WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблеми та шляхи формування політичної культури педагога вищої школи на сучасному етапі розвитку українського суспільства - Реферат

Проблеми та шляхи формування політичної культури педагога вищої школи на сучасному етапі розвитку українського суспільства - Реферат

суспільних відносин. Культура не є суто духовною субстанцією, обмеженим чинником, який існує лише завдяки свідомості. Це особлива об'єктивна дійсність, яка, на відміну від природної, має суб'єктивне (не "свідоме", а "діяльне") джерело походження.Політична культура - це стабільна відповідність способу й результату поведінки суб'єкта культурним імперативам - цінностям, знанням, нормам, принципам, що функціонують у царині політики іреалізуються на практиці.Не випадково професор Оксфордського університету А. Браун вважає політичною культурою найважливіші політичні переконання й цінності, інтерпретацію історії, її героїв і навіть міфи, які допомагають нації здобути стабільність. Завдяки стабільності політичних знань і цінностей політична культура суб'єктів виконує функцію відтворення політичних відносин у формах політичної свідомості й політичної поведінки людей [2, с.94].
ІІІ. Сутність політичної культури
Термін "політична культура" ввів у науковий обіг німецький мислитель доби Просвітництва Й. Гердер, а поняття "політична культура" запровадили у політичну науку американські вчені Г. Алмонд і С. Верба, автори праці "Культура громадянськості", яка на Заході стала класичною. Політична культура - це сукупність індивідуальних позицій та орієнтацій учасників політичної системи, а також суб'єктивна сфера, що є основою політичних дій і надає їм певного значення.Зміст політичної культури віддзеркалює сукупність духовних цінностей, уявлень, орієнтацій, пов'язаних зі ставленням суб'єктів до політичної влади, політичної системи, що дістає відображення у політико-управлінській діяльності й політичній поведінці соціальних спільнот та осіб. Політична культура ґрунтується на культурі загальній як історично певному рівні розвитку суспільства і людини й охоплює: знання про політику, ознайомлення з фактами, інтерес до них; оцінку політичних явищ, оцінні судження щодо того, як має здійснюватися влада; емоційний аспект політичних позицій; прийняті у тому чи тому суспільстві зразки політичної поведінки, які визначають, як можна і як слід діяти у політичному житті.Отже, політична культура - це такий спосіб діяльності соціальної спільноти, особи у царині політичних відносин, який відображує рівень політичної активності та політичної зрілості суб'єктів [9, с. 95].Вона охоплює різні компоненти й рівні: культуру ставлення суб'єктів до здійснення політичної влади; культуру електорального процесу; культуру формування політичних і громадсько-політичних інститутів; культуру політичної поведінки; культуру політичної свідомості й спілкування тощо, тобто поширюється на всю сферу політичного життя суспільства і виконує низку важливих функцій.Політична культура суспільства покликана звести найрізноманітніші інтереси суб'єктів до єдиного уявлення щодо політичних знань, механізмів і шляхів реалізації політичних завдань і цілей. Однак водночас вона є єдністю різноманітностей, уніфікованою формою політичної свідомості і діяльності суб'єктів. Єдність елементів, з яких вона складається, ґрунтується на реальному існуванні, функціонуванні різних інтересів і сподівань соціальних спільнот, осіб.Політична культура особи, основою якої є її суверенність, має стати відправною точкою й результатом політичної культури суспільства, держави, всіх елементів політичної системи. Культура - основа суверенного буття особи.Складовими політичної культури особи є: політичні знання, цінності й орієнтації та перетворення їх на політичні переконання; набуття необхідних навичок політичної діяльності й політичної поведінки у різних видах політичного процесу; усталені способи політичної діяльності в усіх формах і видах політичного життя тощо. Політичну культуру особи визначають також такі якості, як організаторські здібності, вміння згуртовувати й мобілізувати людей на розв'язання політичних завдань, компетентність і професіоналізм, наполегливість і толерантність, здатність до компромісу, гуманність та ін.Таким чином, політична культура особи не є механічним конгломератом політичних знань, уявлень, поведінкових актів, її функціонування передбачає постійний процес перетворення політичних знань на стійкі регулятори свідомості й поведінки, на переконання, а останніх - на практичні дії, спрямовані на реалізацію суспільне значущих політичних цілей і завдань.
ІV. Формування політичної культури майбутнього викладача
Як бачимо, значення політичної культури важко переоцінити. Політична культура є базисом міцної держави та нації. Саме проблему консолідації української держави має вирішити питання формування демократичної політичної культури. Надзвичайно важливим інститутом соціалізації особистості, формування політичної культури студента, майбутнього викладача була і залишається вища школа, яка традиційно в нашій країні є переважно державною. Тому важко не погодитись з Н.П. Гедіковою, яка вважає, що "держава є основним політичним інститутом у процесі політичної соціалізації, що спрямовує соціально-політичну діяльність та визначає ставлення особистості до політики" [4, с.7]. Виходимо з того, що розвиток політичної культури студентів відбувається як у процесі навчання, виробничо-педагогічній діяльності, так і в позааудиторній роботі. Його ефективність залежить, насамперед, від реального визнання педагогами особистості студента як найбільшої цінності суспільства. Випускник ВНЗ, майбутній спеціаліст не може бути політичне неграмотним. Інакше він не стане особистістю, яка зможе приймати відповідальні рішення за свою долю і долю інших людей. Здатність до цього не виникає стихійно, а формується в результаті системного накопичення знань і досвіду. Тобто процес розвитку політичної культури майбутніх педагогів вищої школи розглядається як цілісний педагогічний процес, що здійснюється на основі єдності з навчанням і вихованням, взаємодії з соціальним середовищем, урахування потреб студентів і соціальних вимог суспільства.Цінним є зауваження Н. Г. Ничкало про те, що "...вона (підсистема) є компонентом іншої системи - більш високого рівня, у зв'язку з чим при визначенні її цілей слід, перш за все, враховувати ті цілі, які ставлять перед собою системи більш високого рівня" [8, с.21]. Вищий навчальний заклад є суб'єктом освітньої діяльності щодо задоволення потреб людини, суспільства і держави. У Законі України "Про освіту" вказується, що метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору [5]. Виходячи з цього, метою системи розвитку політичної культури студентів вищих навчальних закладів є
Loading...

 
 

Цікаве