WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні аспекти політичного лідерства - Реферат

Психологічні аспекти політичного лідерства - Реферат


Реферат на тему:
Психологічні аспекти політичного лідерства
Вступ
В усі часи, а в сучасному суспільстві особливо, політика здійснює важливий, часто навіть визначальний вплив на життя як окремих людей, так і цілих народів. Як зазначав ще в 5 ст.. до н.е. найвизначніший мислитель античності Аристотель, своїм корінням політика сягає в суть людини, як соціальної істоти, яка спроможна на повноцінне життя лише в колективі.Проблема побудови правової, демократичної держави ставить перед українським суспільством та його політичними лідерами нові завдання та вимоги, серед яких встановлення розгорнутого діалогу між владою і кожним членом суспільства, налагодження зворотнього зв'язку держави і громадян. Надзвичайно гостро стоїть сьогодні питання відповідності діючих політиків тим вимогам, які перед ними ставляться.В останній час особливо виріс інтерес широкого загалу до особистостей, які стоять біля керма влади. Незадоволення тим перебігом і розвитком політичних і соціальних перетворень, які існують сьогодні в українській державі, все більше людей замислюються над тим, як обрати того лідера, який зміг би покращити стан справ у суспільстві, краще виконувати повноваження, які на нього покладаються. Все це значно підвищує інтерес серед широких верств населення до феномена політичного лідерства, який ми розглянемо крізь призму психологічних аспектів.
Усім відомий вислів одного із мислителів про те, що революції - локомотиви історії. Тому хто ж є машиністами у цих локомотивах? Значна частина мислителів відповідала, що ними були обранці богів, герої, вожді, провідники; інша частина - що це народ, який сам влаштовує революції і творить історію. Були й такі, які стверджували, що ними є групи людей, яким народ довірив реалізацію своїх інтересів. Тобто мова йшла про окремих осіб або групу осіб, що за принципом спадковості чи права, або внаслідок обрання, призначення виділялися чи спонтанно займали перші позиції у політичній організації суспільства, ставали першими суб'єктами політичних рішень. Причому, якщо у слов'янських мовах частіше вживається слово "керівник", то в англійській - "лідер" висувається завжди "знизу - догори". Керівник - навпаки, "згори - вниз" [3].У радянській літературі, коли писали про лідерів, мали на увазі насамперед психологічні відносини, які виникають у групі, де ієрархія формувалася згори - вниз, тобто йшлося про панування і підпорядкування. Категорію "керівництво" розглядали з погляду організації діяльності групи, керування нею. Б. Паригін вважав, що лідер реалізовує між особистісні стосунки в групі, точніше, їх регулює офіційні відносини групи як певної організації. Лідерство виникає стихійно, керівництво - ні, бо воно поставлене в певні рамки, норми, воно стабільніше й надійніше [6]. Тому, вважав Б.Паригін, масштаби діяльності лідера - регіон, а маштаби діяльності керівника - соціально політична система,тобто керівники - це формальні суб'єкти державних політичних рішень. Західна ж політична наука, як звичайно, розглядала лідера як формального керівника. Основною політико-психологічною характеристикою лідера є авторитет, тобто вплив на інших, котре він робить у силу визначених заслуг, якостей або обставин. Авторитет - це форма відносин влади, необхідна будь-якому керівникові для того, щоб він міг керувати іншими людьми.Відсутність авторитету рівносильна неможливості керівництва і лідерства. У авторитету, як і у влади взагалі, є дві сторони. По-перше, це вплив керівника на підлеглих йому людей. По-друге, підпорядкування людей цьому впливові. У свій час Ф. Енгельс писав: "Усяка складна діяльність має потребу в організації. Остання ж неможлива без авторитету, тобто: 1) без нав'язування чужої волі; 2) без підпорядкування цій волі" [7].Авторитет підрозділяється на істинний і помилковий. Основними видами помилкового авторитету вважаються: 1) авторитет придушення підлеглих, 2) авторитет спеціально створюваної "відстані", дистанції лідера з визначеними, 3) авторитет зарозумілості лідера, 4) авторитет постійних повчань і резонерства, 5) авторитет підкупу, 6) авторитет "свого хлопця" і панібратства, 7) авторитет псевдо доброти і лібералізму у відносинах з підлеглими.Помилковий авторитет завжди заснований на розбіжності інтересів того, хто керує людьми, і самих цих людей. Переслідуючи свої особисті цілі, такий лідер часто йде на відвертий обман, використовуючи перераховані вище психологічні прийоми для насильницького (у буквальному або переносному, психологічному змісті) нав'язування своєї волі людям і перебільшення свого значення. А саме: волі, що суперечить їхнім справжнім інтересам.Істинний авторитет - це такий вплив на людей, така влада над ними, що відповідають справжнім інтересам цих людей і які саме тому добровільно приймаються цими людьми.Істинний авторитет - це з'єднання впливу керівника з власними інтересами людей. Істинний авторитет звичайно складається з двох доданків. По-перше, це формальний (офіційний) вплив, зв'язаний з авторитетом організації і посади, посади, що займає керівник. По-друге, це неформальний (неофіційний), чисто людський вплив, зв'язаний з особистими якостями керівника.Тільки оптимальне з'єднання цих взаємозалежних доданків є основою істинного авторитету. Покладання лише на один з них небезпечний.Тут виникає природне запитання: а чи реально однаково успішно сполучити і те, і інше? Чи може той самий керівник володіти досить високими діловими (що забезпечують інструментальний, звичайно формалізований вплив) і людськими (що забезпечують емоційний, звичайно неофіційний вплив) якостями? Людина, що наміряється стати досить ефективним лідером, повинна до цього прагнути. Якщо цього немає, то звичайно виникають компромісні варіанти - наприклад, так зване колективне керівництво, що включає людей і з тими, і з іншими якостями. Так, наприклад, дуже часто "добрий", людяний лідер свідомо підбирає собі жорсткого, ділового заступника. Тоді між ними виникає взаємодоповнюючий поділ неформального і формального впливу.Що ж є головним: перша чи друга група якостей? Усе залежить від сфери діяльності керівника. У виробничій сфері найважливішу роль грає перша. У політиці головною завжди є друга: адже це робота з людьми. Авторитет політика складається в процесі
Loading...

 
 

Цікаве