WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні засади особистісного і професійного розвитку студентів - Курсова робота

Психологічні засади особистісного і професійного розвитку студентів - Курсова робота

значимі, ніж речі й формальні ситуації; довіряють людям і вважають їх здатними адекватно вирішувати свої життєві проблеми; очікують від людей дружнього, а не ворожого ставлення; людина для них - особистість, що має власну гідність (А. Комбс) [16, 98]. Інакше кажучи, вони сприймають людей та їх поведінку через загальну установку на доброзичливість. Інші люди оцінюються такими студентами швидше як здатні, ніж нездатні; товариські, ніж ворожі; гідні поваги, ніж такі, що її не заслуговують; більш схильні співробітничати, ніж "вставляти палиці в колеса"; вважають, що на людей можна покластися(Б.Кларк).Молодий спеціаліст не буде авторитарним "інструктором", а самим собою, другом, товаришем для підлеглих, відкине риту-альну маску, взаємини з людьми матимуть забарвлення "гли-боко особистісних зустрічей" (К.Роджерс). Щодо особистісного й професійного розвитку за третім вектором -"Культуротвор-чість", то на гуманістичному рівні спостерігається вже настільки велика творчість, що студент здатний до високої реалізації свого людського потенціалу і творення життя - творіння нового "заради блага всіх". Знаходячи свої, нові смисли, він створює свою культуру, яка вступає у діалог з іншими культурами - за В.С. Біблером "фоома спілкування особистостей як (потенційно) різних культур" [3,38]. Цей рівень дозволяє створювати і збері-гати свою неповторність, і "тримати свою напружену ділянку на плоту протистояння світовому хаосу" (М.Н.Миронова) [12, 51]. Відповідно, рівень є "утворюючим культуру". Тільки почина-ючи з цього рівня, майбутній спеціаліст повністю виконує свою універсальну культуротворчу функцію. Істинна професійна творчість майбутнього спеціаліста полягає у нових авторських напрямках роботи, творенні професійної культури.Духовний рівень має у психолого-педагогічній літературі такі аналогічні назви, як: християнський - y Григорія Ващенка[8], духовно-філософський - у В. Лемана [11, 53], "наставник" - у Г.С. Сковороди [19, 35], "майстер, який виховує послідовників" у X. Еблі [11, 53], релігійний у Е. Шпрангерар [11, 51], "філософ", "мудрець'', праведник" у М.Н. Миронової [12] та інші. Вектор особистісно-професійного розвитку "Особистісні смисли" на духовному рівні характеризується складанням особистісних стосунків людини з Богом, пошуком сенсу життя, освяченого вічним світлом. Згідно уявлень релігійних філосо-фів, це є "основна людська справа дійового осмислення життя, вирощування в собі сил добра і правди є не лише одинична справа кожного окремо; за своєю суттю, природою галузі буття, в якому вона відбувається, вона є загальною, соборною справою, в якій люди зв'язані між собою в Богові" [24]. На духовному рівні утворюється єдність, яка базується на відносинах любові. Студент бачить в інших людях улюблених духовних братів, намагається не нашкодити образу Божому в кожному з них і допомогти своєчасно усунути перешкоди в унікальному шляху кожного до Бога.Щодо вектора "Професійний розвиток", на духовному рівні утворюється єдність майбутнього спеціаліста з іншими людьми, яка базується на взаєминах любові; спеціаліст відданий професії як вищому смислу свого життя, йому властива надзвичайна особистісна захопленість своєю професією. Григорій Сковорода зазначав, що "начало всему и вкус єсть любов. Как пища, так и наука не действительна от нелюбимого" [19, 35].Вектор особистісно-професійного розвитку "Культуротвор-чість" на духовному рівні показує настільки велику особистісну культуротворчість, що тут ступінь протистояння хаосу, руйну-ванню, смерті має іншу, вже надлюдську інтенсивність, і кожен - атлант, який тримає небо на своїх плечах; можливість закладених потенцій близька до абсолютної. Сенс життя вже не співвідноситься із всім реальним і подібний до задумів Творця, а форми творчої діяльності мало зрозумілі звичайним людям. Це й релігійна творчість - теургія, про яку. писав М. Бердяєв: "Теургія не культуру творить, а нове буття, теургія - надкультурна. Теургія є дія людини спільно з Богом" [1]. Тому стосовно культури цей рівень можна назвати "надкультурним". До теургії відноситься так звана "молитва за світ".До творчої діяльності відноситься і весь цілісний акт життя такої людини, тому що її здійсненність близька до абсолютної. Люди духовного рівня здатні цілісно сприймати буття: мудреці, праведники, філософи, пророки, святі старці. "Кожен святий є явищем космічного характеру, значення якого виходить за межі земної історії у світ вічності. Святі - сіль землі; вони - смисл її буття; вони - той плід, заради якого вона зберігається [20, 218].
II. Психологічна структура особистісного і професійного розвитку студента
Аналіз літературних джерел засвідчує, що різні автори по-різному описують структуру особистісного і професійного розвитку, при цьому виділення тих чи інших складових цієї структури залежить від тих вихідних науково-методологічних основ, яких дотримується той чи інший автор. Однак ці різноманітні описи не стільки суперечать, скільки доповнюють один одного, відбиваючи всю багатогранність проблеми особистісного і професійного розвитку [10].Аналіз літератури дає змогу виділити два способи виявлення структури особистісного і професійного розвитку. Першим способом є розгляд структури особистісного і професійного розвитку як певних рівнів (ступенів) процесу розвитку. Одним із прикладів такого підходу є підхід В.И. Слободчикова й Е.І. Ісаєва, які розглядають особистісний розвиток насамперед "як реалізацію ним універсальності, нескінченності, як становлення Людини в індивіді", поділяють процес розвитку на ступені, які й визначають структуру цього процесу: 1) особистісне (цілісне), 2) індивідуальне (одинично-унікальне) і 3) уні-версальне (родове) буття людини, передумовою й основою яких "є душевне життя людини, його суб'єктивність" [18].Подібним є підхід, пропонований Д.І. Фельдштейном, згідно якого розвиток особистості розділяється на рівні, які пов'язу-ються із соціальною позицією людини, а сам розвиток особис-тості відбувається в процесі діяльності [10]. Б.С. Братусь також виділяє рівні розвитку особистості, але вже на іншій підставі, а саме залежно від домінуючого "способу ставлення до інших людей і відповідно самому собі" [6].У зарубіжній психології подібний підхід характерний для А. Маслоу, який виділяє рівні особистісного розвитку, розумію-чи їх як рух людини до досягнення самоактуалізації, відповідно до ієрархії потреб. Ієрархія потреб за Маслоу містить у собі наступні рівні (від нижчого до вищого): 1) фізіологічні потреби (спрага, голод тощо); 2) потреба безпеки (довгострокове вижи-вання і стабільність); 3) потреба належати до якоїсь спільноти, бути сприйнятим; 4) потреба в самоповазі (значення, компетент-ність); 5) потреба самоактуалізації (реалізація потенціалу). При цьому відзначається (хоча є й виключення) необхідність задоволення потреб, які знаходяться внизу
Loading...

 
 

Цікаве