WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні засади формування громадської активності та національної самосвідомості - Курсова робота

Психологічні засади формування громадської активності та національної самосвідомості - Курсова робота

подібні моральні характеристики, що фактично стали ціннісними орієнтирами людини, дуже багато важать у визначенні її громадянської позиції. Безсумнівно й те, що дієвість описаних моральних якостей може значною мірою зростати за умовою їх поєднання з позитивними характеристиками національної свідомості й самосвідомості особистості, яка суттєво розширює спектр бачення людиною тих значущих громадянських, національних, вагомих у державному сенсі цілей, на досягнення яких вона може спрямовувати свій моральний потенціал.Відомо, що моральні цінності їх дієвість виявляється перш за все у спілкуванні людей, у їх взаємному ставленні, у ставленні кожної людини до себе самої. Водночас моральні цінності визначають сутність ставлень людини до будь-яких інших явищ і детермінують характер усій сфери людської життєдіяльності. Чи не найбільшою мірою це стосується ставлення людини до праці. Усвідомлення працелюбства як вищої моральної цінності є одним з найсуттєвіших свідчень високої духовності людини. Той, хто збагнув цю істину, ставиться до праці не лише як до засобів забезпечення матеріального достатку, а й усвідомлює благотворний вплив праці на людину, на розвиток її здібностей, волі, характеру. Він вбачає в праці невичерпне джерело натхнення, мук і радощів творення, творчих злетів.Людина, яка знаходиться на високому рівні свого особистісного і, зокрема, громадянського розвитку, неодмінно відзначається сформованістю громадянських цінностей, серед яких особливе місце посідають ті, що є визначальними у структурі національної свідомості та самосвідомості. Це, передусім, така цінність як патріотизм, що втілюється у самовідданій любові до рідної землі, її народу, Батьківщини. Особистість, яка є патріотом, уболіває за долю Вітчизни, переживає дієву потребу віддавати всі свої сили служінню співвітчизникам, своїй нації. Почуття відповідальності за сучасне й майбутнє нації, держави є для неї реальним виявом громадського обов'язку. Вона прагне збагнути як величні, героїчні етапи в історії Батьківщини, так і причини появи періодів трагічних занепадів і зумовлені цим страждання народу. З шаною ставиться до видатних людей, національних героїв, які жертовно служили своєму народові, збагачували його культуру, науку, примножувати внесок Вітчизни у скарбницю світової цивілізації [9;199].Не буде перебільшенням, якщо сказати, що серед громадянських цінностей чи не найважливіше значення має усвідомлення особистістю виняткової ролі у житті людини, суспільства, держави мови, у якій на генетичному рівні втілюється ментальність народу, його поступ, сподівання, віра та воля.Усвідомлення мови як безцінного скарбу народу, нації є одним з найвагоміших моментів розвиненої національної свідомості та самосвідомості. Важливим є переконання особистості в тому, що мова будь-яких етносів, націй - незалежно від чисельності її носіїв - є однією з найкоштовніших вартостей людства як цивілізованої спільноти. Байдуже, тим паче зневажливе ставлення до мови чисельно навіть найменших етносів, націй має кваліфікуватися завжди однозначно: як прояв невігластва, соціальної некомпетентності, антигуманності. Більше того, вже навіть сама спроба класифікувати мови за їх важливістю, цінністю, розсортування мов на такі, що заслуговують на якусь особливу повагу, та ті, що нібито є третьосортними, якимось непотрібом, намагання зверхньо ставитися до якої б то не було мови та її носіїв є намаганнями соціально, політично небезпечними і дуже спорідненими з людиноненависницькими фашистсько-шовіністичними та подібними їм тоталітарними ідеологіями.
2.2. Умови й чинники виховання національної самосвідомості.
Національна самосвідомість особистості не може виникати, успішно розвиватись, удосконалюватися сама по собі - хоч би як інтенсивно і безперервно ми не піддавали виховання спеціальним, так би мовити, "строго локалізованим" виховним впливам. Якщо ми хочемо виховати справді національно свідому особистість, то мусимо дбати також про забезпечення одночасного формування у неї багатьох інших особистісних якостей, властивостей, можливостей, здатностей. У такої людини відчуття глибокої спорідненості зі своїм народом, нацією мають органічно поєднуватися з уміннями діяти, відповідально ставитися до своїх обов'язків, з прагненням своєю працею принести якнайбільше користі для співвітчизників, держави. Бо чого варті щирі патріоти, невтомні ревнителі національних цінностей, ідей, якщо вони самі не є добрими фахівцями, працьовитими людьми, особистостями високоморальними, просто порядними громадянами? Не заслуговують на повагу люди, хоч і освічені, здібні, працьовиті, та абсолютно байдужі, а той негативно налаштовані до всього, що стосується національних проблем, долі нації, державотворчих процесів. Таким байдуже, де їм жити й працювати, а свою працю, свої уміння, здібності вони готові продати будь-кому - хто більше дасть, і будь-коли, особливо у скрутні для країни періоди, залишити її, поміняти на більш зручну, заможну.Отже, коли йдеться про виховання національно свідомих громадян, слід мати на увазі, що така характеристика має справжню суспільну цінність, громадянську значущість лише за умови її поєднання з багатьма іншими громадянськими й особистісними характеристиками людини.Коли йдеться про умови розвитку та виховання національної самосвідомості, дуже важливо враховувати її нерозривний зв'язок з національною свідомістю. Національна свідомість та самосвідомість є, власне кажучи, різними формами прояву одного й того ж явища: якщо у національній свідомості відображається ставлення людини до всього, що стосується національних феноменів, то в національний самосвідомості має місце оцінка людиною самої себе як носія, суб'єкта цих ставлень; інакше кажучи, національна самосвідомість є відрефлексованим сприйняттям /а водночас ставленням й оцінкою/ людиною себе як носія національної свідомості. Тому цілком природно, тобто таким, що відповідає реальному стану взаємозв'язків, одночасно вживати поняття національна свідомість та національна самосвідомість, оскільки у випадках, коли ми навіть вживаємо одне з цих понять, ми, однак, розуміємо фактично й інше [9;209].Розглянемо найбільш важливі, на наш погляд, умови, чинники, принципи виховання національної свідомості та самосвідомості особистості.Найбільш загальне, принципово важливе положення, яке слід неодмінно враховувати при вихованні національної свідомості й самосвідомості, полягає у розумінні й визнанні того факту, що процес становлення цього феномена розпочинається буквально з перших днів життя дитини. Висловлюючись метафорично, можна сказати, що немовля вже з молоком матері підсвідомо вбирає певну етнічно, національно своєрідну інформацію. Чи буде хтось заперечувати ту не до кінця збагненну велику силу впливу на немовляматеринської колискової чи якихось інших специфічних для кожного етносу моментів раннього догляду чи виховання дитини? Зрозуміло, що відбувається цей процес на підсвідомому рівні, однак, його наслідки певним чином трансформується і виявляється згодом на рівні усвідомлюваному .Наступною умовою, без якої неможливо навіть уявити собі процес
Loading...

 
 

Цікаве