WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні основи художнього сприйняття - Курсова робота

Психологічні основи художнього сприйняття - Курсова робота


КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Психологічні основи художнього сприйняття
ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ І. Психологічні основи сприйняття
1.1. Філософський погляд на проблему сприйняття
1.2. Сприйняття як психофізіологічний процес
1.3. Фактори впливу на процес сприйняття
Розділ II. Національні особливості сприйняття
Розділ III. Проблема художнього сприйняття
3.1. Дослідження художнього сприйняття в психології
3.2. Сутність та риси художнього сприйняття
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Вступ
Нам не дано предугадать,
Как слово наше отзовется,
И нам сочувствие дается,
Как нам дается благодать...
Ф.І.Тютчев
Величезне значення в житті людства має мистецтво. Воно виконує різноманітні функції в суспільстві: естетичну, пізнавальну, виховну, гедоністичну тощо. Твір мистецтва - це і засіб своєрідного пізнання, осмислення дійсності, вираження ставлення митця до неї, результат духовних пошуків автора, прикраса побуту, джерело насолоди тощо.
Закономірно, що з давніх часів виникав інтерес до питання про характер та основи художнього сприйняття. Перші гіпотези про природу сприйняття виникли ще за античності. Значний внесок у розвиток наукових уявлень про сприйняття зробили філософи, фізики, фізіологи, художники, дослідники мистецтва, естети, літературознавці. Стійкий інтерес до проблеми художнього сприйняття виникає в кінці XIX ст. й тримається протягом усього XX ст. її досліджували психологи А.Цензінг, Г.Т.Фехнер, Л.С.Виготський [5], К.Валентайн [4], С.Бєляєва-Екземплярська [2], А.Г.Костюк [13], В.П.Ягункова [21], П.М.Якобсон [22], Н.Б.Берхін [3], у літературознавстві - представники школи рецептивної естетики Р. Яусс, В.Ізер, Дж.Куллер, Е.Герш, С.Фіш та інші.
Сьогодні проблему сприйняття досліджують такі дисципліни, як філософія, естетика, фізіологія, кібернетика, психологія (в тому числі психологія мистецтва, лінгвопсихологія, етнопсихологія), а також рецептивна естетика, герменевтика тощо. Особливої актуальності набуває зазначена проблема у контексті сприйняття мистецьких творів. Адже від повноцінного сприйняття твору мистецтва залежить рівень його розуміння реципієнтом, сила та характер впливу на духовний світ людини.
Мета даного реферативного дослідження: спираючись на існуючі дослідження в галузі загальної психології, етнопсихології, психології мистецтва, з'ясувати основні психологічні засади художнього сприйняття.
Розділ І. Психологічні основи сприйняття
1.1. Філософський погляд на проблему сприйняття
Філософія досліджує проблему сприйняття в гносеологічному (пізнавальному) плані. Зазначена проблема пов'язана з вирішенням основного питання філософії - про відношення буття та свідомості, а також другої його сторони - про пізнаваність світу. Кріз призму сприйняття особливо чітко виступає відмінність між ідеалізмом та матеріалізмом. Ідеалістичні вчення визнають основою всього сущого свідомість (психічне) а не матерію (фізичне) й приходять до висновків, що оформлені предмети, які сприймаються нами у просторі і часі, виступають для нас у такому вигляді лише тому, що свідомість організовує відповідним чином одержувані враження. Така логіка призводила деяких філософів навіть до заперечення існування об'єктивного світу поза свідомістю, до абсолютизації чуттєвого досвіду у процесі пізнання. Згадаємо вислів англійського єпископа Берклі: "Esse est percipi" - "бути - це бути сприйманим". "Я говорю: стіл, на якому я пишу, існує, - це означає, що я бачу і відчуваю його", - стверджував Берклі [12: 74].
Матеріалізм вирішує основне питання філософії на користь первинності матерії (природи, фізичного, об'єктивного) й розглядає свідомість (мислення, психічне, духовне, суб'єктивне) як властивість матерії. "Матеріалістичне вирішення другої сторони основного питання філософії - про пізнаваність світу - означає переконання в можливості адекватного віддзеркалення самої дійсності в людській свідомості, в пізнаваності світу та його закономірностей" [19: 346]. Спираючись на реальний досвід пізнання світу людством, матеріалісти наполягають на об'єктивному (незалежному від людської свідомості) існуванні в оточуючій дійсності предметів, якості і властивості яких і визначають характер нашого сприйняття. Поняття "сприйняття" тісно пов'язане з категорією відображення, яка в діалектико-матеріалістичній теорії пізнання виражає відношення об'єкта як первинного і образа (знання) як вторинного і характеризує матеріалістичне вирішення основного питання філософії. Діалектичний матеріалізм показує, що специфічно людське відображення здійснюється на основі активної практичної перетворювальної діяльності. Процес людського відображення розуміється у невід'ємному зв'язку з процесом матеріальної і ідеальної творчості.
Психологія досліджує сприйняття як внутрішній психологічний процес'. механізми його виникнення і протікання в людині, розвиток в ході вікових змін тощо.
1.2. Сприйняття як психофізіологічний процес
У другій половині XIX ст. уявлення про сприйняття стали однією з вагомих складових системи психологічного знання. Ранні теорії сприйняття відповідали положенням традиційної асоціативної психології. Переборення асоціонізму у трактуванні сприйняття стало можливим завдяки розвитку І.М.Сєченовим рефлекторної концепції психіки, а також завдяки представникам гештальтпсихології, які показали обумовленість найбільш важливих феноменів сприйняття незмінними відношеннями між компонентами перцептивного образу. Побудова перцептивного образу пояснювалась інсайтом (від англ. insight - осягнення, осяяння) - особливим психічним актом осягнення, миттєвого схоплення суттєвих відношень у полі сприйняття і структури ситуації в цілому, не пов'язаним із минулим досвідом, завдяки якому досягається осмислене вирішення проблеми.
Вивчення рефлекторної будови сприйняття призвело до створення теоретичних моделей цього явища, в яких важливе значення надається еферентним (відцентровим) процесам, що підлаштовують роботу перцептивної системи до характеристик об'єкта (А.В.Запорожець, А.Н.Леонтьєв). Сучасні дослідження доводять, що початкові форми сприйняття визначаються особливостями постійних сполучень стимулів. Однак розвинені процеси сприйняття знаходяться під контролем цілей, що стоять перед суб'єктом. Інтенціональний (спрямований) характер цих процесів дає можливість розглядати їх в якості перцептивних дій (В.П.Зінченко).
"Філософський енциклопедичний словник" тлумачить сприйняття (від лат. perceptio - сприйняття) як "цілісне відображення предметів, явищ і подій в результаті безпосередньої дії об'єктів реального світу на органи чуття", "результат активної пізнавальної дії, спрямованої на вирішення певних завдань і здійснюваної у відповідності з соціальна виробленими нормами й еталонами" [19: 99]. За словником "Психологія" (за редакцією А.В.Петровського, М.Г.Ярошевського), "сприйняття - цілісне відображення предметів, ситуацій і подій, що
Loading...

 
 

Цікаве