WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні особливості діяльності викладача - Курсова робота

Психологічні особливості діяльності викладача - Курсова робота


КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Психологічні особливості діяльності викладача
?
Зміст
ВСТУП
I. Нова освітньо-світоглядна парадигма
ВИСНОВКИ
II. Психологічні особливості діяльності викладача
II. 1 Творчий характер діяльності викладача
II.2. Психологічні особливості відношень "Викладач - учень"
II. 3. Рефлексія та рефлексивне керівництво
II. 4. Професіонально значущі психологічні якості особистості вчителя
II. 5. Практичне мислення
ВИСНОВКИ
Бібліографія
ДОДАТОК № 1
ДОДАТОК № 2
ВСТУП
Найважливішим завданням школи, інституту, університету на сучасному етапі є підвищення якості виховання і навчання молоді. Успішне вирішення цього завдання великою мірою залежить від учителя, його професійної кваліфікації.
Специфіка педагогічної роботи полягає в тому, що основним "знаряддям праці" вчителя є власна особа, професійна зрілість якої дозволяє знаходити оптимальні рішення в постійно змінюваній педагогічній ситуації і яка врешті решт визначає результати всієї практичної діяльності вчителя.
Зростання масштабів та складності соціальних перетворень підвищує вимоги до особистості вчителя.
Учитель, який творчо працює, швидше сприймає нові ідеї та методи. Професіоналізм - це творче оволодіння спеціальністю, вміння домагатися найбільшого результату з найменшими витратами і в найкоротші строки.
Професійне становлення особистості вчителя - вдосконалення способів її включення в педагогічну роботу, здатність реалізувати себе в ній. Шлях формування особистості вчителя - не лише справдження себе в педагогічній діяльності, а й становлення і розвиток через цю діяльність.
Слід враховувати, що педагогічна діяльність в своїй основі - творчий процес, оскільки вона не зводиться до повторення колись засвоєного алгоритму і оскільки в ньому постійно виникає щось нове. В багатьох ситуаціях вчителю доводиться діяти не за "статусом", а приймати рішення на основі особистих знань і цінностей, за допомогою розуму та моральної інтуїції. Чим багатша людина як особистість, тим вона цінніша і як член конкретної організації. Діалектичний взаємозв'язок функціональної ролі та індивідуальних духовних цінностей - це вимоги до нормальної повноцінної особистості сьогодення.
Позитивна установка вчителя на свою професію є головним фактором успішної реалізації ним своєї професійної ролі, що передбачає й систематичне самовдосконалення.
Становлення особистості вчителя - не просте накопичення знань, а постійне вдосконалення самої особистості, її морально-етичних, професійно-педагогічних якостей. Цей процес складний і суперечливий. Розвиток особистості вчителя відбувається під багатостороннім впливом усіх учасників педагогічного процесу, соціального мікросередовища, дедалі зростаючих вимог, обумовлених розвитком педагогічної науки і практики та суспільства в цілому.
Але професійне становлення особистості вчителя не можливе без знання ним психологічних особливостей педагогічної діяльності. Професія педагога вимагає того, щоб майбутні викладачі насамперед глибоко на теоретичному рівні усвідомили психологічні особливості цієї діяльності. Тільки на основі цих знань "психології вчителя" можна сформувати уміння правильно, професійно діяти в кожній конкретній ситуації, виробляючи відповідний аналіз, приймаючи обґрунтовані рішення, виконання яких забезпечить досягнення поставленої мети.
I. Нова освітньо-світоглядна парадигма
Пріоритетна увага в реформуванні вищої освіти в Україні має надаватися підготовці нової генерації науково-педагогічних кадрів - національної еліти, здатної трансформувати в собі нову освітньо-світоглядну парадигму національно-державного творення, гуманістичного вознесіння самоцінності особистості вихованця [11, 32].
Підготовка та атестація науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації здійснюється в Україні, насамперед, через аспірантуру й докторантуру, а останнім часом і через магістратуру. Постає нагальна потреба розробки й реалізації моделі викладача вищої школи, яка має враховувати як національно-культурні традиції функціонування освітньо-виховного простору, так і сучасні прогресивні світові тенденції педагогічного поступу.
Розквіт університетської освіти в XVIII-XIX століттях (Харківський, Київський університети, Києво-Могилянська академія та ін.) сформував образ викладача університету: численність наукових знань; наявність власної школи викладання; педагогічна майстерність; вільнодумство; честолюбство вченого; толерантність.
Г. С. Сковорода свого часу боровся проти схоластики та обмеження мислення частини викладачів. Т. Г. Шевченко з любов'ю писав про велике покликання педагогів, що метою свого життя вважали самовіддане служіння народу [11].
Відповідно до нової філософії освіти викладач вищої школи в сучасних соціокультурних умовах вбачається не просто транслятором науково-культурного й професійного досвіду (з цим успішніше справляють засоби масової інформації та нові інформаційні технології), а носієм незаперечної істини, яка має бути засвоєна студентом. Центральний акцент в синкретичній (діалогічній) культурі припадає на індивідуальність та індивідуальну свідомість, визнані права на власну думку та позицію іншого, незалежно від соціально-рольової позиції, яку він обіймає.
Ще П. П. Блонський писав: "Ми не збираємося навчити студента "всьому", але ми повинні навчити його самоосвіті, навчити його самостійно, протягом усього майбутнього життя, коли поряд не буде ні лекторів, ні викладачів, вивчити все, що йому потрібно" [11, 33].
На думку С. Т. Шацького, найважливіша ідея, що повинна усвідомлюватись педагогом - це еволюція педагогічної справи [11, 33].
Гуманістично зорієнтована суб'єкт-суб'єктна модель навчального процесу у вищому навчальному закладі вимагає як відмінної педагогічно-психологічної системи взаємодії між студентом і викладачем, так і зміщення аспектів у побудові професіограми особистості викладача та розробці критеріїв його педагогічної майстерності. Викладаючи в вищому навчальному закладі, вже недостатньо просто поєднувати педагогічну спрямованість своєї діяльності з науково-пошуковою активністю, а важливо також те, на якому ментально-духовному тлі це відбувається, наскільки викладач здатний проявляти моральний професіоналізм. Крім того, гуманістична парадигма передбачає концентрування навчального процесу не на навчальній дисципліні, а на особистості студента, його професійному становленні та особистісному зростанні. Задля цього сам викладач має бути високого рівня професійності, самоактуалізованості, особистісної й громадянської зрілості.
У педагогіці вищої школи вважається загальновизнаним, що професійні вимоги до педагога повинні складатися з трьох основних комплексів (рис): 1) загальногромадянські риси; 2) психолого-педагогічні властивості, що визначають специфіку професії викладача; 3) спеціальні знання, уміння й навички з предмета (спеціальності) [11].
Таким чином, професійна діяльністьвикладача вищої школи вимагає наявності всіх цих якостей: певних особистісних рис, психологічно-педагогічних знань, володіння своїм предметом, педагогічних здібностей. Серед них основні такі:
1. Загальногромадянські риси: широкий
Loading...

 
 

Цікаве