяка поверхня", "деякий диференціал", а не "визначений інтеграл", "гладка поверхня", "диференціал від двох змінних". При специфічному впізнаванні виділяються специфічні опорні ознаки, завдяки яким предмети чітко диференціюються, сприймання асимілюються з раніше відомими, нове й старе ідентифікується. У таких випадках сприймання буває точним. Чим багатший досвід, точніше й міцніше знання особистості, чим краще розкриваються специфічні ознаки предметів, тим швидше й краще вони упізнаються, осмислюються і точніше сприймаються. Нове не може бути сприймане адекватно, якщо воно не пізнане та не знайшло місця у системі накопиченого досвіду та знань особистості.
Осмисленість сприймання складається не тільки з усвідомлення предмета як цілого, його використання, але й відокремлення його частин та застосування їх частинами інших предметів, в знаходженні зв'язку між цілим та його частинами.
Темп осмислення того, що сприймається, у людей буває різним: швидкий, середній або уповільнений. Це пояснюється як суб'єктивними факторами-підготовленістю, направленістю думок особистості, індивідуальними особливостями нервово - психічних процесів, так і
Loading...

 
 

Цікаве