WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні засади особистісного і професійного розвитку студентів - Курсова робота

Психологічні засади особистісного і професійного розвитку студентів - Курсова робота

діяльності, вольові прийоми (наказ, самозобов'язання, само-примус).Програмування професійного і особистісного росту є реалі-зацією переходу від потреби до реальної діяльності щодо самовдосконалення студента і передбачає формулювання цілей і задач, визначення шляхів, засобів і методів цієї діяльності. Це може здійснюватися в різних формах, що залежить від рівня зрілості особистості студента. Визначальною тут є провідна властивість особистості студента - спрямованість. Для вироблення студентом програми професійного і особистісного росту вкрай необхідна допомога практичного психолога.Самореалізація - механізм, який дозволяє реалізувати намічену програму. Н.Р. Битянова [4] виділяє три основні елементи техніки самореалізації: 1) прийоми організаційно-управлінського характеру; 2) прийоми інтелектуального розвитку - керування своєю увагою, пам'яттю, мисленням; 3) саморегуляція психічних станів. Реалізація програми на практиці викликає певні труднощі. Деякі студенти ставлять таку мету,яку реально здійснити не вдається. Тому слід контролювати і відслідковувати діяльність саморозвитку, вчасно помічати відхилення.З короткої характеристики проблеми особистісного і професійного розвитку видно, якими непростими є механізми і психологічна структура цього процесу. Усвідомити й освоїти студенту ці процеси самостійно дуже складно. Здійснювана в даний час, в основному теоретична, підготовка фахівців з вищою освітою не може автоматично забезпечити значний розвиток особистості. Тому доцільною є розробка спеціальних програм, націлених на особистісний і професійний розвиток студентів вищих навчальних закладів. У психології вже склалася практика вирішення подібних проблем методом групового психологічного тренінгу. Ефективним засобом є тренінг особистісного і професійного розвитку, що є сукупністю психотехніч-них прийомів, спрямованих на розвиток навичок самопізнання і саморегуляції, спілкування, визначення стратегії особистісного розвитку.Розглянемо, зважаючи на існуючі дослідження, типи життєвої активності студента і методи їх розвитку. Українські дослідники І.Д. Бех, О.В. Вознюк, М.В. Левківський [2, 5.] роблять висновок, що людині властиві, крім екзистенційного типу життєвої активності, тобто прив'язаності до внутрішнього (сфера інстинктів) і зовнішнього (середовище) атрибутів свого буття, ще чотири типи, чотири фундаментальні цінності, або ви-міри, свого буття: 1) віртуально-ідеальна активність - спромож-ність мислити, оперуючи знаково-символічними конструктами (мислення); 2) перетворювально-творча, трудова активність (праця); 3) рольова активність (рольовий статус); 4) надситуативна активність як спроможність рефлексувати майбутнє, тобто існувати в потенційно-можливому вимірі (визначення мети).На основі цих вимірів автори вказують на існування чотирьох фундаментальних векторів людського розвитку, що генетично випливають з базової ситуативно-екзистенційної активності і кристалізують людину в рамках чотирьох суто людських типів активності - мислення, праці, рольової активності й визначення мети.Чотири "людських" типи життєвої активності співвідносять-ся з чотирма основними особистісними феноменами: 1) система ціннісних орієнтацій співвідноситься з таким типом життєвої активності, як визначення мети; 2) система субстанційного (функціонального "Я") співвідноситься з трудовою, "функціонально-маніпулятивною" активністю людини; 3) система реф-лексивного "Я" ("Я"- концепція, тобто сума з'явлень людини про саму себе) співвідноситься з мисленням як рефлексивним процесом; 4) система внутрішнього суспільно-особистісного контролю (відбите "Я", що складається з уявлень про те, якбачать нас інші люди, а також із наших реакцій на ці оцінки) співвідноситься з рольовою активністю людини.Зрозуміло, що зазначені типи життєвої активності людини генетично й функціонально тісно пов'язані один з одним і пе-реходять з одного в інший, "обмінюючись буттям", коли, наприклад, трудова активність (як операційна спроможність) коріниться в спроможності мислити (спроможності оперувати абстрактними категоріями) і реалізується у сфері колективної сукупності соціальних ролей, які взаємодіють з певною метою в рамках певного екзистенційного контексту.Результати деяких досліджень [2, 16-17] стверджують, що головними методами впливу на особистість з метою розвитку типів її життєвої активності є: 1) віртуально-ідеальна активність як здатність мислити (розвивається й доводиться до стану її діалектичного подолання як за допомогою традиційних навчальних заходів розвитку інтелекту, так і за допомогою мето-дів інтеграції свідомості й підсвідомості, розвитку метафорично-го, парадоксального, багатозначного світосприйняття); 2) перетворювально-творча трудова активність (розвивається й дово-диться до стану її діалектичного подолання завдяки розвитку творчих здібностей за умови використання методу евритмії як особливого виду мистецтва, застосовуваного в системі вальдорфських шкіл, синтезу думки й слова, кольору й музики, рухів тіла й душі; ігрових методик: технік нейролінгвістичного програмування з "розкріпачення" витиснутих сенсорних модальностей людини, що дає їй змогу цілісно включатися в трудову діяльність, оскільки відчуженість однієї з сенсорних модальностей у конструктивно-творчій взаємодії зі світом призводять до відчуженості його певної сторони); 3) рольова активність (розвивається й доводиться до стану її діалектичного подолання за допомогою імаготерапії Дж. Волпера, рольових ігор, психодрами Дж. Морено, що значно розширює рольовий репертуар людини); 4) надситуативна активність як спромож-ність рефлексувати майбутнє, тобто існувати в потенційно можливому вимірі (розвивається й доводиться до стану її діалек-тичного подолання за допомогою когнітивно-світоглядних терапій і методів коригування, спрямованих на подолання перекручень у засобах сприймання, перероблення й структурування інформації в когнітивній репрезентації світу і "Я", що зумовлює формування дезадаптивних когнітивних схем через озвиток рефлексії майбутнього); 5) екзистенційна активність "тут і тепер" (розвивається й доводиться до стану її діалектичного подолання за допомогою методик катарсису, символдрами, реагування, холотропної терапії, методики самовираження й корекції за допомогою мистецтва).За допомогою цих методів можна розвинути, розгорнути, актуалі-зувати той чи інший вектор життєвої активності студента, у подальшому можна детально подати на технологічному рівні.
Висновки
На сучасному етапі з'явилися нові процеси в політиці, економіці, духовному житті, які нерозривно пов'язані з новим розумінням людини, зі зростанням ролі особистості у суспільстві. При цьому різко загострилося протиріччя між
Loading...

 
 

Цікаве