WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні основи художнього сприйняття - Курсова робота

Психологічні основи художнього сприйняття - Курсова робота

висновки останнього щодо наявності стереотипів сприйняття [22: 32]. Він зазначає, що характер ставлення людини до твору мистецтва залежить від кількох моментів, які зазвичай людиною не усвідомлюються. Це звички сприйняття, відомі схеми розуміння і тлумачення відносин між людьми, стереотипи сприйняття, надбані в процесіжиттєвої практики.
3.2. Сутність та риси художнього сприйняття
Художнє сприйняття твору мистецтва - дуже складений й одночасно цілісний процес. П.М.Якобсон у праці "Психологія художнього сприйняття" висловлює думку про те, що окремі елементи художнього твору в складному контексті сприйняття з'єднуються і виступають у вигляді певних цільностей, частин закінченого твору, що "укладаються в систему образів, в систему різносторонньо даного предмету мистецтва" [22: 35]. Однак ці елементи впливають на формування нашого цілісного враження від художнього твору. Цілісний процес художнього сприйняття іноді здійснюється досить швидко і проходить без усвідомлення ряду істотних ланок, виступає у свідомості людини в формі цілісного результату - у вигляді оцінок, думок, переживань.
Сприйняття витворів мистецтва може досягати різного ступеня складності і повноти. Таке сприйняття, залежить, перш за все, від автора твору, який намагається вплинути на свідомість читача, розбурхати його почуття. Все в творі: і його назва, і структура, і система художніх образів, і арсенал засобів художньої виразності - спрямоване на вирішення цієї стратегічної задачі автора. "Витвір мистецтва прагне впливати всім комплексом своїх засобів на духовний світ людини і притому за допомогою того спеціально побудованого віддзеркалення життя, яке в ньому відбите" [22: 57]. У праці "Психологія мистецтва" Л.С.Виготський погоджується з поглядом Геккена на художній твір як на "сукупність естетичних знаків, спрямованих до того, щоб порушити в людях емоції" [5: 7-8], приєднується до думки філософа Христіансена, який встановив, що "метою зображення предметного в мистецтві є не чуттєвий образ об'єкту, але безобразне враження предмету" [5: 58].
У процесі художнього сприйняття (на відміну від сприйняття побутових речей) ми обов'язково бачимо автора, індивідуального або ж колективного, сприймаємо його голос, усвідомлюємо його ставлення до зображеного. Ступінь "присутності" автора у творі може бути різною, але він завжди є. Тож говорять про діалог автора і читача (споглядача, глядача тощо).
Присутність автора в художньому творі можна пояснити тим, що художній твір - це завжди засіб самовираження художника, трибуна, з якої він проголошує (у формі образів, а інколи і прямо) свої ідеї, погляди на життя, на мистецтво тощо. Твір завжди є відбитком авторського свідомого (ідеї, побудова, система образів) й несвідомого (індивідуального й колективного). Приховані в колективному несвідомому архетипи, на думку К.-Г.Юнга, складають основу творчості, визначають послідовність образів, що спливають у свідомості при пробудженні творчої активності. Архетипи, на думку вчених, складають основу всіх вражень. Так, В.Зеленський в післямові до "Аналітичної психології" К.Г.Юнга зазначає, що "суб'єктивне переживання тісно пов'язане з архетипами і здійснюється через виражені символічним чином певні універсальні міфологічні мотиви або архетипові образи. Останні є основними компонентами будь-яких релігій, міфологій, легенд і казок всіх часів і народів". [9]. Таким чином, архетипи лежать а основі творчості і в основі вражень від продукту творчості, що складає основу взаєморозуміння, діалогу творця і реципієнта.
Провідну роль у художньому сприйнятті виконує сам твір: значність його художнього змісту, коло ідей і відчуттів, які воно викликає. "Змістовний відгук, що збагачує духовний світ людини, може викликати тільки справжній витвір мистецтва", - наголошує П.М.Якобсон [22: 37-38].
Сприйняття твору мистецтва передбачає як сприйняття його змісту (що зображено), так і форми (як зображено), що породжує відповідні емоції (емоції форми і емоції змісту). На це звернув увагу Л.С.Виготський. У праці "Психологія мистецтва" він висуває ідею подолання матеріалу (змісту) твору художньою формою: "Тільки в даній своїй формі художній твір здійснює свій психологічний вплив. Інтелектуальні процеси виявляються тільки частковими і складовими, службовими і допоміжними в тому зчепленні думок і слів, яке і є художня форма" [5: 44]. Ще Л.М.Толстой указував на те, що порушення форми твору негайно веде до порушення художнього ефекту. У листі до М.М.Стахова від 23 квітня 1876 року Толстой викладає вислів Брюллова: "Поправляючи етюд учня, Брюллов в кількох місцях трохи зачепив його, і поганий, мертвий етюд раптом ожив. "Ось, ледь-ледь зачепили, і все змінилося", - сказав один із учнів. "Мистецтво починається там, де починається ледь-ледь", - сказав Брюллов, висловивши цими словами найхарактернішу рису мистецтва" [18: 45].
"Основою естетичної реакції, - пише Л.С.Виготський - є викликані мистецтвом афекти, що переживаються нами зі всією реальністю і силою, але знаходять собі розряд в тій діяльності фантазії, якої вимагає від нас кожен раз сприйняття мистецтва. Завдяки цьому центральному розряду надзвичайно затримується і пригнічується зовнішня моторна сторона афекту, і нам починає здаватися, що ми переживаємо тільки примарні почуття. На цій єдності почуття і фантазії і засновано будь-яке мистецтво. Найближчою його особливістю є те, що воно, викликаючи в нас протилежно спрямовані афекти, затримує теж завдяки початку антитези моторний вираз емоцій і, зіштовхуючи протилежні імпульси, знищує афекти змісту афектами форми, приводячи до вибуху, до розряду нервової енергії. В цьому перетворенні афектів, в їх само згорянні, у вибуховій реакції, що призводить до розряду тих емоцій, які тут же були викликані, і полягає катарсис естетичної реакції" [5: 262-263].
На думку психолога П.М.Якобсона, наше сприйняття може проходити кілька етапів ("сходинок"} - від поверхневого сприйняття до усвідомлення сутності, глибинного змісту твору. Перший етап - початкове осмислення твору митця: що зображено, які предмети, дійові особи, стосунки між героями тощо. Наступний етап - споглядання твору, занурення в "чуттєву стихію предмету" [22: 43]. "Прагнення сприйняти чуттєве багатство, дане в творінні художника, спеціально його відчути є істотна особливість художнього сприйняття. Це прагнення створює основи для переживання чуттєвої краси твору, його фарб, форм, звуків, їх тонких нюансів" [22: 44]. Таке занурення забезпечує наступний етап - сприйняття художнього образу в мистецькому творі, осягнення його сутності: "Для нашого сприйняття виявляється, що перед нами не просто скульптура, що показує людину, а що це образ героя, або мислителя..." [Там же]. Саме на цій сходинці сприйняття, на думку П.М.Якобсона, виникає жива, усвідомлена реакція на витвір мистецтва того, хто сприйняв, пізнав художній образ. Висота злету думки у процесі осягнення художнього образу залежить, по-перше, від
Loading...

 
 

Цікаве