WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблема особистості педагога та її формування в сучасній психології - Курсова робота

Проблема особистості педагога та її формування в сучасній психології - Курсова робота

засоби психокорекційного впливу на людей, фізично здорових, але які потребують психологічної допомоги.Педагогічна практика виявилася однієї з останніх областей, на яку були поширені психокорекційні методи. Тут вони стали застосовуватися з декількома цілями 1. Підготовка педагогів до професійного педагогічного спілкування. 2. Підготовка батьків до навчання й виховання дітей. 3. Підготовка дітей до умов життя, з якими вони повинні будуть стикатися за межами школи й сім'ї.Психокорекція в педагогічній практиці переслідує наступні цілі: 1. Емоційне розкріпачення людини. 2. Формування в неї потреби в спілкуванні з людьми й почуття спільності з ними. 3. Саморозкриття людини, її самоактуалізація як особистості. 4. Вироблення й закріплення в людини ефективних форм адаптивного міжособистісної поведінки. 5. Більш активне включення людини в громадське життя й спонукання її до прийняття на себе відповідальності.Психокорекція стосовно до діяльності педагога означає розкриття його індивідуальності, формування нового стилю спілкування з дітьми, вироблення й закріплення більш досконалих педагогічних умінь і навичок, прийняття на себе більшої відповідальності за долю дітей, за результати їхнього навчання й виховання.Психокорекція може мати індивідуальні й групові форми, Індивідуальні припускають роботу психотерапевта й клієнта один на один, а групові - одночасну роботу психотерапевта відразу із групою клієнтів. Групи людей, як створюються із психокорекційними цілями, можуть бути наступні: Т- групи (групи соціальне-психологічного тренінгу), групи зустрічей, гештальтгрупи, групи психодрами, групи тілесної терапії, групи тренінгу вмінь. Між учасниками всіх типів психкорекційних груп відповідно до їх мети установлюються певні відносини й розподіляються ролі, а взаємодія будується за певними правилами. (Роберт Семенович Немов. Психология. Учеб. для студентов высш. пед. учеб. заведений. В 3 кн. Кн.2. Психология образования - 2-е изд. -М. - Просвещение-ВЛАДОС, 1995. - 448-453 с.)
4.4. Аутотренінг у роботі педагога
Аутогенне тренування, або - коротко - аутотренінг, являє собою систему вправ, спрямованих людиною на себе й призначених для саморегуляції психічних і фізичних станів. Аутотренінг корисний у тих видах діяльності, які викликають у людини підвищену емоційну напруженість, у тому числі в педагогічній роботі, тому що в спілкуванні педагога з дітьми й з їхніми батьками нерідко виникають ситуації, які називають важкими і які вимагають емоційно-вольової саморегуляції. Використання прийомів аутотренінгу дозволяє людині цілеспрямовано змінювати настрій і самопочуття, позитивно позначається на його працездатності й стані здоров'я.Аутотренінг заснований на свідомому застосуванні людиною різноманітних засобів психологічного впливу на власний організм і нервову систему з метою їхньої релаксації або, навпроти, бадьорості. Відповідні засоби впливу включають спеціальні вправи, призначені для зміни тонусу кістякових м'язів і м'язів внутрішніх органів. Активну роль при цьому виконують словесне самонавіяння, уявлення й чуттєві образи, викликані вольовим шляхом. Всі ці засоби психологічного впливу людини на власний організм в аутотренінгу використаються комплексно, у певній послідовності - релаксація, уява, самонавіяння. Практичне відпрацьовування техніки аутотренінгу проводиться в тій же послідовності.Аутотренінг включає вправи, спрямовані на керування увагою, довільне володіння чуттєвими образами, словесні самоінструкції, вольове регулювання тонусу м'язів і керування ритмікою подиху.Система аутогенного тренування корисна педагогам, що мають велике навантаження й зіштовхуються в житті з індивідуальними проблемами, що стосуються їхнього психофізіологічного стану, працездатності й здоров'я. Учитель або вихователь, що займається аутогенним тренуванням, може більше дати своїм учням і вихованцям, чим той, хто ним не займається. Аутогенне тренування, поліпшуючи стан здоров'я педагога, підвищуючи його працездатність, тим самим збільшує і його педагогічну віддачу. При бажанні кожен учитель і вихователь можуть опанувати методами аутогенного тренування й навчитися користуватися ними самостійно, на відміну від психокорекційної практики, що вимагає спільної групової роботи й участі в ній професійно підготовлених психологів.
Висновок
Тисячі професій народжуються і вмирають. Але живуть і до цього часу найдавніші з них - хлібороба, будівельника, лікаря, вчителя. Та й серед цих вічних професій учительська посідає особливе місце - вона - початок усіх професій. Змінюються умови й засоби виховання, та незмінним залишається головне призначення вчителя - навчити людину бути Людиною.
ЛІТЕРАТУРА
1. Активные методы обучения педагогическому общению и его оптимизация. Психология педагогической деятельности. - М., 1983.-6-30, 64-73.
2. Бернс Р.В. Развитие Я - концепции и воспитание. Я - концепция учителя - М., 1986. - С. 302-332.
3. Бех І. Д. Виховання підростаючої особистості на засадах нової методології //Педагогіка і психологія. - 3/24/99. - К.' Педагогічна думка, 1999. - С. 5-14.
4. Возрастная и педагогическая психология. Психология учителя /Подред. М.В. Гамезо и др. - М., 1984. - С.245-254.
5. Возрастная и педагогическая психология. Психология учителя /Под ред. А.В. Петровского. - М., 1979. - С.258-280.
6. Выготский Л.С. Педагогическая психология. Психология и учитель. - М., 1991. - С. 358-372.
7. Гаврилова Т.П. О воспитании нравственных чувств. - М., 1984. - С. 64-76.
8. Гоноболин Ф.Н. Внимание и его воспитание. Внимание учителя. - М., 1972. - С. 127-147.
9. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения: Книга для учителей и родителей. - М., 1987.
10. Канн-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. - М., 1987.-С. 155-176.
11. Котляр В.П. До питання про кваліфікаційну характеристику сучасного вчителя //Сучасні технології підготовки майбутнього педагога до професійної діяльності в системі освіти. - Запоріжжя Канон, 2000. - С.48-49.
12. Крижко В.В., Павлютенко Є.М. Менеджмент в освіті. Навчально-методичний посібник. - К., 1998. - 192 с.
13. Крылова Н.Б. Культурология образования. - М.: Народное образование, 2000. - 270 с.
14. Кузьмина Н.В. Одаренные дети. Психология учителя. - М., 1991. - 236-254.
15. Кузьмина Н.В. Способности, одаренность, талант учителя. - Л., 1985.-С. 14-17.
16. Леонтьев А.А. Педагогическое общение. Умение учителя влиять на детей. - М., 1979. - С. 6-10.
17. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. /Избр. психол. произв. - В 2-х т. - Т.2. - М.- Педагогіка, 1983. - 320с.
18. Моляко В.О. Психологічна готовність до творчої праці. - К.- Знання, 1989. - С. 8.
19. Мороз О.Г., Сластьонін В.О., Філіпченко. Підготовка майбутнього вчителя зміст та організація. - К., 1997. - 167 с.
20. Пидласый И.П. Педагогика. Общие основы. Процессе обучения. - В 2-х кн. - Кн. 1. - М.: Владос, 1999. - 576 с.
21. Психологічний словник /Під ред. В.І.Войтко. - К.- Вища школа, 1982. - 216 с.
22. Стоунс Э. Психопедагогика. Психологическая теория и практика обучения. Речевое общение учителя. - М., 1984. - С. 129-144.
23. Яценко Т.С. Социально-психологическое обучение в подготовке будущих учителей. Психокоррекционная работа в группе активного социально-психологического обучения. - Киев, 1987. - С. 48-59.
Loading...

 
 

Цікаве