WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні основи художнього сприйняття - Курсова робота

Психологічні основи художнього сприйняття - Курсова робота

перцептивних дій, засвоєних особою в ході етновиховного процесу" [15: 228].
Існують міжетнічні відмінності в переживанні зорових ілюзій. Оптико-геометричні ілюзії (ілюзія Мюллера-Лайєра, горизонтально-вертикальна ілюзія) характерні для сприйняття "цивілізованихнародів", відсутні (або виражені значно слабше) в перцептивній діяльності представників "традиційних суспільств". Такі відмінності у перцепції пов'язані з міжетнічними відмінностями в наборах сенсорних форм-еталонів, з особливостями предметного оточення та матеріальної культури етносу. Результат перцепції залежить від якості сенсорних еталонів: наприклад: використовуються в ролі еталонів форми геометричні фігури (трикутник, коло, квадрат) чи конкретні фігурні предмети (тарілка, дзеркало, стремено).
Отже, кожен народ світу має свою етнічну психологію, ментальність, яка проявляється в етнічній картині світу, етнічних стереотипах, установках тощо. Ці фактори визначають національний код кожної культури. Продукти культурної діяльності народу містять свій культурний код.
Сприйняття інокультурного тексту утруднюється необхідністю декодування інокультурної інформації, тобто переводу її на мову власної культури. Чим більшою є відмінність інокультурного тексту від звичного для представника певного етносу, тим більшою є вірогідність культурного шоку. Профілактикою культурного шоку є підготовка до рецепції інокультурного тексту.
На заваді адекватного сприйняття інокультурного тексту інколи стоїть ментальність реципієнта, яка проявляється в певних стереотипах сприйняття, негативних установках на сприйняття інокультурної інформації, що суперечить його життєвим переконанням, поглядам, внутрішній картині світу.
Розділ III. Проблема художнього сприйняття
3.1. Дослідження художнього сприйняття в психології
Особливою формою сприйняття є так зване естетичне сприйняття.
П.М.Якобсон в "Психології художнього сприйняття" пише: "Процес знайомства людини зі всією сферою прекрасного в цілому - чи буде це краса людських відносин, неповторний вигляд природи, чи буде це значний витвір мистецтва - є естетичним сприйняттям" [22: 5]. Сприйняття різних творів мистецтв він виокремлює в особливий вид естетичного сприйняття - художнє сприйняття, яке має власні характерні риси та якості.
Питання про характер художнього сприйняття досліджували естетики, художники, мистецтвознавці. Усі вони відзначали наявність у процесі художнього сприйняття переживання естетичного задоволення. На чому це ґрунтується? Дослідники художнього сприйняття давали різні відповіді на це питання.
Представники "математичної естетики" (А. Цензінг) шукали джерело естетичного задоволення в пропорціях різних частин твору мистецтва.
Такою пропорцією, на їх думку, є золотий перетин, тобто таке відношення розподілу лінії, при якому лінія відноситься до більшого відрізка, як останній до меншого. Про золотий перетин як довершену пропорцію говорили ще античні скульптори.
"Експериментальна естетика" (Вебер, Фехнер) висунула формулу про кількісне співвідношення між інтенсивністю наших відчуттів та силою подразників. Був проведений ретельний експериментальний аналіз естетичного значення різних ліній, форм, кольорів, їх комбінацій. Представники цього напрямку прийшли до висновків, що лінія, форма, поєднання кольорів, дані ізольовано, набувають для людини самостійне значення, їх сприйняття інколи набуває певної складності, викликаючи низку асоціацій.
Інтерес викликають дослідження сприйняття музичних творів (Валентайн, С.Бєляєва-Екземплярська), які показали, що музика пробуджує в людині безліч зорових образів та асоціацій. С.Бєляєва-Екземплярська в статті "Про психологію сприйняття музики" [2] робить висновок, що процес сприйняття витворів мистецтва (музики) будується на участі в ньому двох чинників: 1) прямого (сприйняття змісту та побудови твору), 2) непрямого (різні асоціації, викликані ходом розвитку твору). Асоціації різняться за тематикою, що залежить від інтересу слухачів, їх устремлінь, життєвого досвіду. Послідовний розвиток цих асоціацій відбувається у відповідності до зміни вираженого в музиці емоційного настрою, музичної думки, визначається ходом динаміки музичного образу. Причому сприйняття одних слухачів більше залежить від першого чинника, інших - від другого.
А.Г.Костюк приходить висновку, що сприйняття музики є становленням суб'єктивного художнього образу слухача, адекватність якого (відповідність тому, що замислив і створив композитор) залежить від культури сприйняття суб'єкта і від складності твору [13]. Низька культура сприйняття визначає фрагментарність сприйняття твору мистецтва, а високий музичний рівень забезпечує структурно-цілісне сприйняття.
Значний внесок у вирішення проблеми художнього сприйняття (зокрема літературного твору) вніс С.Л.Виготський у своїй праці "Психологія мистецтва". Він говорить про взаємозв'язок сприйняття з почуттями та уявою людини й первоступеневе значення останніх як основи естетичної реакції: "Проблема сприйняття є одна з найважливіших проблем психології мистецтва, але вона не є центральною проблемою... В мистецтві актом чуттєвого сприйняття, звичайно, тільки починається, але не завершується реакція, і тому психологію мистецтва доводиться починати не з того розділу, який має справу зазвичай з елементарними естетичними переживаннями, а з інших двох проблем - почуття та уяви" [5: 237-238].
Певний вклад в розвиток психології художнього сприйняття здійснили дослідження сприйняття театральних постановок і кінокартин, на які вказує М.П.Якобсон [22: 28-29]. В них акцентується увага на вікових особливостях сприйняття, аналізується вплив твору (кінофільму з певним сюжетом) на подолання установок, випередженості, стереотипів сприйняття та т.д.
Досліджуючи сприйняття живописних і скульптурних творів різними глядачами, К. Валентайн у роботі "Психологія краси" [4: 85] приходить до висновку про наявність психологічних типів сприйняття. Він виокремлює 4 таких типи: суб'єктивний тип (сприйняття характеризується живим переживанням різного роду емоцій, наявністю живих образів); 2) об'єктивний тип (вислови торкаються композиції картини, угрупування предметів, різноманітності зображених предметів, колористики, гри світла і тіні і т.д.); 3) асоціативний тип (сприйняття картини викликає низку різних асоціацій, певним чином пов'язаних із характером картини); 4) експресивний тип (сприймаючі "вживаються" в картину, навіть кольорам надаються експресивні якості). Названі типи сприйняття можуть бути відзначені і при сприйнятті творів інших видів мистецтва. Вони не є характерною особливістю людини, а залежать від різних умов.
Ягункова В.П. називає 2 психологічних типи сприйняття: 1) характеризується відносним переважанням наочно-образних елементів в сприйнятті, 2) характеризується відносним переважанням словесно-логічного компоненту [21].
Аналізуючи дослідження Кюте про соціальні схеми, П.М.Якобсон указує на
Loading...

 
 

Цікаве