WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні засади формування громадської активності та національної самосвідомості - Курсова робота

Психологічні засади формування громадської активності та національної самосвідомості - Курсова робота

високого морального настрою, спартанського почуття обов'язку, певного аскетизму і навіть героїзму від українського народу... Хто хоче бути гідним громадяни-ном, той мусить видобути із себе сі моральні сили".До проблеми громадянського виховання зверталося немало вітчизняних вчених-педагогів минулого. Перші кроки у цьому напрямку зробив А. С. Макаренко, який розглядав процес виховання громадянина як один із най-важливіших та найскладніших. Виховати громадянина, на думку педагога-теоретика і педагога-практика, - значить "виховати патріота, виховати у ньому такі якості, які б сві-дчили про належність цієї молодої людини до великої держави..."Поставивши наприкінці 20-х років широко відомий со-ціальний експеримент, метою якого була реалізація ідеї громадянського виховання в комуні для безпритульних, А. С. Макаренко довів, що виховання в інтересах держави є результативним лише за умови, коли воно поєднується із розвитком творчої індивідуальності особистості, одночас-но стимулюючи моральні почуття та "правові емоції" [2;18].При цьому А. С. Макаренко доводить, що всяка грома-дянська позиція може проявлятися лише у поведінці осо-бистості, у якій реалізуються суспільно важливі цінності, норми та еталони. Така взаємодія допомагає індивіду іден-тифікувати себе з певним типом громадянина, усвідомити своє місце та роль у суспільстві. Вмотивованість дій та моральних вчинків, ціннісні орієнтації молоді вважалися основними складовими громадянської орієнтації особисто-сті.Зважаючи на багатогранність цього поняття і процесу, В. О. Сухомлинський виокремлював такі компоненти його як громадянське бачення світу, моральність і атеїзм, ідейну переконаність, взаємодію людини і колективу, моральну стійкість, громадянську гідність. Розглядаючи компоненти громадянськості як комплек-сної якості людини, О. В. Киричук обґрунтовує такі її по-казники: / - базові життєві цінності: а) істина (у пізнан-ні), користь і доцільність (у праці), любов (у спілкуванні); б) добро (у ціннісно-орієнтаційній за змістом) та спільній (за формою) діяльності; в) творчість (у загальній життєдія-льності); // - типи самовизначення особистості (прагма-тичне, моральне, самоактуалізація); /// - характер смисло-утворюючих мотивів (саморегуляція, самовираження, мо-ральна саморегуляція, гармонізація свого життя); IV - ду-ховні інтенції та життєві настанови людини (віра, надія, любов).Така багатокомплексність громадянськості, безумовно, ускладнює процес виховання; хоча для розуміння власне суті цього соціального феномена вона дає досить помітну додаткову інформацію. За твердженням О. В. Киричука, у всякій дії необхідно бачити результат. У громадянському вихованні таким результатом є активна громадянська по-зиція особистості, що виявляється у соціально-комунікативній, громадсько-корисній та суспільно-політичній активності, а також в активності, спрямованій на самопізнання, самооцінку, самовдосконалення. Основ-ними складниками її є емоції та почуття; той чи інший рівень самосвідомості; особисті, сімейні, громадянські, наці-ональні та абсолютні цінності; соціальні вміння та навич-ки.Ряд вчених розкриває "громадянськість" як прояв вну-трішньої установки особистості з позицій функціонального підходу. Зокрема, О. І. Вишневський серед вартостей су-часного українського виховання виокремлює блок грома-дянських якостей ("основні громадянські якості"), які ма-ють бути закладені у структурі будь-якої особистості: пра-гнення до соціальної гармонії; відстоювання соціальної та міжетнічної справедливості; культура соціальних і полі-тичних стосунків; пошана до Закону; рівність громадян перед Законом; самовідповідальність людини; права лю-дини - на життя, власну гідність, безпеку життя, приватну власність, рівність можливостей тощо; суверенітет особи; право на свободу думки, совісті, вибору конфесії, участі у політичному житті; готовність до захисту індивідуальних прав і свобод інших людей; пошана до національно-культурних вартостей інших народів; повага до демокра-тичних виборів і до демократично обраної влади; толеран-тне ставлення до чужих поглядів [2;21].Таке бачення громадянськості засвідчує, що воно є складним психологічним утворенням, котре потребує від педагога не лише знання їх особливостей, але й високого рівня розвитку позиції педагога як громадянина.Цей підхід учених-психологів до розуміння особистісних якостей громадянина можна сформувати лише на засадах української національної ідеї як сукупності ціннісних настанов. Бо, коли який-небудь народ по-мічає свою єдність, свій культурний зв'язок, свій історич-ний характер, свої традиції, своє становлення і розвиток, свою долю та призначення, робить проблему своєї свідо-мості мотивуванням своєї волі.Виходячи з того, що людина може вибирати власну поведінку, громадянську чи антигромадянську, доцільно враховувати той факт, що цей вибір буде цілком доброві-льним. І досить часто вона вибирає не те, що доцільне і варте вибору саме собою, а те, що гідне її власної уваги. Зважаючи на це, доцільно вести мову про те, що прояв громадянськості, громадянської поведінки є результатом сформованих норм, звичок, поведінки.Завданням сьогоднішньої педагогічної теорії і практи-ки є оновлення, відродження процесу громадянського ви-ховання, наповнення цього процесу новим змістом, а жит-тєдіяльність учнівської молоді - новими потребами, оскільки ціннісні громадянські орієнтації не є узагальненими поняттями, а обов'язково співвідносяться з психофізични-ми характеристиками особистості.
2. Виховання національної самосвідомість.
2.1. Психологічні особливості національної свідомості та самосвідомості.
Громадянська свідомість та самосвідомість є однією із найважливіших складових психологічної структури особистості. В ній віддзеркалюється індивідуальне суб'єктивне ставлення людини до суспільних явищ, до системи наявних суспільних цінностей, що виступають для конкретного індивіда як об'єктивна реальність, що може за певних умов трансформуватися у власні, суб'єктивно значущі ціннісні орієнтації особистості.Важливу роль у становленні громадянської свідомості та самосвідо-мості особистості відіграє усвідомлення нею своєї належності до певного етносу, нації. Усвідомлення такої належності є основою виникнення етнічної, а на певних етапах розвитку спільноти чи суспільства - національної свідомості та самосвідомості особистості. Щоб збагнути роль цього феномена у громадянському становленні особистості треба розкрити його психологічну, соціально-психологічну сутність. Відомо, що проблема самосвідомості є однією з найважливіших у дослідженні особистості. Адже самосвідомість є тим центральним утворенням, без якого людина не може стати особистістю. Тут варто згадати думку видатного психолога С.Рубінштейна про самосвідомість та її особливу роль у визначенні сутності особистості, зокрема, у детермінації змісту та спрямованості соціальної активності та самоактивності людини. Говорячи про таку вельми суттєву характеристику людини яквідповідальність, учений підкреслював, що " ...останнє, завершальне питання, яке постає перед нами у плані психологічного вивчення особис-тості, це
Loading...

 
 

Цікаве