WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Принцип справедливості в системі вищої освіти: світова політика і українські проблеми - Реферат

Принцип справедливості в системі вищої освіти: світова політика і українські проблеми - Реферат

справедливість, що підриває, системи. Підтвердження такої оцінки ситуації знаходимо в дослідженні "Рівний доступ до якісної освіти", проведеному групою українських дослідників у рамках Програми підтримки створення стратегії реформування освіти, що здійснювалася в Україні при сприянні міжнародних організацій - ПРООН, Фонду "Відродження" [6]. Головний їхній висновок: в Україні зараз немає такої системи доступу до якісного освіти, що була б адекватній стратегічному завданню трансформації суспільства, створення за рахунок освіти умов інноваційного розвитку країни.
2.1 Тенденції забезпечення справедливості й рівності в вищій освіті в пострадянських державах.
Дослідження російських соціологів виявили, що вища школа стає інститутом посилення соціальної нерівності. Так, в 1996 р. 58% студентів були вихідцями із заможних родин (20% у загальній кількості родин), а 42% студентів - вихідцями із середньо забезпечених і бідних родин (80% у загальній кількості родин). Доступність високоякісного освіти все більшою мірою визначається соціальним статусом родини [7]. Міністр освіти Росії В.М. Філіппов до числа проблем існуючої системи освіти Росії відносить "зниження реального рівня доступу до вищої освіти в багатьох регіонах Росії, посилення негативної тенденції переносу центра ваги у фінансуванні вищої освіти на позабюджетні, у тому числі й особисті засоби, що суперечить демократичним принципам доступності освіти" [8]. Таке положення не можна визнати таким, що відповідає принципу справедливості.Суспільство, зорієнтоване у своєму розвитку на ліберально-ринкові моделі, неминуче зіштовхується з їх позитивними й негативними наслідками. Соціальна селекція в такому суспільстві здійснюється за допомогою тонкого, замаскованого, проте чітко працюючого механізму. Він містить у собі різноманітні канали навчання, формальну й неформальну ієрархію типів шкіл, явної й латентні ціннісні орієнтації різних освітніх організацій, специфічні критерії оцінки успішності, "суддів-педагогів", що приймають нав'язаного правила гри. Без розуміння цих схованих від прямого спостереження механізмів неможливо оцінити плюси й мінуси різних моделей освіти в контексті нинішніх соціальних зрушень. Проте ясно, що селекція подібного роду нічого загального не має з відбором дійсно найбільш здатних і мотивованих на навчання.Варто вказати на ще один розповсюджений механізм підриву принципів справедливості, доступу й селекції, як ні прикро про це говорити щодо української вищої школи. Мова йде про так званих ненормативні відносини. У більше легкому їхньому варіанті вони існують як улагоджування питань поза легальними нормами й правилами через неофіційні домовленості, на основі взаємних послуг або виражену в різних формах вдячність. Це прохання колег-викладачів, співробітників вузу, друзів, знайомих і т.п. поставити комусь ту або іншу оцінку, зарахувати предмет. Укорінення таких взаємин практично повсюдна й представляє корпоративне легітимізовану форму відносин. Не слідування їм сприймається суспільною думкою як відхилення від загальноприйнятого, що звичайно оцінюється осудливо. Таке перекручене сприйняття ненормального й неприпустимого в цінностях світової вищої школи як цілком припустиме і звичайно говорить про значні "особливостях" професійної етики в пострадянській школі.На жаль, існує в рамках цих ненормативних відносин ще більш небезпечний їхній варіант, що переступає границю дрібних порушень і перебуває в зоні кримінальної відповідальності. Це різні види хабарництва, підношення-підкупу, корупції. Останні дослідження серед викладачів і студентів вузів у різних регіонах України соціологічно підтвердили досить високе поширення даного феномена [9]. Сферою найбільш широкої їхньої присутності була встановлена та, котра найбільш показова щодо реалізації принципів справедливості й рівності в механізмах доступу до вищого освіти, - надходження у вищі навчальні заклади. Проте, розуміючи небезпеку для розвитку вищої школи даних явищ, і керівництво й викладацька маса вузів, як виявляється, "не генерує атмосфери активного неприйняття й морального осуду цих явищ. Можна навіть говорити про морально-психологічне звикання до них, що їх легітимує де-факто. Знизу, з викладацьких мас, активності щодо протистояння даним аморальним і не правовим діям навряд чи можна сподіватися" [10]. Для "ремонту" уражених зон механізмів доступу й селекції у вітчизняній вищій школі необхідна системна, послідовна, розрахована на тривалий період, робота з ліквідації об'єктивних умов виникнення розглянутих відхилень і нейтралізації суб'єктивних причин на рівні групової свідомості й норм професійної етики.
Висновки
Твердження принципусправедливості в системі вищої освіти йде непросто, суперечливо. Явні прориви в розширенні доступу сусідять із що залишаються, а те й виникаючими новими перешкодами й формами дискримінації.Стратегії розвитку вищої освіти, застосовувані в різних країнах, досить різноманітні, нерідко конкуруючі. Міжнародне освітнє співтовариство разом з іншими зацікавленими сторонами (урядами, бізнесом) шукає оптимальні варіанти освітньої політики, що відповідають сукупності критеріїв, серед яких одним із украй важливих приймається доступність і справедливий відбір.Колізії й протиріччя створення більше справедливої системи вищої освіти, властиві у світовому вищому утворенні, повною мірою відбиті в українській вищій школі. Крім того їй характерні істотні порушення принципу справедливості, викликані специфічним негативним впливом перехідного кризового суспільства, процесами масової комерціалізації, підриву професійних етичних норм. Сприяти втіленню справедливості й рівності доступу у вищій школі може наступне: зміна правил прийому до вузу обік їхньої більшої об'єктивності й висновку процесу прийому із прямого контролю з боку адміністрації вузу (досвід введення єдиного іспиту в Росії й експеримент 2003 р. в 4-х українських вузах свідчать про рух у цьому напрямку); підвищення ролі громадськості й професійних кіл, корпоративних структур у публічній оцінці вузів; розширення відкритості й відповідальності вузів перед суспільством, що буде утрудняти замовчування проявів хабарництва й буде сприяти більше рішучому відстоюванню чистоти академічних цінностей; удосконалення процедур забезпечення якості перевірки знань студентів у напрямку їхньої більшої об'єктивності й прозорості критеріїв оцінки; поліпшення умов роботи й оплати працівників вищої школи, що підвищить статус професії й авторитет вищої школи; значне розширення розмірів кредитування навчання у вищому навчальному закладі, що обмежить абітурієнтів від сваволі й необхідності звертатися за неофіційною "допомогою"; активне залучення органів студентського самоврядування, молодіжних організацій до відстоювання інтересів студентства.
Література:
1. Всесвітня декларація про вище освіти в XXI сторіччі: бачення й дії. -Париж. - ЮНЕСКО. - 1998.Кур'єр ЮНЕСКО.-Січень, 2001.
2. Бестужева-Лада И.В. Альтернативная цивилизация. - Г.: Владос, 1998.
3. Вища освіта України. Інформаційно-аналітичні матеріали до засідання колегії Міністерства освіти й науки. - К., 2003.
4. Кіпень В. П., Кіпень Н.В. Прозорість місцевої влади в контексті подолання бідності та розвитку підприємництва. - Донецьк: "Астро", 2003. - С. 15.
5. www.ues.org.ua / Рівний доступ до якісної освіти.
6. Социология в России. - М., 1998.- С.275.
7. Филлипов В. Актуальные проблемы и направления инновационной деятельности в российсом образовании // Инновации в образовании. - 2001. - № 2. - С.10.
8. Прозорість і корупція в системі вищої освіти України: 36. матер. всеукр. конф. (21-22 аркуш.2002 p., Львів). - К.: Таксон, 2003.
9. Кіпень В.П., Коржов Г.О. Викладачі вузів: соціологічний портрет. -Донецьк: "Астро", 2001.- С. 163-164.
Loading...

 
 

Цікаве