WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Принцип справедливості в системі вищої освіти: світова політика і українські проблеми - Реферат

Принцип справедливості в системі вищої освіти: світова політика і українські проблеми - Реферат

можуть дозволити собі направляти дітей у вищі навчальні заклади [1, с. 21]. Сильніше від цього страждає населення країн з низьким рівнем добробуту більших груп людей, до яких ставляться чимало постсоціалістичних держав.Отже, робиться висновок у програмному документі Всесвітньої конференції ЮНЕСКО по вищому утворенню, "при більше широкому доступі до можливостей одержання вищого освіти зберігається й навіть підсилюється багатьох випадках дія механізмів відторгнення..."[1, с. З]. Політика в сфері-освіти повинна знайти адекватні відповіді для мінімізації цих негативних явищ.Пошуки оптимальних стратегій дії ведуться із двох протилежних напрямках. Перше виходить із новітніх неоліберальних теорій різкого обмеження ролі держави й державного фінансування системи вищого освіти, практично дорівнюючи діяльність вузів до роботи будь-яких інших економічних структур по наданню послуг й одержанню прибутку. Друге можна назвати соціальним: воно відстоює більше активну роль держави в забезпеченні потреб в утворенні, аргументуючи це поняттям суспільного прибутку від освітніх послуг як більше важливого в порівнянні з вузько економічним підходом. Обоє мають своє бачення принципів справедливості щодо вищого освіти (див.табл.1).Наведені концепції можуть здаватися занадто твердими, адже в багатьох вищих навчальних закладах присутні елементи обох систем. Проте, у деяких університетах, які мають досить високу репутацію, спостерігаються досить сильні тенденції на користь першого підходу, хоча в них й існують сили, підтримувані більше традиційний підхід, що орієнтує на безкорисливе знаходження й поширення знань, менш сприймаючи тиск зовнішнього середовища. У висновках, до яких прийшли регіональні конференції, проведені під егідою ЮНЕСКО в рамках підготовки Всесвітньої конференції в Парижу (1998), перший підхід підтримки не одержав.Однак, приватний сектор і ринкові відносини, давно закріпившись в освітній сфері, з кожним роком підсилює свої позиції на ринку, особливо в області новітніх освітніх технологій. Два трильйони доларів або одного двадцята світового валового внутрішнього продукту, за приблизними підрахунками, витрачається на освіти. Орієнтовно п'ята частина цих витрат доводиться на приватний сектор, що прагне до збільшення своєї частки на велетенському ринку освіти. Здається, цей процес необоротний. При мовчазній згоді урядів цей рух охопила увесь світ, підтримуване діловими колами й широкою громадськістю. Ті й інші критикують державні школи за низьку якість знань. У середині 90-х років члени Європейського круглого стола економістів (European Council Table of Economix - об'єднання представників 45 найбільших європейських концернів, засноване 1983 року) звертали увагу на "все більше поглиблення розривів між освітою, яке потрібно людям у складному сьогоднішньому світі, і тією освітою, що вони одержують" [2, с. 3-4].
Таблиця 1. Порівняльний аналіз двох концепцій керування вищоюосвітою.(за матеріалами доповіді X. К. Ідальго на конференції в Гавані) [1, с. 59-60]Ключові положення 1-й підхід: "Університет-фірма" 2-й підхід: "Університет-суспільство"Доступ до вищої освіти Доступ обумовлюється рівновагою між попитом з боку роботодавців і кількістю прийнятих і випущених студентів. Тому можна передбачати обмеження при прийомі до університету, а право на освіту стає привілеєм Освіта розглядається як основне право будь-якого громадянина. Функція університету полягає в тому, щоб готовити людські ресурси для задоволення економічних, політичних, соціальних і культурних потреб суспільства. Мова йде про те, щоб примирити критерії кількості і якості, базуючись на принципі визнання здібностей.Характер державного фінансування Система державного фінансування перебуває в занепаді, її навіть можна назвати реакційної, тому що бідні (які платять у відсотковому відношенні більше податків) оплачують більше багатих. Отже, плата за вступ у вуз як би стане менш несправедливої. Система фінансування з обмеженою участю держави й установленням плати за вступ у вуз носить значно більше реакційний і регресивний характер.Зменшення нерівності залежить, насамперед, від політики держави в сфері оподатковування й більше справедливого розподілу державних витрат.Соціальна справедливість Система більше справедлива у випадку, якщо студент сам фінансує свою підготовку. Таким чином, це є внутрішньою справою самого вузу, що може залишати собі частину плати за вступ найбільш забезпечених абітурієнтів, для того, щоб фінансувати підготовку найбільш бідних студентів. Для того щоб зробити систему більш справедливої, необхідно проводити більш рішучу політику глобального характеру, що розуміється як проведення урядами політики рівних забезпечення рівних можливостей доступу до вищої освіти дітей з менш заможних верств населення, послабляючи або знімаючи їм перешкоди фінансового характеру.Оцінка якості Якість визначається здатністю випускника значення самому вписатися в ринок зайнятості. Ринкова ідеологія проникає в розуміння місії вузу. Якість має більше широке значення. Воно оцінюється на основі а поняття "користь для суспільства"
Поборники лібералізації критикують систему державних шкіл через те, що вона не здатна дати належне освіти. Вони наголошують на необхідності розширення й диверсифікованості пропозицій і послуг освітньої сфери, щоб цілком задовольнити потреби. Традиційна система освіти вже мало підходить для цього, оскільки вона завжди залежала від обмеженого фінансування з боку держави.Разом із тим існує певне занепокоєння - чи не приведе лібералізація системи освіти до дискримінації найбідніших верств населення й країн, чи не виявляться під погрозою "загальнолюдські цінності", чи не втратимо тоді вкрай необхідної язикової й культурної розмаїтості змісту й методів навчання. Така стурбованість виявилася й на Всесвітній конференції ЮНЕСКО: "Ми свідки того, що паралельно з лібералізацією світової економіки проходить різке зростання приватного сектора в сфері освіти" [1, с. 16]. Причому практика плати за надходження у вищий навчальний заклад самим студентом або його родиною існує не тільки в приватних навчальних закладах. Ця плата всі частіше береться в багатьох державних університетах, особливо в розвинених країнах,але не тільки.Проблема плати за навчання у вищому навчальному закладі не раз розглядалася на конференціях ЮНЕСКО, при цьому аргументи "проти" висувалися значно більше й частіше, чим аргументи "за". Представницькі міжнародні регіональні конференції, де тон задавали менш багаті країни, одностайно вимагали більшої демократизації вищої освіти. Вони стверджували, що держави повинні взяти на себе основну відповідальність за фінансування вищої освіти, ними повинні враховуватися економічні умови, у яких перебувають родини учнів й єдиним критерієм для доступу або відсутності його повинні бути здатності самого учня.Зазначений основний критерій - здатності - принципово важлива для розуміння відносин справедливості й рівності в сфері вищої освіти. Його послідовне дотримання - обов'язкова складова справедливості у вищій школі. Порушення принципу здатностей при надходженні у вуз й у період навчання свідчить про явне відхилення процедур і норм вищої школи від основ справедливості. Крім того, у результаті виявляється підірваної ще одна ключова основа інституту вищого освіти - забезпечення якості освіти. "Таким чином, саме принцип здатностей, тобто профіль адекватних знань повинен бути вирішальним моментом при рішенні питання щодо доступу до вищого освіти" [1, с. 48].Не викликає сумніву, що показаннями до одержання вищого освіти повинна бути здатність особи засвоїти навчальну програму. Вона залежить від психорозумових характеристик індивіда. За матеріалами показників охорони здоров'я відомо, що на кожні сто дітей існує певний відсоток розумове неповноцінних, які
Loading...

 
 

Цікаве