WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні особливості діяльності викладача - Реферат

Психологічні особливості діяльності викладача - Реферат

якостей викладача: наскільки він відкритий для спілкування, як ставиться до власної роботи і до людей взагалі. По-друге, від його вміння практично застосувати знання, використати попередній досвід, побачити власні недоліки і працювати над ними.
Із комунікативними здібностями пов'язана проблема педагогічного спілкування [3, с.94].Труднощі, що виникають під час роботи, мають дуже різноманітний характер:
1) етносоціокультурні проблеми. Належність до різних націй, релігій, соціальних груп обов'язково впливає на спілкування. Інколи абсолютно різне ставлення до окремих моментів і відповідна реакція на них не просто ускладнюють відносини, а й призводять до конфліктів;
2) статусно-позиційно-рольові труднощі (залежать від того, чи співпадають бачення власного статусу і статусу партнерів у викладача і студентів). Наприклад, чи дотримуються студенти вимог, поставлених педагогом;
3) вікові труднощі. Різниця між поколіннями завжди залишатиметься, але проблемною вона стане у випадку негативного акценту алізації ( "У наш час так себе не поводили, не вчилися!" і т.д.). З іншого боку, молодих викладачів часом сприймають як рівних і ставляться відповідно;
4) індивідуально-психологічні проблеми: типові невідповідності особистостей, характерів, темпераментів, пізнавальних процесів тощо;
Певні психологічні якості педагога можуть викликати негативні моменти у процесі роботи:
o неспівпадання установок; негативна установка на аудиторію;
o страх перед аудиторією;
o відсутність контакту (автономність) у проведенні занять;
o o звуження функції спілкування до передачі фактичного матеріалу;
o страх помилок, немотивоване наслідування старших, більш досвідчених чи успішних колег.
А.А. Реан та Я.А. Коломенський рекомендують наступні умови успішного педагогічного спілкування: - мова викладача повинна бути доступною аудиторії; - максимально демонструвати форми спільності (спільні інтереси, цілі, задачі, точки зору); - щирий інтерес до проблем аудиторії; - іноді доречна вербалізація емоційного стану; - активне вислуховування; - уникання "позиції зверхності"; - не переносити негативну оцінку діяльності на особистість і навпаки [6, с.150 ].
Успішна викладацька діяльність можлива лише за постійного розвитку педагогічних здібностей і критичного підходу до власної діяльності.
1.2 Оптимальне співвідношення здібностей
Різне поєднання педагогічних здібностей зумовлює унікальність особистості викладача, проте існує певна типологія залежно від домінування певної функції (навчаючої, виховної, організаційної чи дослідницької) у професійній діяльності.
С.Д. Смирнов наводить наступну таблицю співвідношень [8, с. 273 ]:
навчання виховання організація дослідження
+ + + +
- + + +
+ - + +
+ + - +
+ + + -
- - - -
Звичайно, варіантів співвідношень значно більше - можуть бути відсутні дві будь-які якості. Окрім того, перший варіант - це фактично недосяжний ідеал, який в житті, мабуть, трапляється дуже рідко. Останній означає, що людина потрапила до вузу випадково.
Дуже важливим є поєднання наукової і педагогічної роботи. За таких умов збагачується внутрішній світ викладача, розширюється його творчий потенціал, зростає рівень знань. Педагогічна діяльність спонукає до узагальнення, систематизації матеріалу, формування нових ідей, висновків, виявляє додаткові питання ї нові гіпотези.
Науковий пошук, у свою чергу, сприяє більш ранньому досягненню професійної майстерності.
Приблизно у 2/5 викладачів домінує педагогічна спрямованість, у 1/5 - дослідницька діяльність, близько 1/3 має однакові співвідношення [9, с. 69].
Можливість такого поєднання є перевагою викладацької діяльності. У порівнянні з працівниками науково-дослідних організацій та вчителями шкіл педагоги вищих навчальних закладів швидше здобувають певні наукові степені. Педагогічна діяльність органічно доповнює наукову, а наукова сприяє вдосконаленню педагогічної.
Розділ II. Установки та стилі спілкування
2.1 Установки у педагогічному спілкуванні
Під впливом особистого досвіду і певних особистісних якостей складається ставлення до різноманітних моментів викладацької діяльності. Готовність реагувати певним чином на певну ситуацію називають установкою. Виділяють два основні види - позитивну і негативну.
Негативна установка характеризується зверхнім ставленням до студентів у поєднанні зі скептичними поглядами на їх розумові здібності, старанність, організованість тощо. Викладач чекає від аудиторії помилок і правильні відповіді сприймає як випадковість, а не закономірний результат. Реакція на вдалі виступи, роботи буде стриманою, проте у випадку непідготовленості викладач не приховуватиме, що передбачав саме це і може навіть радіти, бо сприймає негативний результат як підтвердження власної проникливості.
За наявності такої установки педагог частіше переносить негативну оцінку діяльності на особистість студента і, навпаки, негативну оцінку особистості на діяльність. Вдалі запитання, репліки, жарти і коментарі можуть сприйматися як особисті образи. Надмірно жваві і балакучі караються невисокими (чи навіть низькими) оцінками.
На наш погляд, можна виділити негативно-активну і негативно-пасивну установки. У першому випадку викладач відкрито демонструватиме своє ставлення аудиторії, може аргументувати його певними результатами діяльності студентів. У другому - відносини будуть простішими, педагог може жалітися колегам, але "автономність" і звуження функцій спілкування залишатимуться.
Причини виникнення негативної установки досить різноманітні: це і завищення самооцінка особистості і результатів професійної діяльності, невдоволення роботою і кар'єрним зростанням, певні особистісні якості (дріб'язковість, схильність до песимізму т.д.), невдалий попередній досвід. Негативна установка може бути захистом у випадку невпевненості, страху перед аудиторією.
Студентам важко працювати за таких умов. Необхідність постійно доводити свою спроможність вчитися, самостійно мислити може стимулювати навчальну діяльність лише на початку спілкування. Далі такі зусилля здаватимуться марними, і аудиторія скептично ставитиметься до викладача. Педагога можуть боятися, але зникне інтерес до предмету, його вивчатимуть, бо "тактреба". У результаті якість засвоєних знань буде низькою, а спілкування - конфліктним [2, с.108].
Позитивна установка характеризується більш реалістичним ставленням до студентів. Викладач не чекає, що більшість знатиме предмет на "відмінно", але прикладатиме до цього певні зусилля. Негативні результати він пояснюватиме певними обставинами, буде ставити допоміжні запитання, цікавитиметься власною думкою студентів. У роботі цінуватиме незалежність і обґрунтованість висновків, нестандартний підхід до проблеми, уміння довести власну позицію.
Викладачі з позитивною установкою часто схвально відгукуються про роботу студентів, і цим швидше налагоджують необхідні зв'язки. Іноді навіть ризикують дати позитивну оцінку "авансом", спрямовуючи аудиторію на удосконалення знань, умінь, на пошук необхідної інформації. Не менш важливе ставлення до помилок: їх сприймають як такі, що можна виправити, доклавши певних зусиль; завдяки такій стимуляції завдання педагогів здаються менш складними. Якщо розгляд певних результатів починається з визнання певних досягнень, то подальші зауваження і критика сприйматимуться конструктивніше.
Д. Карнегі писав, що позитивна установка змінює життя на краще.
Loading...

 
 

Цікаве