WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні особливості діяльності викладача - Курсова робота

Психологічні особливості діяльності викладача - Курсова робота

діяльності є результатом засвоєння (інтеріоризації) особистістю соціальних відношень між людьми. Лише на основі взаємодії з іншими людьми, коли людина намагається зрозуміти думки й дії іншого та коли він оцінює себе очами цього іншого, він здатний рефлексивно поставитись і до самого себе [7].
А які ж механізми педагогічної рефлексії?
Пізнання педагогом самого себе, як вже зазначалось, можливе в процесі активної взаємодії з іншими людьми в практичній діяльності. Самопізнання включає в себе вивчення своїх психічних та фізичних особливостей, соціальних проявів, ставлення до людей, до праці, до себе. Безпосереднє пізнання досягається педагогом у результаті рефлексії, самоспостереження, педагогічного самоаналізу й професійної самооцінки. Ці прийоми служать поглибленому проникненню у власний внутрішній світ [8].
Рефлексія - це роздуми про себе, про своє призначення і само актуалізацію, осмислення своїх професійних задач. Педагог порівнює результат дії з метою, яку він перед собою ставив, та якщо результат його не задовольняє, він шукає й випробовує нові засоби, інші способи дії. Оцінюючи свої дії з погляду їх практичної доцільності, він постійно виправляє себе і таким чином виховує, формує себе не тільки в розумінні "підвищення кваліфікації", а також і в моральному відношенні. Ця постійна самокорекція (зворотний зв'язок), без якої успішна педагогічна діяльність була б не можлива, і лежить в основі рефлексії [8, 56].
Від рефлексії слід розрізняти самоспостереження та самоаналіз. Самоспостереження - це вміння дивитися на себе, свої дії та відносини збоку [8]. Самоспостереження надає педагогу цінну інформацію про самого себе, яка виявляється прихованою для оточуючих. Вона допомагає краще пізнати свої сильні та слабкі сторони.
Педагогічний самоаналіз, який дає змогу розкрити причинно-наслідкові зв'язки своїх успіхів та невдач у педагогічній діяльності, включає в себе також аналіз власних потреб, які суттєво впливають на поведінку, на спосіб життя педагога, на весь його стан. Педагогічний самоаналіз - це діалог, який веде педагог з самим собою: що можна, що потрібно, що добре, що погане [8]. Така внутрішня робота розвиває аналітичне мислення, забезпечує своєчасне внесення поправок до професійно-рольової поведінки вчителя.
У процесі самовиховання педагога залежно від його індивідуального розвитку К. М, Левітан виділяє три рівні [8]. Перший - подолання існуючих, виявлених у процесі самопізнання особистих недоліків. Другий рівень пов'язаний із утвердженням професійно значущих якостей особистості педагога, які ще не стали "другою натурою". Третій, найвищий якісний рівень самовиховання характеризується вдосконаленням існуючих позитивних якостей особистості [8, 57].
Розрізняти названі рівні необхідно для того, щоб зосередити зусилля на актуальних завданнях власного розвитку.
Саме тепер слід перейти до розкриття поняття "рефлексивне керівництво". Рефлексивне керівництво - це таке управління діяльністю учнів, при якому викладач:
а) ставить учня в позицію активного суб'єкта навчання, що здійснюється в загальній системі колективної роботи студентської групи;
б) розвиває здібності учня до саморегуляції, самоорганізації та самоконтролю власної діяльності;
в) організовує процес навчання як рішення навчально - пізнавальних проблем на основі творчої взаємодії (діалогу) з учнями, коли викладач намагається адекватно розуміти та цілеспрямовано регулювати думки, почуття й дії учнів;
г) в процесі проектування діяльності учнів розробляє цілі навчання та конструктивні схеми їх досягнення, враховуючи особливості студентів і можливості їх просування й розвитку;
г) оцінює та аналізує власну діяльність і самого себе як її суб'єкта. Слід додати, що викладач призваний допомагати й учням аналізувати, усвідомлювати та оцінювати власну діяльність, тобто рефлексивно ставитись до себе.
Як відомо, сучасна гуманістична психологія розглядає навчання як процес, скерований на учня як на центральну фігуру цього навчання [12, 11]. Учень є основним учасником всього освітнього процесу, що відповідає цінностям і інтелектуальним здібностям особистості. Що стосується вчителя, то він виступає в ролі людини, що полегшує процес навчання та створює атмосферу взаємної довіри та живого спілкування, що дозволяє здійснювати самореалізацію людини в процесі навчання.
Таким чином, об'єктом діяльності вчителя, об'єктом його управління, керівництва т організації є діяльність учнів, а сам учитель дивиться на себе й на свої дії ніби очима учнів. І будь-які педагогічні задачі, відповідно, - це задачі по керівництву учнем [12]. Проте мова йде про дуже своєрідне керівництво, під час якого учень стає в позицію суб'єкта, також здатного до керівництва своєю діяльністю. Іншими словами, це - "керівництво процесами керівництва", які здійснює інша людина [12, 10-13]. Такі процеси в психології прийнято називати рефлексивними процесами [12].
Рефлексивні процеси - це процеси відображення однією людиною (вчителем) внутрішньої картини світу іншої людини (учня). Вчитель повинен мати не лише власні уявлення про об'єкт, що вивчається, а й знати, якими уявленнями про цей об'єкт володіє учень. Педагог повинен бути спроможним ставати на точку зору учня, імітувати його міркування, передбачати ймовірні труднощі в його діяльності, розуміти, як учень сприйме певну ситуацію, пояснити, чому учень діє так, а не інакше.
Отже, психологічну структуру діяльності вчителя можна описати як процес рефлексивного керівництва "іншою" діяльністю (діяльністю учнів). Дійсно, рефлексивні процеси, тобто процеси взаємного відображення в системі "Викладач - учні", є необхідною умовою для створення організації взаємодії, комунікації та взаєморозуміння між вчителем та студентами. Але головний момент рефлексивного керівництва - це постановка учня в позицію активного суб'єкта власної діяльності та розвиток у нього здатності до самокерування й самооцінки своєї діяльності, тобто формування в нього особистісних механізмів саморегуляції. Останнє можна визначити одним словом - самостійність учнів в процесі оволодіння знаннями. Способи й методи організації діяльності учнів можуть варіюватися - від чіткої її регламентації до розвитку активної самодіяльності студентів, від прямих засобів впливу на учня до опосередкованих,пов'язаних із створенням умов для самостійного навчання студентів.
II. 4. Професіонально значущі психологічні якості особистості вчителя
Вихідним положенням, яке ми кладемо в основу виділення професіонально значущих психологічних якостей педагога, є сформульоване вище положення про педагогічну діяльність як рефлексивне керівництво навчальною діяльністю учнів. Розглядаючи з цього погляду психологічні якості особистості, що мають для педагога професійну значимість, ми виділяємо три групи таких якостей.
1. Насамперед це група особистісних властивостей, які пов'язані з розвитком у педагога емпатії, тобто здатності розуміти внутрішній світ іншої людини (когнітивна сторона емпатії) і навіть проникати в його почуття, відгукуватись на них, співпереживати з іншою людиною (емоційна сторона емпатії).
Емпатія - це здатність педагога ідентифікувати (ототожнювати) себе з учнем, стати
Loading...

 
 

Цікаве