WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблема соціофобії у студентів - Курсова робота

Проблема соціофобії у студентів - Курсова робота

їх здатними привести душу у стан занепокоєння, нестійкості, невірогідності, створюючи при цьому ідею, яка потім перетворюється в афект страху [2, 20-21; 27, 590]. Пояснюючи це положення, мислитель приходить до розуміння внутрішнього духовного життя як системної якості, що зображується у вигляді асоціацій ідей і вражень, взаємообумовлених і посилюючих один одного. Системне уявлення духовності дозволило Юму пояснити механізм взаємодії причин афектів, обумовленого наступними принципами: подібністю, суміжністю в часі або просторі, і причинністю. Саме ці принципи дозволяють здійснити перенос думок про об'єкт на те, що йому подібне. Так як подібні враження пов'язані і слідують один за одним, то перехід від одного афекту до іншого відбувається легше, коли принципи сходяться в одному об'єкті, повідомляючи духу подвійний імпульс [28, 180-181]. Механізм взаємодії елементів духовного світу людини, запропонований Юмом, дозволяє і сьогодні рятуватися від однобічних спроб пояснення різних феноменів духовності, у тому числі феномена страху.Серед французьких матеріалістів XVIII століття виділимо Поля-Анрі Гольбаха (1723-1789) [9, 411; 23, 584], який одним з перших помітив подвійну роль страху як соціального явища (боязнь зробити зло суспільству і пошук притулку у суспільстві від страхів), звертаючи при цьому увагу на те, що через людські слабкості, страх пробивається їх суспільний антипод - сукупна суспільна сила, яка стає найважливішої з чеснот, що організує людей у напрямку досягнення соціальної справедливості. Проте, якщо ця сила втрачає свої потенції або змінює гуманістичний зміст, страх знову вражає людей, перетворюючи їх у рабів [2, 21; 3, 89-90, 123]. Очевидний внесок Гольбаха й у танатологію (наука про смерть). Страх смерті - це порожня ілюзія. Але існують фактори (церемонія, вид могил, невеселі пісні, сум і скорбота), що її підсилюють. Міркування Гольбаха про причини релігійності зводилися до положення про те, що будь-яка людина є боязкою і недовірливою [3, 359]. Але оскільки марновірною людину роблять неосвіченість і слабкість, то страхи зникають з появою досвіду [2, 22].На цьому Новий час завершується і починається період розвиток Німецької класичної та некласичної філософій, а саме середина Х/ІІІ - середина ХІХ ст.
1.3. Розвиток категорії "страх" в період німецької класичної та некласичної філософій
Іншим періодом розвитку новоєвропейської філософії є Німецька класична філософія. Вона стала закономірним результатом розвитку всієї попередньої європейської філософії. Органічно увібравши в себе вихідну проблематику та найважливіші досягнення попередніх філософів, вона надала їм нового звучання, інтерпретації та оригінального вирішення. Ця філософія збагатила європейську культуру цілою низкою ідейних надбань, без яких неможливо уявити собі сучасну інтелектуальну ситуацію в суспільстві [16, 135].Об'єктивним ідеалістом німецької класичної філософії є Фрідріх-Вільгельм-Йозеф Шелінг (1775-1854) [9, 599; 23, 425], який вважав страх - традицією, яку можуть викликати лише реальні істоти. Шелінг стверджував, що страх можуть викликати лише реальні істоти. "Витоки релігійного страху можливі лише за умов неперервної традиції, яка передається з покоління в покоління" [24, 264].Інший представник цього періоду, засновник німецького класичного ідеалізму був І.Кант (1724-1804) [9, 414; 23, 587]. Онтологізуючи феномен страху, вводить для його пояснення поняття сили - здатність будь-якого об'єкту переборювати перешкоди на своєму шляху. Але існує інший об'єкт, який також має силу, що перешкоджає експансію даного об'єкту. Тому виникає протистояння об'єктів, яке є ситуацією страху. Поряд з реальними ситуаціями страху Кант виокремлював уявні [2, 23; 7, 268]. Проте онтологічних засобів для опису всіх модусів страху людини явно недостатньо, і Кант переводить розгляд феномену страху в сферу духовності. Страх як духовне утворення Кант визначав через відчуття, порушуване духовним хвилюванням [2, 24; 8, 387, 415, 496-497]. Розглядаючи поняття страх Кант наголошує на синтезі раціонального і чуттєвого. Він одним з перших заклав важливий методологічний напрям у вивченні людини, в тому числі, засновану на цьому принципі властивість передбачати, оцінювати та долати відчуття страху.Найбільш узагальненим онтологічним поясненням страху послужила теорія рефлексії німецького філософа, об'єктивного ідеаліста, основоположника діалектичного матеріалізму Георга-Вільгельма-Фрідріха Гегеля (1770-1831) [9, 411; 23, 583], що показав механізм появи цієї якості через діалектичну взаємодію внутрішніх і зовнішніх протилежностей буття. Однією з об'єктивних підстав страху є різноманіття форм буття, оскільки кожному окремому "щось" приходиться взаємодіяти з іншими "щось", переборюючи свою кінцівку і лише в нескінченності намагається знайти абсолютну якість, тобто вічний рух відновлення. Іншою об'єктивною підставою страху є принципова неможливість "щось" передбачати взаємини з знову породженими ірраціональними якостями. Цей вид страху точніше розуміти як ірраціональний. Оскільки механізм ілюзорної рефлексії ще був не вивчений, то Гегель запропонував гіпотетичну модель його розгортання [2, 29].Німецький філософ-матеріаліст й атеїст Людвиг-Андреан Фейєрбах (1804-1872) [9, 423; 23, 597] вважав, що страх "це почуття залежності від предмета, який може мене знищити". Спроба розібратися в причинах релігійного страху привела до історії релігійних вірувань. Але він вважав, що "страх це не повна достатня підстава, що пояснює релігію, не єдина причина її", тому необхідно розширити предметну галузь значень залежності, вводячи у неї поряд з елементами негативної залежності - страху, елементи позитивної залежності - любові. Фейєрбах розглядав страх як результат діючого взаємовідношення протилежних сторін у рамках історичної системи, визнаючи за взаємодіючими сторонами атрибутні властивості активності і пасивності не тільки на основі чутливості, а й при особистій участі цілепокладаючої розумності. [22, 519-525]. У першій третині - середині ХІХ ст. у Європі розпочався процес досить радикальної зміни у способі філософствування. Наслідком цього було виникнення некласичної філософії. ЇЇ формування йшло кількома напрямками, але всі їх, за рідкісним винятком, споріднювала орієнтація на провідну роль у людських діях та поведінці людини. Некласична філософія постала як ідейна передумова філософії ХХ ст.На цьому розвиток розуміння феномену страх як філософської категорії завершується і починається розгляд цього поняття у психологічній науці, його класифікація, вивчення за допомогою спеціальних методів дослідження.
РОЗДІЛ 2. Сучасна розробка психологічного феномену соціофобія
2.1. Визначення та класифікації фобій
Страх відомий людині здавна. Він є невід'ємним від еволюції людства, оскільки діючи як інстинкт самозбереження, відвертав надто небезпечні для життя необмірковані та імпульсивні дії."Те, що ми називаємо інстинктом, є засобом зниклих поколінь, який, як віддалений місяць, відзивається в клітинах нашої нервової системи" [12, 5; 14, 210].У ХХ столітті, коли психологія виділилася
Loading...

 
 

Цікаве