WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні аспекти індивідуалізації навчання - Реферат

Психологічні аспекти індивідуалізації навчання - Реферат

викладача на студентів, завдяки якому він намагається покращити рівень знань студентів, викликаючи, таким чином, зворотну реакцію - відверте небажання працювати, а тим більше активно й творчо. Отже, відсутність мотивуючих механізмів свідчить про неорганізованість і низьку ефективність викладання. . У зв'язку з цим виникає необхідність подолати і певною мірою компенсувати всі ці обставини, що негативно впливають на ставлення до індивідуальної роботи і її результати. З цією метою пропонується максимально пов'язати та узгодити зміст і характер індивідуальної роботи з найбільш глибокими, сильними й значущими мотивами діяльності студентів, які відповідають їх профілюючій спеціальності. При цьому вважають, що студенти, зустрічаючись з інформацією, яка має безпосереднє відношення до їх майбутньої спеціальності, будуть достатньою мірою вмотивованими і матимуть досить міцний стимул до виконання поставлених завдань. Важливим є і характер самого завдання. Коли студенти впевнені, що виконують не просто звичайну навчальну роботу, а таку, якою вони будуть займатися в майбутньому, від якості виконання якої залежатиме рівень їх кваліфікації, професіоналізм, - підвищуватиметься їх зацікавленість, мотивація, відзначатиметься більш серйозне й відповідальне ставлення до індивідуальної роботи. Розглядаючи проблему мотивації, її виплив з аналізу наукових джерел, важливим постає питання її взаємозв'язку з потребами, адже мотивація є рушійною силою людської поведінки і початком процесу засвоєння, який завжди пов'язаний з потребою як однією з умов розвитку особистості [4]. Більше того, якісне засвоєння матеріалу стає неможливим, якщо у студентів відсутні "потреби в знаннях, у пізнанні оточуючої дійсності"[15], які слугують важливим стимулюючим фактором навчання. Слід зазначити, що в основі мотивів діяльності та поведінки особистості знаходяться потреби, "які перетворюються в мотиви при зустрічі з об'єктом діяльності чистимулом".Мотивація значно зросте, коли студенти розумітимуть існування тісного взаємозв'язку між предметом який вивчають та своєю майбутньою професією. Сукупність таких стійких провідних мотивів, які орієнтують діяльність особистості студента, виражають його бажання займатися самовдосконаленням у вибраній галузі діяльності, сприяє підвищенню ефективності під час вивчення певного предмету. Таким чином, існує тісний взаємозв'язок між ефективністю навчального процесу і дією мотивуючих чинників. Педагог має створити оптимальні умови для розкриття можливостей особистості студента, зокрема шляхом довірливих стосунків між самими студентами та викладачем, що мобілізує їх творчий потенціал, формує впевненість у своїх силах і, таким чином, зумовить процес інтенсивного засвоєння матеріалу, викличе стійкий інтерес до вивчення історії математики. Успіх і результативність одержаних студентами знань значною мірою залежить від уміння викладача створити мотиваційний настрій, атмосферу співпраці, взаєморозуміння, враховуючи їхні побажання та сподівання, оскільки, як підкреслює Л.М. Масюк, високий рівень мотивації є основним психологічним фактором, котрий збуджує інтерес до навчання, розвиваючи у студентів здатність до самостійного одержання знань "[13]. Емоційний стан студентів безпосередньо пов'язаний із засвоєнням знань, формуванням професійних умінь і розвитком навичок, значною мірою визначає настрой на перспективу в майбутній фаховій діяльності.Виходячи з дидактичних вимог про те, що якими б не були вихідні дані предмета вивчення, подальший вплив педагога повинен завжди забезпечувати досягнення заданого оптимального результату. Викладач має змогу максимально знизити емоційний бар'єр, оскільки досить часто низький рівень знань приводить студентів у стан неспокою, напруги, виникає мотиваційна упередженість, що значно знижує ефективність роботи.Навчання - це пізнання. "Неможливо зобов'язати студента пізнавати будь-що. Поки обов'язок не буде усвідомлений і прийнятий студентом як свій власний обов'язок, він буде "підлягати навчанню", а не навчатися" [13]. Наразі виникає необхідність переставити акцент з викладача на студента. Навчальний процес у вищій школі вимагає, щоб навчання було організоване як співробітництво, як спільна діяльність викладача й студентів на всіх етапах вивчення дисципліни, щоб студент з об'єкта став суб'єктом навчання: повинна існувати адекватна співтворчість педагога та студента, спрямована на забезпечення успішного набуття знань, формування умінь і розвиток навичок з математики. Як цілком справедливо зазначають І.Ф. Прокопенко та В.І. Євдокимов, під час взаємодії викладач вказує напрямок пошуку, а сам пошук здійснює студент. Завдяки цьому можна досягти основної мети навчання - формування творчої особистості всебічно розвиненого фахівця [13]. Викладач, як досвідчений педагог, повинен створити сприятливу обстановку на заняттях для успішного засвоєння знань, блокуючи, таким чином, вплив негативних емоцій, ставлячи студента в центр навчального процесу, де він зможе активно переробляти професійну інформацію та аналізувати поняття. Від "школи пам'яті" необхідно послідовно переходити до "школи пошуку", суть якого Т.П. Кіріна вбачає в тому, щоб студент був поставлений в такі умови, які б викликали у нього потребу в одержанні знань, бажання здобути їх. Це, в свою чергу, викличе у студентів стійкий внутрішній інтерес до навчання. Адже саме інтерес у психології розглядають як мотив, що сприяє орієнтуванню в будь-якій галузі, більш повному й глибокому відображенню дійсності.
3.Індивідуальний підхід як принцип психолого-педагогічної діяльності
Індивідуалізація навчання - розглядається також як суто дидактичний принцип, що зумовлює необхідність в процесі навчання бачити кожного студента. Індивідуалізація процесу навчання у вищій школі розглядається як організація навчальної діяльності під час якої враховуються індивідуальні відмінності студентів, рівень розвитку їх здібностей до навчання.Подібно до суті індивідуалізації процесу навчання визначається і сутність поняття індивідуальний підхід.Принцип індивідуального підходу є провідним принципом розвитку індивідуальності студента.Питанням індивідуального підходу займалися провідні вчені О.В.Запорожець, Г.С.Костюк, В.К.Котирло, Г.О.Люблінська, В.М.Мясищев, Д.Ф.Ніколенко, Л.М.Проколієнко, Д.Б.Ельконін, П.Р.Чамата та інші. Так, Г.С.Костюк розглядає індивідуальний підхід, як складову методики
Loading...

 
 

Цікаве