WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблема саморегуляції у педагогічному спілкуванні - Курсова робота

Проблема саморегуляції у педагогічному спілкуванні - Курсова робота

успішному оволодінні новими видами й формами довільної активності, в ефективному подоланні нестандартних ситуацій, у завзятості й наполегливості в досягненні мети. Внутрішньо ЗЗС проявляється в усвідомленому протіканні окремих ланок саморегуляції, з контролем адекватності їхнього функціонування зовнішнім і внутрішнім умовам.
Як передумови узагальненої здібності до саморегуляції автор виділяє наступні компоненти.
1. Наявність повної функціональної структури процесів саморегуляції. При цьому всі структурні компоненти системи повинні мати високий рівень сформованості. О. А Конопкін підкреслює: " Провал у сформованості навіть окремої функціональної ланки (компонента) не допустимий з розвитою ЗЗС" [6, с. 132].
2. Високий ступінь стійкості прийнятої мети. "Ціль ... повинна бути постійно усвідомлюваною домінантою психічної активності, що мотивує її й детермінує вибіркове використання всіх засобів, адекватних її досягненню" [6, с. 132].
3. Внутрішній план взаємодії суб'єкта з дійсністю, що відображається. Даний компонент містить у собі: з одної сторони, суб'єктивну модель навколишньої дійсності (із цієї моделі суб'єкт здобуває інформацію про дійсність, що необхідна для системного узгодження регуляторних функцій у цілісному регуляторному процесі), а з другої - суб'єктивну модель можливостей виконавця. Дані моделі емоційно забарвлені. Автор відзначає: "...суб'єкт ураховує своє відношення до всьому відбитому у свідомості у зв'язку з побудовою їм моделі діяльності" [6, с. 132].
4. Уміння оперувати у внутрішньому плані інформацією (наочно-образною, вербальною, абстрактно-знаковою).
5. Мовний розвиток людини. Автор наполягає на відділенні даного компонента від попереднього, відзначаючи різноманітну участь мови в побудові й реалізації усвідомленої регуляції: "Завдяки її унікальній ролі в здійсненні функцій свідомості мова бере участь у побудові й фіксації у свідомості суб'єкта цілісної динамічної моделі діяльності, що підлягає реалізації" [6, с. 133].
ЗЗС звичайно не гарантує освоєння тих типів діяльності, які вимагають специфічних, у тому числі й уроджених індивідуальних передумов. У той же час ЗЗС припускає усвідомлення своїх сильних і слабких сторін, творчий підхід у здійсненні максимальної компенсації нестатку одних засобів іншими.
Висновок
Спілкування є явищем, що широко досліджується в усьому світі, в різних галузях світової науки. В залежності від конкретних уявлень про сутність спілкування виділяють різні підходи до даної проблеми - комунікативно-інформаційний, діяльнісний, інтерактивний і ін. У рамках різних підходів розвивається уявлення про функції, характеристики, одиниці спілкування. Педагогічне спілкування - специфічний вид спілкування людей у процесі навчальної взаємодії й співробітництва. Йому властиві як загальні, так і специфічні риси. Специфічні риси педагогічного спілкування обумовлюються педагогічними завданнями й педагогічною ситуацією спілкування, які визначають постановку адекватних їм комунікативних завдань.
Педагогічне спілкування являє собою складну по своїй структурі й функціональній організації цілеспрямовану активність, протікання й ефективність якої залежать від процесу усвідомленої саморегуляції.
Усвідомлена саморегуляція - це системно-організований процес внутрішньої психічної активності людини по ініціації, побудові, підтримці й керуванню різними видами й формами довільної активності [4, с. 5]. Саморегуляція має загальну, інваріантну для різних видів і форм довільної активності людини (у тому числі й спілкування) внутрішню функціональну структуру (визначення цілі, моделювання значимих умов, програмування виконавчих дій, контроль і оцінка результату, рішення про корекції системи саморегулювання).
Прояв індивідуальної своєрідності життєдіяльності (поводження, діяльності, спілкування й т.д.) значною мірою залежить від індивідуальних особливостей усвідомленої саморегуляції - стилю саморегуляції. До таких індивідуально-типових особливостей саморегуляції, що визначає її стиль, відносяться індивідуальні особливості функціонування основних регуляторних процесів, а також, суб'єктно-особистісні властивості, які впливають на цілісний процес саморегуляції (самостійність, надійність, гнучкість, адекватність, усвідомленість).
Успішність у нових видах і формах життєдіяльності залежить від здатності до самостійної усвідомленої побудови саморегуляції на основі нового змістовного матеріалу - загальної здатності до саморегуляції. Для розвитку ЗЗС необхідний розвиток наступних компонентів: 1) наявність повної функціональної структури процесів саморегуляції; 2) високий ступінь стійкості прийнятої мети; 3) внутрішній план взаємодії суб'єкта з відбиваною дійсністю; 4) уміння оперувати у внутрішньому плані інформацією; 5) мовний розвиток людини (розвиток вмінь внутрішньго діалогу). Вони повинні бути забезпечені і в педагогічному спілкуванні.
Тому при підготовці до професійної діяльності і спілкування у майбутніх вчителів потрібно розвивати здібність до саморегуляції з урахуванням структури, а також стилю саморегуляції, враховуючи той факт, що саме саморегуляція у великій мірі буде сприяти успіху в педагогічній діяльності і спілкуванні на всіх їх етапах.
Список використаної літератури
1. Андреева Г.М. Социальная психология. М.,1980
2. Брудный А.А. Понимание и общение. М., 1989
3. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. М., 1987
4. Конопкин О.А. Психическая саморегуляция произвольной активности человека//Вопросы психологии. М., 1995 №1
5. Конопкин О.А. Моросанова В.И. Стилевые особенности саморегуляции деятельности//Вопросы психологии. М.,1989. №5
6. Конопкин О.А. Общая способность к саморегуляции как фактор субъектного развития//Вопросы психологии 2004. №2
7. Конопкин О.А. Психологические механизмы регуляции деятельности. М.1980.
8. Леонтьев А.А. Педагогическое общение. 2-е изд., перераб. и доп. М. - Нальчик, 1996
9. Леонтьев А.А. Психология общения. 2-е изд., испр. и доп. М.,1997
10. Лисина М.И. Общение и речь: развитие речи у детей в общении со взрослыми. М., 1985
11. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М., 1984
12. Моросанова В.И. Индивидуальный стиль саморегуляции в произвольной активности человека//Психологический журнал 1995 №4
13. Панферов В.Н. Психология общения//Вопросы философии 1972. №7
14. Парыгин Б.Д. Социальная психология как наука. Л., 1967
15. Психологический словарь/Под ред. В.В. Давыдова, А.В. Запорожца, Б.Ф. Ломова и др.; Научн.-исслед. ин-т общей и педагогической психологии Акад. пед. наук СССР. - М.: Педагогика, 1983, - 448с
16. Словник іншомовних слів/За ред. О.С. Мельничука; Київ 1977
17. Холодович А.А. О типологии речи//Историко-филологические исследования. М.,1967
18. Якобсон П.М. Общение людей как социально-психологическая проблема. М.,1973
Loading...

 
 

Цікаве