WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні особливості вербального спілкування - Реферат

Психологічні особливості вербального спілкування - Реферат

але й зосередженість на темі розмови, причому значно легше підтримувати візуаль-ний контакт, коли вона приємна, аніж коли конфліктна. В ос-танньому випадку утримування від прямого візуального кон-такту є виявом ввічливості та розуміння емоційного стану партнера по спілкуванню, а настійливий погляд - ознака во-рожості, втручання в особисті переживання.
Необхідно враховувати, щопро людину, яка дивиться спів-розмовникові у вічі, створюється приємне враження, але по-стійний, пильний погляд заважає зосередитися, викликає від-чуття дискомфорту. Тому погляд потрібно час від часу відво-дити, регулюючи таким чином розмову. Останнє не стосується тих ситуацій, коли працівнику правоохоронних органів по-трібно свідомо збільшити напруженість у спілкуванні (напри-клад, при допиті, проведенні очної ставки).
Важливо знати та свідомо використовувати такі характе-ристики візуального контакту: відведення погляду вбік, погля-ди скоса чи, навпаки, визивно прямі, погляди крадькома - оз-нака ворожості, готовності до конфлікту, моргання очима - подив, зляканість, широко відкриті очі - привітність, задово-лення (у сполученні з посмішкою), відсутній, пустий погляд - утома, нудьга.
Знання про особливості візуального контакту не тільки дозволяють діагностувати та нейтралізувати прояви, що ут-руднюють професійне спілкування, а й цілеспрямовано ство-рювати такі, що сприяють оптимальній взаємодії.
Останніми при перерахуванні невербальних засобів спіл-кування були названі мимовільні прояви фізіологічних реак-цій, до яких належать потіння, пересихання в роті, що супроводжуеться ковтанням, облизуванням губ, посилене пульсуван-ня, порушення дихання, розширення зіниць, зблідніння тощо. Усі ці прояви, що практично не підвладні свідомому контро-лю, свідчать про значні труднощі, яких зазнав співрозмовник, і повинні фіксуватися як додаткові діагностичні ознаки.
2. Особливості сприймання і розуміння людини людиною.
Вищезазначене свідчить, що спілкування - це не просто обмін інформацією, воно передбачає взаємну активність парт-нерів. Успішність спілкування залежить від рівня соціальної чуттєвості до людей, психологічної пильності та емоційної чутливості. При нерозвиненості однієї з цих складових спіл-кування може стати нерезультативним чи взагалі не відбутися.
Пізнання і взаємний вплив людей один на одного - обо-в'язковий елемент всілякої спільної діяльності, незалежно від того, що є її метою (досягнення матеріального результату, ви-ховання тощо). Від того, як люди відображають та інтерпрету-ють зовнішність і поведінку, багато в чому залежить характер їх взаємодії і діяльності та результати, яких вони досягають.
Отже, людина виступає щодо партнерів по спілкуванню не тільки як об'єкт і суб'єкт впливу, а й одночасно як суб'єкт піз-нання. Основними процесами, завдяки яким людина сприй-має та переробляє інформацію, що надходить від іншої лю-дини, є сприймання, мислення та уявлення.
Дослідами встановлено, що цілісний образ людини вини-кає поступово і пов'язано це з просторово-часовими умова-ми, в яких відображається об'єкт. Наприклад, люди з нормаль-ним зором в умовах доброї видимості виділяють людину з оточення на відстані двох кілометрів. На відстані одного кі-лометра видно загальний контур, 700 м - сприймаються ру-хи рук та ніг, 300 м - голова, овал обличчя, колір одягу, 60 м - розрізняються очі, ніс, пальці. В умовах поганої види-мості показники сприймання людини на відстані гірші.
Колір елементів верхньої половини фігури визначається раніше, ніж нижньої. Велике значення має ракурс (збоку, звер-ху), в якому сприймається людина. При сприйманні обличчя напрямок розглядання - зверху вниз, від волосся до губ, тоб-то верх голови є точкою початку сприймання обличчя.
При описанні зовнішності людини елементи її розподіля-ються нерівномірно. Так, якщо за 100 % прийняти загальну кількість елементів зовнішності, то відображення фізичних рис (зріст, статура, волосся тощо) становить 82 %, виразні рухи (мі-міка, жестикуляція) - 14 %, оформлення зовнішності - 4 %.
Окрім власне психофізіологічних чинників, на сприйман-ня та розуміння людини людиною впливають вікові, статеві, професійні та інші ознаки. Так, з віком при словесному від-творенні зовнішності збільшується кількість елементів вираз-них рухів, проте зменшується кількість елементів оформлен-ня зовнішності. Найбільш точно оцінюється вік однолітків, гірше - молодших, найгірше - старших за віком. Педагоги в першу чергу описують одяг, потім мову, міміку, манеру по-водитися, художники - відповідно обличчя, зріст, міміку. Чо-ловіки та жінки приблизно однаково ідентифікують очі лю-дини, але жінки точніше визначають пропорції обличчя, рот, ніс, чоловіки - брови, овал обличчя, вуха, підборіддя.
Певні закономірності виявляються при сприйманні та ро-зумінні психічних станів, зокрема, емоційних. Так, найбільш точно ідентифікуються подив, відраза, гірше - горе, гнів, по-зитивні емоції.
Але найбільшою мірою сприймання та розуміння іншої людини залежить від чинників, що мають соціально-психологічну природу. Виділяють такі механізми:
1. Фізіогномічна редукція - судження про внутрішні, психологічні особливості на основі зовнішнього вигляду (ви-разу обличчя, статури, ходи, постави тощо).
У кожній національній культурі існує безліч фізіогномічних уявлень та прикмет. Добре відомо, що означає, напри-клад, тверде підборіддя, високе чоло, вузькі губи. Існує фіксо-ваний набір прикмет і щодо інших частин обличчя (очей, брів, вух). Дослідами О. Бодальова встановлена наявність та-ких стереотипів сприймання: люди з квадратним підборіддям мають сильну волю, з високим чолом - розумні, з жорстким волоссям - непокірного характеру, повні люди - добродуш-ні, люди низького зросту відзначаються властолюбством, енергією, бажанням командувати, гарні люди - нерозумні й самолюбиві, тонкі губи - ознака потайливості, постійно на-піввідкритий рот - невеликого розуму.
Наскільки такі уявлення справедливі? Відомо, що фізіогномісти часом дають дуже точну характеристику людині, яку во-ни короткочасно спостерігають. Але є й інший погляд - не можна жорстко пов'язувати окрему деталь зовнішності з харак-тером, це обов'язково призведе до помилки. Істина полягає в тому, що зовнішність, звичайно, відображає деякі внутрішні особливості, і у цьому немає нічого ненаукового чи ідеалістич-ного (будова скелетно-м'язової системи визначає конституцію, яка, у свою чергу, впливає на манеру поведінки і характер). Відповідно, механізм фізіогномічної редукції може бути корис-ним, якщо не вимагати від нього надто багато - абсолютної точності та надійності.
Звідки беруться фізіогномічні уявлення? Ми не набуваємо їх у процесі накопичення особистого досвіду (наприклад, не виміряємо висоту чола та не співставляємо її з інтелектом), а дістаємо вже
Loading...

 
 

Цікаве