WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні засади формування громадської активності та національної самосвідомості - Курсова робота

Психологічні засади формування громадської активності та національної самосвідомості - Курсова робота


КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Психологічні засади формування громадської активності та національної самосвідомості
?
ЗМІСТ
1. Психологічні засади формування громадської активності у молоді.
2. Виховання національної самосвідомість.
2.1. Психологічні особливості національної свідомості та самосвідомості.
2.2. Умови й чинники виховання національної самосвідомості.
3. Урок формування громадської активності.
Література
1. Психологічні засади формування громадської активності у молоді.
Удосконалення будь-якого суспільства немислиме без систематичної та цілеспрямованої роботи щодо розвитку і становлення особистості. Але досягти зрілості як особис-тість людина здатна лише через громадянське бачення сві-ту, через оцінку усього, що відбувається навколо, з позицій власної активної участі та відповідальності за ті процеси, що проходять у суспільстві.Реформа освіти ставить проблему виховання громадя-нина на перше місце, оскільки добре відомою є незапереч-на істина: аби демократія стала реальністю життя, потрібна зацікавленість людей у досягненні суспільно важливих цілей; відповідальність за долю суспільства як за свою власну; сприяння зближенню інтересів особи та суспільст-ва, держави; подолання або хоча б послаблення суперечно-стей поміж ними.З початку треба визначити поняття "громадянськість". Вперше воно дістало певне обґрунтування і практичне втілення у працях античних філософів.Сократ вважав метою виховання громадянина анти-чного суспільства виховання доброго громадянина [3; 98]. Пла-тон мету виховання вбачав у тому, щоб здійснити на лю-дину такий вплив, який би з дитинства спонукав її до праг-нення стати досконалим громадянином. При цьому Платон відстоював інтереси держави, а не особистості: "Ні споку-са, ні насильство не можуть примусити громадянина зра-дити інтереси держави" [5;86].Ідея громадянськості знаходить своє втілення й у "Фі-лософії права" Гегеля, який вбачав найвищим обов'язком людини "бути членом держави", оскільки держава - це "об'єктивний дух, а сам індивідуум настільки об'єктивний, істинний і моральний, наскільки він є членом держави..." [1;263].Саме в державі людина відчуває свою власну сутність і саме завдяки приналежності до неї переживає гордість за саму себе. Водночас, і держава має бути вдячною своїм громадянам. У збалансованому поєднанні обов'язків і прав громадянина, зазначає Гегель, і полягає "внутрішня сила держави" [1;265].В українському менталітеті поняття громадянськості, тобто логічно оформлена загальна ідея, має давнє похо-дження, ще з часів Київської Русі. Однак, із утратою дер-жавності комплекс громадянськості перестав бути доміну-ючим у свідомості українців, але все ж зберігся і, до певної міри, позитивно впливав на інші народи. Базуючись на альтернативних наукових концепціях виховання дітей та молоді учених-теоретиків та учених-практиків різних часів, можна вести мову про виховання громадянина як про процес формування та розвитку ком-плексу особистісних якостей та рис характеру, як от: пат-ріотична свідомість, громадянська відповідальність та громадянська мужність, готовність працювати на благо батьківщини, захищати її, зміцнювати міжнародний авто-ритет; знання та дотримання Законів, прийнятих у державі правових норм; повага до культури, звичаїв й традицій національних спільнот, що проживають в Україні, висока культура міжнаціонального спілкування.Зважаючи на комплексність поняття, громадянськість поступово починає розглядатися з позицій різних наук: правознавства, психології, педагогіки, історії, соціології тощо.Психологи, визначаючи особливості громадянськості, не відкидають основ юридичного розуміння її: "Особа, що належить до постійного населення якої-небудь держави, користується її правами і виконує обов'язки, встановлені законами цієї держави" [2;14].При цьому психологи твердять, що громадянськість - це усвідомлення і відчуття особою власної причетності до своєї держави. Держава, як усвідомлює її громадянин, є умовою задоволення особистісних потреб; вона регламен-тує трудову діяльність, залучає до політичної, соціальної, економічної тощо стратифікації. Навіть мовні, релігійні, історичні традиції визначаються особливостями держави.Педагогічна теорія і практика, виконуючи завдання відродження та оновлення процесу громадянського вихо-вання, прагне наповнити його новим змістом, а життєдія-льність молоді - новими, державно зорієнтованими потре-бами, оскільки ціннісні громадянські орієнтації не є уза-гальненими поняттями, а обов'язково співвідносяться з психофізичними характеристиками особистості. При цьо-му прояв тих чи інших громадянських якостей свідчить про результативність та рівень організаційно-виховної ро-боти у конкретному навчальному закладі.Активний та різнобічний інтерес до проблеми грома-дянськості з боку педагогів особливо активно зріс у сере-дині 30-х років; у 60-70-ті роки ця проблема відходить на другий план, оскільки визначальною стає ідея формування "будівника комунізму" на "завершальному етапі будівниц-тва соціалізму". У 80-ті роки певною мірою увага суспіль-ства загострилася на політичних та економічних пробле-мах, переосмисленні науковцями напрацьованого і вироб-ленні нових стратегій в освіті. Лише у 90-ті роки, коли розпочався процес створення самостійних незалежних держав, у тому числі й України, знову актуалізується ідея виховання громадянина.Нова ера, у яку вступив український народ на початку 90-х років минулого століття, поставила нові завдання з формування громадянина нової держави.У період відновлення та становлення державності сут-ність громадянського виховання розглядається через при-зму положень Державної національної програми "Освіта" (Україна XXI століття), Національної доктрини розвитку освіти, Концепції виховання в національній системі освіти, схваленої Міністерством освіти України, проекті Концеп-ції громадянського виховання особистості в умовах розви-тку української державності [2;16].Це потребує сьогодні переосмислення проблем вихо-вання, його суті та характеру відповідно до сучасних вимог національного виховання як цілісної системи. Адже наукою доведено, що справжнє, глибинне виховання є за сво-єю сутністю завжди національним за змістом, характером та історичним покликанням.Терміни "громадянськість", "громадянський" прийшли у педагогіку із суспільних наук, де вони визначають прояв патріотизму відносно держави, свого народу. "Громадян-ськість - це спрямованість на користь суспільства, підпо-рядкування особистих інтересів громадянським, служіння Батьківщині; користування правилами і виконання обов'язків, встановлених законами держави". Таке визна-чення громадянськості, основна функція якого полягає в орієнтації особистості на служіння державі й народові, дає Політичний словник. Водночас, громадянськість тракту-ється як усвідомлення і відчуття особою власної причетно-сті до своєї держави та власної відповідальності за держа-ву, сім'ю тощо.Цю думку можна підсилити твердженням Першого президента України М.С. Грушевського, який писав:"Я вважаю, що та стадія українського життя, в яку ми увійш-ли, вимагає
Loading...

 
 

Цікаве