WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Переживання студентами свого дорослішання в процесі навчання - Реферат

Переживання студентами свого дорослішання в процесі навчання - Реферат

складною , що маєпотужний критичний розум"[8,513].Неабияка увага приділяється юності як першому етапові дорослого життя в юнгініанській теорії. Юнг вказує, що "тільки доросла людина може піддавати свої можливості сумніву, і тому бути не в ладах з самою собою"[21], тобто переживати вікову кризу або кризу життєвого вибору. Він вказує на джерело юнацьких проблем : "Переважна більшість дотикається вимог життя, що переривають сон дитинства"[8,460]. Якщо індивід достатньо підготовлений, то перехід до професійного життя проходить безконфліктно. Але якщо є ілюзії, що контрастують з дійсністю, то відразу і виникають проблеми. Юнаки не вступають в життя без певних уявлень, що вже склалися. Інколи ці уявлення виявляються хибними, вони не відповідають тим умовам, з якими стикається молода людина в реальному житті. Досить часто це пов'язано з невиправданими сподіваннями, з недооцінкою зовнішніх труднощів, або ж з безпідставним оптимізмом чи негативізмом. Список цих причин перших усвідомлених проблем досить великий, можливі також складнощі не тільки при зіткненні суб'єктивних уявлень із зовнішніми проблемами, а і внутрішні душевні протиріччя.При ознайомленні з поглядами різних психологічних шкіл на кризу юнацького віку було би доречно пригадати вплив на перебіг цього періоду екзистенціального аспекту дорослішання (на якому роблять акцент представники гуманістичної психології), а не фізіологічного, психологічного чи соціального (хоча участь цих змінних у зростанні дитини безумовно враховується). Зміст же екзистенціального аспекту розкривався нами як процес визначення юнаком своєї смисложиттєвої позиції (тобто розуміння, інтерпретація, створення ним основ свого існування [19]).Цікаво було б звернутися до описової, "полярної, поліметричної" [7,11] характеристики даного віку, створену в рамках епігенетичної концепції Е.Еріксона. Тут йдеться про "набуття відданості та вірності"[7,12] як очікуваний результат розвитку, який може бути досягнено у групі однолітків як у провідній сфері стосунків. Тут же зазначені суттєві полярні утворення в особистості: "ідентичність - невизнання".Продовжуючи тему зарубіжних авторів, хотілося б пригадати Шарлоту Бюлер, яка висунула припущення, що юність (як і кожна фаза життєвого шляху) має власні домінуючі тенденції, мотивації[7,8]. В даному випадку "прагнення до самоздійснення" є і процесом, і підсумком пережитого юнаком чи дівчиною в цей кризовий період.На цьому ж наголошується в цікавому дослідженні американських вчених Р.Гаулда, Д.Левінсона, Д.Вейланта, які вбачають зміст життєвого вибору, що здійснюється, у "віддаленні від батьківського дому, дорослішанню, потягу до самостійності"[3,69]. При цьому домінуючим почуттям є "невизначеність".У вітчизняній психології детально розробив цю важливу епоху життя І.Кон: перехід від дитинства до зрілості він поділив на три етапи (підлітковий, юнацький вік та пізня юність, або початок дорослості). До того ж кожен період розглядається всесторонньо: "з точки зору біологічного дозрівання, в соціальному та психологічному аспектах. Так, біологічно юнацький вік - це повне завершення полового дозрівання, а початок дорослості характеризується зрілістю організму у всіх відношеннях; в плані соціальному юнацтво - це період завершення первинної соціалізації; психологічно ж юнацький вік характеризується становленням самосвідомості, образу "Я", самовизначенням, обранням професії, найважливіше психологічне новоутворення - це відкриття внутрішнього світу особистості"[7,8]. Для пізньої юності ведучий вид діяльності - праця. Окресливши таким чином головні характеристики юнацького вікового періоду, І.Кон повністю реалізував методологічні ідеї класика вікової психології, Л.С.Виготського.З-поміж вітчизняних психологів непоміченою не може залишитися постать М.С.Кагана, котрий на основі морфологічного аналізу діяльності як суб'єкт - об'єктного відношення, виділив "ціннісно-орієнтаційну"[13] діяльність як провідну для фази юності, тим самим підтвердивши смислопошуковий сенс даної вікової кризи.Тож особистісна інтеграція завершується саме кризою юності (17-21 рік), що виявляється початком становлення авторського підходу до визначення і реалізації свого власного погляду на життя і на вибір індивідуального способу життя. Початок рівня суб'єктності вбачається у формуванні реальних життєвих планів, активному освоєнні професійної діяльності, соціальної ролі дорослого, пошуку супутника життя[14].Найбільш активно суб'єктність людини розвивається в період молодості (19-28 років) - період активного соціального і професійного розвитку, коли відбувається пізнання себе в професійних ролях, переборенні життєвих труднощів.Наведений перелік поглядів далеко неповний і не претендує бути вичерпним, він лише допомагає визначитися з єдино вірними характеристиками юності як важливого (з точки зору становлення особистості) вікового етапу, логічно обґрунтовує тезу про те, що це є пора набуття самостійності у всіх її можливих проявах. При цьому можна гіпотетично (виходячи з основних завдань віку) встановити перелік проблем, що з ними стикається юнацтво. "Такі як: прагнення встановити близькі стосунки і водночас невміння знайомитися, встановлювати і підтримувати контакти, адекватно висловлювати свої бажання і почуття, недовіра до інших, до протилежної статі, страх "зради", страх розчинитися і втратити свою індивідуальність в іншому тощо. Найбільш важкі розлади в цій сфері, як правило, пов'язані з пошкодженнями батьківсько-дитинських стосунків і несвідомим відтворенням травматичних ситуацій, пов'язаних з ними, чи прагненням компенсувати брак в стосунках з батьками - знайти в іншому "ідеального батька"[13].Знаючи завдання даного вікового етапу, окресливши можливі проблемні ситуації, можемо перейти до обговорення особливостей перебігу дорослішання в період навчання у вищому навчальному закладі, а також про можливості втручання та допомоги, оптимізації цього процесу (адже не забуваємо: від отриманого "результату" залежатиме якість життя в усій державі).Типові проблеми "зростання" достатньо ефективно вирішуються на рівні "тут і тепер", тобто шляхом аналізу, більш об'ємного розгляду, відзеркалення, усвідомлення ситуацій, які складаються зараз у реальному житті, чи безпосередньо в процесі індивідуальної консультації або групового тренінгу. Це стає темою розмов в тренінгах типу "марафон", "особистісно центрована група", а також змістом сцен в психодрамі. В результаті групової роботи знижуються тривога, напруження відносно інших людей, виникає краще розуміння себе, інших, покращується вміння реалізувати свої потреби у близьких стосунках[9,10]. Звичайно, наслідки короткочасних несистематичних втручань суто індивідуальні і залежатимуть від глибини і об'єму попередніх розладів (які дуже гарно висвітлені в статті Л.М.Смольської "Фактори дитинства, що впливають на успішність в дорослому віці"). В деяких випадках цього цілком достатньо на шляху вирішення вікової кризи, в деяких - це стає тільки початком для більш тривалої
Loading...

 
 

Цікаве