WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблема саморегуляції у педагогічному спілкуванні - Курсова робота

Проблема саморегуляції у педагогічному спілкуванні - Курсова робота

спілкуванні адресуються багатьом людям і повинні бути зрозумілікожному. Тому до них пред'являється вимоги повноти, розгорнутості, прозорості й високої культури.
3) Семіотична спеціалізація. Дана характеристика вказує на важливість об'єднання всіх засобів - вербальних і невербальних - для підвищення ефективності мовного впливу.
1.2 Психологічна характеристика педагогічного спілкування
Педагогічне спілкування є форма навчальної взаємодії, співробітництва вчителя й учнів. Леонтьєв А. А. визначає його як "…таке спілкування вчителя (і ширше педагогічного колективу) зі школярами в процесі навчання, що створює найкращі умови для розвитку мотивації учнів і творчого характеру навчальної діяльності, для правильного формування особистості школяра, забезпечує сприятливий емоційний клімат навчання (зокрема, перешкоджає виникненню " психологічного бар'єра") забезпечує керування соціально-психологічними процесами в дитячому колективі й дозволяє максимально використати в навчальному процесі особистісні особливості вчителя" [8, с. 20].
Користуючись характеристиками, які перераховано вище, можна описати педагогічне спілкування як аксиально-ретіальну, соціально-особистісно орієнтовану взаємодію. Під час якої одночасно реалізуються комунікативна, перцептивная, інтерактивна функції, використається вся сукупність вербальних, образотворчих, символічних і кінетичних засобів.
Специфіка педагогічного спілкування. Специфіка педагогічного спілкування визначається, насамперед, його навчальною й виховною функціями, які реалізуються в спеціально організованому процесі педагогічної взаємодії. По-друге, його поліоб'єктною спрямованістю. Педагогічне спілкування характеризується, принаймні, потрійною спрямованістю. Воно спрямовано: 1) на саму навчальну взаємодію (на організацію процесу); 2) на те, що вивчають (на зміну актуального стану знань і формування творчих умінь учнів); 3) на предмет освоєння (на його доступний і повний виклад). По-третє, тим, що учитель, працюючи над подачею навчального матеріалу, звертається до кожного, хто навчається, й одночасно, завжди звертається до всіх присутніх у класі, і навпаки, працюючи із класом, тобто фронтально, впливає на кожного, хто навчається. Таким чином, можна також говорити про органічне поєднання соціально-орієнтованого й особистісно-орієнтованого спілкування в процесі педагогічного спілкування.
Етапи педагогічного спілкування. У психолого-педагогічній літературі виділяють окремі етапи педагогічного спілкування, які називають таким чином.
Моделювання педагогом майбутнього спілкування із класом у процесі підготовки до уроку.
Початок і організація безпосереднього спілкування із класом ("комунікативна атака", уточнення умов спілкування, керування ініціативою).
Подальше керування спілкуванням у педагогічному процесі, що розвивається (спілкування для рішення педагогічних завдань, стимулювання участі класу в спілкуванні).
Аналіз здійсненого спілкування й прогнозування нового в майбутніх видах діяльності.
Відзначаються так само стадії спілкування.
Орієнтування в умовах спілкування (включаючи уявне відновлення попередніх особливостей спілкування з даними людьми в комунікативній пам'яті, уточнення характеру спілкування в нових умовах, виходячи з поточних завдань).
"Зондування душі об'єкта" як пошукова ланка спілкування, вибір оптимального моменту для початку спілкування.
Дії спілкування, в тому числі вербальні (виклад навчального матеріалу, своїх оцінок).
Одиниці педагогічного спілкування. При аналізі педагогічного спілкування необхідно розмежовувати поняття педагогічної і комунікативної одиниць спілкування. "Адекватність комунікативного завдання завданню педагогічному, обраній методиці впливу - неодмінна умова продуктивності процесу спілкування й педагогічного спілкування в цілому" [3, с. 22] Педагогічне завдання, зв'язане з освоєнням тими, хто навчається, певного навчального матеріалу (наприклад, пояснення, інтерпретація, систематизація цього матеріалу, організація вироблення узагальнених способів дій і т.д.). Комунікативне завдання - це відповідь на питання як, якими засобами впливу на учня це можна здійснити. Тут виникає питання про мовні дії, що реалізують певне комунікативне завдання в різних умовах педагогічного спілкування, до яких відносяться характер педагогічного акту й педагогічної ситуації.
Педагогічна ситуація характеризується метою, завданнями, етапами уроку, його змістом, характером взаємодії суб'єктів учбово-педагогічної спільної діяльності. За формою відносин педагогічна ситуація може бути діловою (особистісною), офіційною (неофіційної), формальною (неформальною). По етапам, частинам уроку (заняття) педагогічна ситуація може бути ситуацією ознайомлення з навчальним матеріалом, ситуацією тренування, ситуацією контролю й оцінки способів дії, ситуацією контролю й оцінки освоєного знання. По характеру навчальної взаємодії це можуть бути ситуації співробітництва, суперництва, змагання, конфлікту, конфронтації (протистояння). По характеру розв'язуваних навчальних завдань ситуація може бути нейтральною або проблемною.
Кожна педагогічна ситуація вимагає постановки адекватних комунікативних завдань, і їхньої реалізації в певних мовних діях. У такий спосіб можна виділити структурну (комунікативний акт) і функціональну (комунікативне завдання) одиниці педагогічного спілкування.
Комунікативним актом, як мінімальною далі нерозкладною одиницею двосторонньої взаємодії є система сполучених актів суб'єктів спілкування, де взаєморозуміння розглядається як умова спілкування (тобто передбачається відповідь суб'єкта впливу, що випробовує, на мовну дію ініціатора спілкування, що показує рівень взаєморозуміння). Структура комунікативного акту розроблена в рамках комунікативного підходу до спілкування. Так Р. О. Якобсон виділяє шість елементів (або факторів) мовного акту: відправник (мовець), одержувач (слухаючий), код (мова), повідомлення, контекст і контакт [18].
Внутрішньо комунікативний акт визначається комунікативним завданням (функціональною одиницею спілкування). За визначенням М. І. Лисіної, завдання спілкування (або комунікативне завдання) - це та мета, на досягнення якої в даних умовах спрямовані різноманітні дії, що відбуваються в процесі спілкування [10]. Завдання спілкування визначають внутрішні й зовнішні умови. Згідно В. О. Кан-Калику, при побудові комунікативного завдання вихідними пунктами є: педагогічне завдання, наявний рівень педагогічного спілкування вчителя і класу, облік індивідуальних особливостей учнів, що навчаються, облік власних індивідуальних особливостей, облік методів роботи [3]
З позиції мовця (наприклад, з позиції вчителя) можуть бути виділені наступні групи завдань: 1) передача повідомлення як інформації, 2) потреба в інформації, запит інформації, 3) спонукання до дії (вербальне або невербальному), 4) вираження відношення до вербальної або невербальної
Loading...

 
 

Цікаве