WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Переживання студентами свого дорослішання в процесі навчання - Реферат

Переживання студентами свого дорослішання в процесі навчання - Реферат

переконані в існуванні так званої демократичної дисципліни ("говори від себе", намагайтеся використовувати "Я", "не вимушуй себеговорити, якщо нічого сказати по суті", дотримуйся принципу "тут і тепер" та ін.). Можливо, саме така дисципліна учбового процесу сприятиме подоланню складнощів перехідного етапу в житті студентства[6].
ІІ.2. Філософсько - психологічний портрет студента як зрілої особистості.
Говорячи про поступальні зміни, характерні для юнацького віку, зогляньмося на бажаний результат (отриманий внаслідок подолання протиріч, про які вже йшлося раніше), який був би оптимальним з точки зору і особистості студента, і суспільства, в якому він живе. Для підсилення яскравості картини, зробімо невеличкий екскурс в систему філософських уявлень про сучасну людську постать.Якщо розглядати особистість як "текст, то цей текст протягом життя є безумовно відкритим для певних поступальних і стрибкоподібних змін, що їх підштовхує життєвий вибір. Кожний вибір змінює співвідношення фігури і фону, створюючи нове ціле, новий текст, новий гештальт"[17].Не кожне світоперетворення, що здійснюється завдяки виборові, можна вважати за розвиток, тобто прямування в прогресивному напрямі. Вибори бувають і випадкові, і помилкові, і регресивні. Варіантів зміни життєвої парадигми завжди чимало, особливо, коли людина вступає у доросле життя.Змальовуючи портрет особистості, наголосимо на тому, що в сучасній науці крім діалектики, з'являється ще одна потужна, така, що претендує на універсальну, методологія - синергетика. Нагадаємо, що первинно автор синергетичного підходу професор Г.Гакен підкреслював, що синергетика вивчає системи, які складаються з великої, дуже великої кількості компонент або підсистем, котрі складно взаємодіють. Слово "синергетика" означає "спільну дію", підкреслюючи узгодженість функціонування частин, що відтворюється в поведінці системи як цілого [1;16]].Чому для нашого змалювання портрету зручною є саме синергетика? Не лише тому, що синергетика сьогодні має статус метанауки, від самого зародження покликаної відіграти роль комунікатора між різними науками. І не тому, що, на думку палких прихильників синергетики, вона має найближчим часом набути статусу філософської теорії, а можливо, і замінити діалектику.Головним аргументом для залучення синергетичного контексту в психологічне дослідження є спроба нового розуміння системного підходу, розуміння далеко не такого механістичного, як раніше. Саме синергетика вивчає загальні закономірності еволюції (розвитку в часі) систем будь-якої природи. І, нарешті, саме синергетика дає змогу побачити самостворення нових систем, суб'єктність у її глибинному, базальному сенсі. У синергетиці, яка примирює такі два екстремістські підходи до вивчення тих чи тих феноменів, як редукціоністський і голістичний, розгляд явищ відбувається на проміжному, не мікро- і не макро-, а мезоскопічному рівні. Ця обставина має таке суттєве значення, що синергетику визначають як науку про самоорганізацію. Згідно із сучасними уявленнями, хаос на одному рівні може приводити до впорядкування, самоорганізації на іншому. Психологічне мислення легко погоджується з цим твердженням.Прагматична філософія синергетики артикулюється в знаряддєво-операційному розумінні мови, яке виявляється в усвідомленні її незавершеності, незакінченості, відкритості, метафоричності, тобто її процесуально-гештальтного характеру.В рамках такого синергетичного підходу особистість у сучасному постмодерністському світі називають новим, нейтралізованим Я, про яке дедалі частіше пишуть представники наративної психології [4,89;10,342]]. Це нове Я є чимось рухливим, плинним, таким, що відчуває на собі вплив "голосів людства" і не поспішає створювати свій окремий суто індивідуальний текст. Для нього важливіше бути в контексті, "вписуватися", не випадати (саме ця тенденція прослідковується в юнацькому віці). Філософія постмодернізму, як відомо, вважає, що істину можна виміряти лише суб'єктивним досвідом. Замість ілюзії істини як недосяжної мети головною цінністю стає творчість. Ідеться про готовність до перманентного переоцінювання себе і світу, себе та інших, власного минулого, теперішнього і майбутнього. Як пише А.Блатнер, головним завданням психотерапії в добу постмодернізму є необхідність допомогти людям переорієнтуватися на мету творчої ефективності, тобто зробити вибір на користь творчості.Серед характерних особливостей постмодернізму - надлишок вибору у зв'язку з тисячами порад, пропозицій, рекомендацій, перед якими опиняється людина. Усі ці заклики апелюють до безлічі бажань, пробуджують різні частини Я, що потребують задоволення. Добре, якщо вдається визнати ці різні Я частковими, не цілісними. Тоді легше звернутися до самодисципліни, від чогось відмовитися, щось таки обрати [17]].Коли ми говоримо про постмодерністську особистість, то маємо на увазі часткову втрату індивідуальної своєрідності, точніше втрату жорсткої визначеності, єдиноголосся за рахунок практично безмежної відкритості, поліфонічності, здатності до розвитку. Постійні зміни відповідно до мінливого середовища є для такої постмодерністської особистості нормою життя, якої ніхто не декларує, навіть не помічає. І все ж підкреслимо, що такі кардинальні зміни відбуваються далеко не з кожною особистістю. Більшість людей залишається на традиційному рівні світосприймання та світоперетворень. Позаяк "нова особистість стає більш відкритою та гнучкою системою, певні її підсистеми можливо перебудовувати, перетворювати на нові тексти, змінюючи, наприклад, жанр, додаючи нові деталі чи інтерпретації. Так, на власне минуле вона сьогодні дивиться саме як на свою власність, трактуючи його по-новому, пропонуючи собі пригадувати не лише певні трагічні обставини, а і їх іронічне бачення сьогоднішніми очима. Вона має авторські права на своє життя і дедалі активніше ними користується"[5,3].Що ж саме важливе на шляху до набуття особистісної зрілості?Дуже важливим є так званий діалоговий тип особистості, відкритої, креативної та зорієнтованої на довіру до іншого, тобто схильної до досягнення стійкої інтерсуб'єктивної згоди. Особистість не може розвиватися поза значущими стосунками, які складають психологічний простір життєвого світу.Такі характеристики особистості, як циркулярність, самореферентність, автопоетичність, комунікативність, діалогічність, є для руху вперед ключовими.Цікавою та узагальненою видається структурно-описова характеристика зрілої особистості, яку виклав О.С.Штепа (див.дод.). Спираючись на аналітичний огляд класичної та сучасної літератури з проблематики зрілої особистості, в перелік якої увійшли роботи таких науковців, як К.Юнг, Г.Олпорт, В.Штерн, А.Маслоу, Кострома, Дж.Стівенса, Саллівана, Р.Кегана, Ф.Перлза, К.Абульханової-Славської, Г.Абрамової. А.Реана, Л.Лєпіхової, Т.Титаренко та ін., він уклав власний, авторський перелік відповідних рис. До них увійшли наступні: "синергічність, автономність, контактність, самоприйняття, креативність, толерантність,
Loading...

 
 

Цікаве