WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблеми та шляхи формування політичної культури педагога вищої школи на сучасному етапі розвитку українського суспільства - Реферат

Проблеми та шляхи формування політичної культури педагога вищої школи на сучасному етапі розвитку українського суспільства - Реферат

нього. Мета, студенти, педагоги, громадськість, батьки як компоненти системи зумовлені середовищем, а засоби педагогічної комунікації, позааудиторна й інша діяльність студентів менш чуттєві до впливу середовища. Система розвитку політичної культури студентів, яка є активною, змінюючись під впливом зовнішнього середовища, також може змінювати і середовище відповідно до своїх цілей. На це й орієнтована дана система. За великим рахунком, особистість із демократичною політичною культурою є гарантією демократичного політичного устрою. Чим більше буде демократично налаштованих людей, тим стабільнішою буде демократія в нашій країні.Наступна процедура застосування системного підходу до дослідження нашої політичної системи - це розгляд упорядкованості її структури й організації. Структура - це сукупність стійких зв'язків об'єкта, що забезпечують його цілісність і збереження основних якостей при різних змінах.У структурі системи можуть бути виділені координаційні й суборди-наційні зв'язки. Координаційні спрямовані на взаємодію елементів задля цілісності системи (між педагогами, студентами, метою, наприклад), а субординаційні визначають внутрішню залежність елементів одного від одного (студент - навчальна діяльність).Як кожна складна система, політична система проходить стадії виникнення, становлення, оптимального функціонування й перетворення або перебудови. Спочатку виникають і проходять становлення всі структурні та функціональні складові політичної системи. Рушійною силою розвитку політичної системи є протиріччя. У системі розвитку політичної культури майбутніх педагогів вищої школи вони можуть спостерігатися між традиціями і новаціями, між потребами студентів і можливостями педагогів тощо.Слушною є думка Д. М. Мехонцевої про те, що система як цілісністьзабезпечує своє існування за допомогою самоуправління, а за допомогою управління вона виконує функції, які визначені системою вищого порядку [6, с.25]. Самоуправління й управління - це рівнозначні й відносно незалежні процеси, від оптимального співвідношення яких залежить правильне функціонування системи. Наприклад, органом самоуправління у студентській групі є актив на чолі із старостою, а орган управління - куратор групи. Кваліфіковане управління студентським самоуправлінням із боку куратора забезпечить життєздатність групи.У системі розвитку політичної культури майбутніх педагогів вищої школи управління має здійснюватись органом самоуправління виховною системою вищого навчального закладу. Сутність управлінського компоненту цієї системи виглядає наступним чином: суб'єкти управління - ректорат, деканати, куратори, суспільні організації, які здійснюють функції аналізу, прогнозування, планування, організації, контролю, корекції. В системі розвитку політичної культури майбутніх педагогів вищої школи органом самоуправління має бути актив суб'єктів системи. Специфіка полягає в тому, що цей орган не є чітко визначеним. До нього можуть входити всі ті, хто найбільше переймається проблемами розвитку політичної культури студентів. Це можуть бути і члени студентського самоуправління, і просто студенти, і педагоги, і батьки, і члени громадських організацій, і представники ЗМІ. Через складність системи такий орган створити у ВНЗ проблематично, тому функцію самоуправління в системі на себе мають взяти педагоги і студенти із залученням, наскільки це можливо, представників громадськості й батьків.У загальних рисах процес управління системою здійснюється таким чином: управляюча підсистема виховної системи ВНЗ отримує певну інформацію про систему розвитку політичної культури студентів, аналізує її, розробляє програму дій, приймає рішення, спрямовані на її виконання з метою впорядкування керованої системи або переведення її в новий стан. Це рішення потрапляє до органу самоуправління системи, який організовує діяльність та визначає місце і роль кожного суб'єкта в ній за допомогою органу управління. Контроль потрібний для забезпечення отримання необхідної інформації про стан і перспективи розвитку системи для своєчасного прийняття рішень, якщо потрібно, з метою корекції.Таким чином, застосування системного підходу як методологічного напряму в дослідженні розвитку політичної культури майбутніх педагогів вищої школи дозволило розглянути цей процес як складне педагогічне явище. Отже, формування політичної культури майбутнього педагога вищої школи - процес складний та тривалий. На сьогодні для української держави реалізація цього завдання - є однією з першочергових цілей. В цей процес, безперечно в першу чергу, повинна включитись держава. Вона має стати рушієм, фундаментом та контролером у вирішенні цього питання, проте без співпраці з суспільством, школою та сім'єю мета не може бути повною мірою реалізована. Діалог "держава-суспільство", діалог культур (регіональних, етнічних, політичних) всередині держави, їх взаємозбагачення та взаєморозвиток - ось основа формування єдиної демократичної культури України. Саме остання мусить бути покладена в основу підготовки спеціаліста-викладача, й не лише в сфері соціально-політичних дисциплін.
Список використаних джерел:
1. Адаменко О.В. Формування демократичної культури особистості як об'єкт педагогічних досліджень // Політична культура: теорія, проблеми, перспективи. - К.: Вид. ПАРАПАН, 2004. - С. 156-161.
2. Внукова О.П. Формування політичної культури майбутніх педагогів професійно-технічних навчальних закладів як педагогічна проблема // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2003. - № 1. - С. 59-69.
3. Галактіонова І.В. Фактори впливу на формування політичної культури молоді України, 90-ті роки XX ст.
4. Гедікова Н.П. Політична соціалізація особистості в період демократизації українського суспільства. Автореф. канд. дис. - Одеса, 1999. - С. 7.
5. Закон України "Про освіту" від 21 травня 1991
6. Мехонцева Д.М. Обучающая система как упорядоченно-устойчивая самоуправляемая и управляемая целостность // Школьные технологии. - М., 2001. - № 6. - С.19-26.
7. Мороз О. Г., Падалка О. С., Юрченко В. І. Педагогіка і психологія вищої школи: Навч. посіб. для молодих викладачів, аспірантів і майбутніх магістрів / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова; Інститут вищої освіти АПН України / О.Г. Мороз (заг.ред.). - К. : НПУ, 2003. - 267с.
8. Ничкало Н.Г. Неперервна професійна освіта як світова тенденція //Трибуна. - 2000. - № 5-6. - С. 21-23.
9. Політологія у запитаннях і відповідях: Навч. Посіб. / За заг. ред. К.М. Левківського. - К.: Вища шк., 2003. - 263 с.
Loading...

 
 

Цікаве