WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблема особистості педагога та її формування в сучасній психології - Курсова робота

Проблема особистості педагога та її формування в сучасній психології - Курсова робота

педагогічних здібностей, якими повинен володіти кожен учитель і вихователь, з їхнім прагненням до індивідуальності? Розглянемо основні ознаки індивідуального стилю педагогічної діяльності. Він проявляється- у темпераменті (час і швидкість реакції, індивідуальний темп роботи, емоційна чутливість);- у характері реакцій на ті або інші педагогічні ситуації;- у виборі методів навчання;- у підборі засобів виховання;- у стилі педагогічного спілкування;- у реагуванні на дії й учинки дітей;- у манері поводження;- у перевазі тих або інших видів заохочень і покарань;- у застосуванні засобів психолого-педагогічного впливу на дітей.Говорячи про індивідуальний стиль педагогічної діяльності, звичайно мають на увазі, що, вибираючи ті або інші засоби педагогічного впливу й форми поведінки, педагог ураховує свої індивідуальні схильності. Педагоги, що володіють різною індивідуальністю, з безліч навчальних і виховних завдань можуть вибрати ті самі, але реалізують їх по-різному.У цьому зв'язку варто зробити одне зауваження, що стосується сприйняття й поширення передового педагогічного досвіду. Аналізуючи його, педагог повинен пам'ятати про те, що такий досвід практично завжди невіддільний від особистості його автора і являє собою своєрідне сполучення загальнозначущих педагогічних знахідок й індивідуальності вчителя. Тому спроби прямого копіювання педагогічного досвіду одних учителів або вихователів іншими, як правило, безперспективні, а найчастіше дають гірші результати. Любий педагогічний досвід буквально копіювати не варто! сприймаючи головне в ньому, учитель повинен прагнути до того, щоб завжди залишатися самим собою, тобто яскравою педагогічною індивідуальністю.
4. Самовдосконалення педагогічної діяльності
4.1. Організація психологічної самоосвіти педагога
Ті знання по психології, які в педагогічному навчальному закладі одержує вчитель або вихователь, мають дві не дуже приємні властивості. Вони, по-перше, не включають усього того, що може знадобитися педагогові на практиці, тому що обсяг годин, які приділяються на вивчення психологічних дисциплін у педагогічному вузі, обмежений. По-друге, ці знання досить швидко застарівають і вимагають відновлення принаймні один раз у п'ять років за рахунок самоосвіти й підвищення кваліфікації.Психологічна самоосвіта педагога включає його систематичне ознайомлення з новітніми досягненнями різних галузей психологічної науки, прямо або побічно пов'язаних з навчанням і вихованням. Це психологія научіння, психологія виховання психологія вікового розвитку, диференціальна психологія, соціальна психологія, психологія пізнавальних процесів й особистості,/, а також ряд дисциплін, що перебувають на стику психології й інших наук, у тому числі медицина, патопсихологія, психофізіологія й психотерапія.Перелік дисциплін, з яких можна почерпнути психологічні відомості, необхідні педагогові в його практичній діяльності, виглядає досить значним. Однак педагогові не обов'язково систематично читати наукові книги й журнали, досить звернутися до рубрик, у яких в узагальненому виді представлені основні психологічні знання, корисні для педагогічної діяльності.
4.2. Психологія педагогічної саморегуляції
Дуже важливим аспектом професійної діяльності педагога є саморегуляція, тобто здатність управляти власними психічними станами й поведінкою, для того щоб оптимально діяти в складних педагогічних ситуаціях. З'ясуємо специфіку таких ситуацій, а потім звернемося до психологічних основ саморегуляції.Необхідність саморегуляції виникає в наступних випадках 1. Педагог зіштовхується зі складною, новою й незвичайною для нього проблемою.2.Проблема не має однозначного вирішення. Його чи не має на даний момент часу, або є кілька альтернативних його варіантів, з яких важко вибрати оптимальний.3.Педагог перебуває в стані підвищеної емоційної й фізичної напруги, що спонукує його до імпульсивних дій.4.Рішєння про те, як діяти, педагогові доводиться приймати, не роздумуючи, в умовах дефіциту часу.5.Дії педагога оцінюються з боку, він постійно перебуває під пильною увагою колег, дітей, інших людей. На карту поставлені його авторитет і престиж.Психологічні основи саморегуляції містять у собі керування пізнавальними процесами - сприйманням, увагою, уява, мисленням, пам'яттю, мовою, а також особистістю1 поведінкою, емоціями й діями - реакціями на виниклу ситуацію. Саморегуляція кожного з перерахованих психічних процесів, властивостей і станів людини пов'язана з волею й внутрішньою мовою. Внутрішня мова, як відомо, є основою для довільності в керуванні всіма психічними явищами, а воля забезпечує збереження спрямованості й енергійності дій.Саморегуляція сприймання припускає чітку постановку завдання сприймання - побудова образу, одержання однозначних відповідей на питання типу: "Що спостерігати?", "Навіщо спостерігати?", "Як спостерігати?". В умовах складної педагогічної ситуації такі відповіді не завжди є очевидними, і доводиться додавати значні розумові й фізичні зусилля для того, щоб їх знайти. Свідома постановка подібних питань і знаходження відповідей на них психологічно вимагають вибору й відповідності йому, що, у свою чергу, припускає саморегуляцію.Керування увагою. Довільна й мимовільна увага в різному ступені піддаються саморегуляції. При стомленні мимовільна увага стає погано керованою. Такою вона буває під час хвороби, у стані надмірного емоційного порушення, афекту або стресу. Найбільш діючими засобами керування даним видом уваги є відпочинок, лікування, психофізичний аутотренінг.Довільною увагою можнауправляти за допомогою слів або стимулів, що викликають інтерес. Щоб привернути увагу людини до чого-небудь, досить якось стимулювати його інтерес.Більш складна й необхідна для педагога саморегуляція нам'яті. Два із трьох відомих нам процесів пам'яті запам'ятовування й відтворення інформації - піддаються саморегуляції. Третім процесом пам'яті - збереженням інформації - управляти складніше, тому що він працює на підсвідомому рівні. Однак через певну організацію запам'ятовування побічно можна управляти і їм. Пам'ять поліпшується, якщо запам'ятовує матеріал, що, вдається представити наочно, зв'язати з якими-небудь образами. Запам'ятовування можна прискорити, штучно викликаючи з пам'яті інші перцептивні образи й уявлення, подумки зв'язуючи їх з матеріалом, що запам'ятовує.Можна свідомо управляти й мисленням, роблячи його більше продуктивним. Основні прийоми саморегуляції мислення зводяться до наступного:- уважний аналіз умов розв'язуваного завдання";- співвіднесення необхідного результату із заданими умовами з метою встановлення того, чого в них не вистачає для одержання потрібного результату;- постійне тренування мислення, що виражається в його систематичній вправі;- вироблення певної дисципліни мислення, що припускає послідовний пошук і достатнє чергування різних альтернативних варіантів рішення (це - засоби від так названого "зациклення" у розумових процесах);- промовляння вголос або про себе певних ідей, пов'язаних з пошуком рішення завдання;- систематичний запис ідей і вже початих дій. Емоційна саморегуляція базується на вмінні управляти станами м'язової системи організму, на активному вольовому включенні розумових процесів в аналіз емоціогенних ситуацій.
4.3. Елементи психокорекції в діяльності педагога
Широке поширення в усім світі протягом декількох останніх десятиліть одержали різні системи, прийоми й
Loading...

 
 

Цікаве