WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблема саморегуляції у педагогічному спілкуванні - Курсова робота

Проблема саморегуляції у педагогічному спілкуванні - Курсова робота

індивідуальні особливості й досвід. Тому навіть при наявності однакової суб'єктивної моделі умов, різні люди можуть реалізовувати різні програми дій. Автор пише: " Саме в ланці прийняття програми,чітко проявляється творча активність суб'єкта, що будує свою діяльність в інтересах певної мети з урахуванням власних можливостей і об'єктивних умов її досягнення"[7, с. 216].
4) Система суб'єктивних критеріїв досягнення мети (критеріїв успішності). На цьому етапі суб'єкт уточнює й конкретизує вихідну форму й зміст мети. Обґрунтовуючи необхідність виділення даного компонента усвідомленої саморегуляції, автор зауважує наступне: "Загальне формулювання (образ) мети дуже часто недостатне для докладного, "гостро спрямованого" регулювання, і суб'єкт переборює вихідну інформаційну невизначеність мети, формулюючи критерії оцінки результату, що відповідає своєму суб'єктивному розумінню прийнятої мети" [4, с. 9].
5) Контроль і оцінка результатів. Ланка, що забезпечує інформацією про ступінь відповідності реального ходу діяльності і її результатів поставленим цілям. О.А. Конопкін, підкреслює важливість цієї ланки: " Саме оцінка суб'єктом результатів своєї діяльності виступає передумовою того, що його діяльність є, образно говорячи, не просто "цілеспрямованої", але й "ціледосягаючею" [7, с. 219].
6) Рішення про корекцію системи саморегулювання. Дана ланка акцентує увагу на тому, що причиною корекції виконавських дій є внесення змін в інші ланки регуляторного процесу. Залежно від багатьох особливостей самої виконучої діяльності й від ступеня сформованості системи її довільного регулювання, корекція програми може здійснюватися як по ходу дії на основі інформації про проміжні результати, так і після здійснення даної дії в інтересах наступної "спроби".
Варто зробити акцент на тому, що психічна саморегуляція процесуально являє собою самостійне рішення суб'єктом інформаційних невизначеностей у кожній з виділених ланок. При цьому всі ланки системно взаємозалежні й одержують змістовну й функціональну визначеність тільки в структурі цілісного процесу усвідомленої саморегуляції. Через цей процес здійснюється "...створення й динамічне існування у свідомості суб'єкта цілісної моделі його діяльності, що передбачає (як до початку дій, так і в ході їхньої реалізації) його виконавчу активність" [4, с. 10].
Змістовно психологічний аспект аналізу процесів усвідомленої саморегуляції задається рамками даного структурно-функціонального підходу. Наповнюючись змістовним і особистісним змістом цілей, відношенням людини до способу їхнього досягнення, умовами діяльності, палітрою індивідуальних особливостей суб'єкта, дана модель здатна відображати процес саморегуляції як живий, упереджений процес психічної активності суб'єкта.
2.4 Стильові особливості усвідомленої саморегуляції у спілкуванні.
Структурно-функціональна модель усвідомленої саморегуляції, запропонована О.А. Конопкіним, покладена в основу розвитку і вивчення проблеми саморегуляції в ряді спеціальних напрямків. Одним з таких напрямків є дослідження індивідуального стилю саморегуляції у довільних формах активності (поведінці, діяльності, спілкуванні), що розробляється в роботах В.І. Моросановой [5; 11].
У своїх дослідженнях В.І. Моросанова відштовхується від ідеї про те, що прояв унікальної індивідуальної своєрідності життєдіяльності (поводження, діяльності, спілкування) суб'єкта значною мірою визначається індивідуальними особливостями саморегуляції довільної активності людини. На основі цих подань вона розробляє концепцію індивідуального стилю саморегуляції.
У рамках даного підходу стиль саморегуляції визначається, як індивідуально властиві особливості регуляторних процесів, що стійко проявляються в різноманітних видах і формах довільної активності людини [12, с. 28; 5, с. 19]. Автор акцентує увагу на тому, що існує певна стабільність індивідуальної структури у стилях саморегуляції. Вона ,зокрема, пише: "Про наявність феномена загального стилю саморегуляції можна говорити лише в тому випадку, коли індивідуальна структура й характерні для даної людини особливості саморегуляції мають тенденцію стійко проявлятися в різних життєвих ситуаціях при довільній організації людиною різноманітних видів своєї діяльності і поведінки й керування ними" [5, с. 19].
До індивідуально-типових особливостей саморегуляції, що визначають її регуляторний стиль, В. И. Моросанова відносить індивідуальні особливості функціонування основних регуляторних процесів, які описані вище, а також суб'єктно-особистісні властивості, які впливають на цілісний процес саморегуляції. Автор пише: "…поряд зі специфічними особливостями, характерними для однієї приватної регуляторної функції, існують і такі особливості, які характеризують функціонування кожного з ланок регуляції й тим самим процес регуляції в цілому" [5, с. 23]. До таких якостей автор відносить: самостійність, надійність (стійкість функціонування регуляторних процесів), гнучкість (можливість внесення корекцій у функціонування різних регуляторних процесів), адекватність, усвідомленість [12; 5].
Досліджуючи регуляторний профіль, що характеризує індивідуальну розвиненість основних регуляторних процесів, В.И. Моросанова виділяє наступні типи таких профілів:
1) гармонійний ("згладжений") - характеризується приблизно однаковим розвитком регуляторних функцій. Гармонійний профіль є структурною характеристикою ефективного стилю при високому ступені розвитку функцій і, відповідно, неефективного стилю при їхній низькій сформованості;
2) акцентуйований ("шпилястий") - характеризується значною різницею в мірі сформованості регуляторних ланок. Акцентуйований профіль так само може бути основою ефективного стилю, але лише в тому випадку, якщо слаборозвинені стильові особливості перебувають у компенсаторних відносинах з високорозвиненими [12; 5].
Підставою іншого підкласифікатора стилю саморегуляції став рівень розвитку індивідуально-регуляторних властивостей (самостійності, гнучкості, надійності). Висока сформованість окремої якості послужила підставою для виділення відповідного стилю: автономного (самостійність), оперативного (гнучкість), стійкого (надійність).
Дослідження, проведені автором, показали, що автономний стиль характеризується високим ступенем сформованості таких регуляторних ланок як програмування або оцінка результатів. Оперативний стиль - моделювання або програмування. Стійкий - планування або контроль і оцінка результатів.
2.5 Поняття загальної здібності до саморегуляції.
Виділення загальної здібності до саморегуляції (ЗЗС) є логічним продовженням досліджень в області суб'єктного буття й суб'єктного розвитку. О.А. Конопкін визначає загальну здібність до саморегуляції як: "...здібність до самостійної усвідомленої побудови регуляції в нових видах і формах діяльності, здатність до продуктивної творчої саморегуляції" [6, с. 128]. Зовні ЗЗС проявляється в
Loading...

 
 

Цікаве