WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Переживання студентами свого дорослішання в процесі навчання - Реферат

Переживання студентами свого дорослішання в процесі навчання - Реферат


Реферат на тему:
Переживання студентами свого дорослішання в процесі навчання
?
Зміст
Вступ
Розділ І. Характеристика юності як вікового етапу життя людини.
Розділ ІІ. Психологічний супровід розвитку студентів в існуючій системі вищої освіти.
ІІ.1. Протиріччя у розвитку сучасного студента та можливі шляхи їх вирішення.
ІІ.2. Філософсько - психологічний портрет студента як зрілої особистості.
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Юність - перехідна фаза в розвитку людини (з 16/17 до 21/24 років). В даний період продовжується пробудження особистості, що почалося в пубертатному (підлітковому) віці, воно є "центральним пунктом, навколо якого рухається решта всього. Якщо цей процес не вдається, то особистість залишається в залежності від власного оточення, або ж застигає в позі протесту, яка характерна для періоду полового дозрівання"[8,149].Закінчення школи і вступ до вищого навчального закладу є подією, що для багатьох юнаків стає стартовою для переживання чергової вікової кризи - "кризи початку, коли відбувається пересаджування коренів на самостійний грунт"[10,255]. Дана криза визначається як нормальна, тобто є переходом від одного вікового стану до іншого. Немає людини, яка б не переживала такої кризи протягом життя, яка була би позбавлена необхідності дорослішати, зростати.Фактично, після пережитої кризи дорослішання юнаки вступають в самостійне життя, в якому є суб'єктами суспільних відносин. Саме вони визначають якість життя в суспільстві. Тому воно, суспільство, має подбати, щоб в майбутньому отримати якісний "матеріал" для самопобудови. Громада є відповідальною за те, наскільки вдало юнацтво переживе цей віковий перехід. А відповідальність передбачає перш за все відповідність зазначеній позиції. Кожен фактор соціалізації (і родина, і найближче дружнє оточення, і вищий навчальний заклад, і держава)має сприяти ефективному подоланню кризового стану. Так, наприклад, "позиція батьківства з точки зору психолога - це здатність створювати психологічно сприятливі умови для особистісного зростання юнака, атмосферу любові та підтримки з одного боку і поступову соціалізацію, засвоєння моральних норм та правил поведінки дорослого світу з іншого"[20]. Це означає, що батьки самі мають бути носіями цих норм і передавати свій досвід цілісного сприйняття світу. Адже кожен із батьків прагне, щоб дитина залишилась фізично і психічно здоровою, вдало подолала кризу юнацького віку. Багато в чому те, як особистість буде переживати складнощі, залежить від стилю життя сім'ї, способу його організації, характеру взаємин між батьками, участі їх у вихованні, правильної організації вільного часу сім'ї, ставлення самих батьків до філософських питань життя. Дослідження свідчать, що сімейні конфлікти між батьками, батьками та дітьми, застосування фізичних покарань, нерозуміння батьками дітей, відсутність батьківської уваги, підтримки дитини - усе це стає причиною того, що процес становлення особистості проходить важче, ніж звичайно. Очевидно, що сім'я має двосторонній вплив на процес становлення молодої людини. З одного боку, сім'я виступає як захисний чинник, що перешкоджає травматичному переживанню криз, з іншого - як особливий чинник, що інколи стимулює виникнення додаткових проблем. А тут іще і історичні умови піддають суворим випробуванням зазначені якості. Останнім часом змінилися державний та економічний устрої, з'являються проповідники нових церков, неефективно працюють законодавчі норми, агресивно розповсюджуються поверхневі цінності інших культур. У суб'єктивному сприйнятті багатьох з наших сучасників світ розтрощується і втрачає будь-які зовнішні умови його цілісності. Цей процес має як негативні, так і позитивні наслідки. Серед негативних - поширення соціальної дезадаптації та некомпетентності, непослідовність у вихованні, розповсюдження декларацій і вчинків, емоційна нестабільність, зниження стійкості до стресів і психотизація суспільства. Але разом з тим, опинившись без підтримки, на певному етапі виникає можливість і необхідність пошуку власного підґрунтя для розуміння і систематизації світу і створення цілісного світогляду та на вистражданих глибинних засадах. Це є умовою поновлення у багатьох випадках втраченого зв'язку поколінь.
Розділ І. Характеристика юності як вікового етапу життя людини.
Проблема вивчення психічного розвитку і, зокрема, становлення особистості є однією з основоположних у вітчизняних та зарубіжних психологічних дослідженнях. Однак у вітчизняній психології дослідження розподіляються на ті, що вивчають ранню пору життя людини (від дитинства до юності), та на ті, що вивчають зрілі етапи її життя. Розподіл обумовлюється методологічною різницею: у першому випадку людина (дитина) вивчається з точки зору психологічних і психофізіологічних симптомокомплексів, які відрізняють один вік від іншого; в другому - симптомокомплекси віку не виокремлюються, оскільки людина розглядається крізь призму її "самоздійснення" протягом усього її життєвого шляху. Інакше кажучи, дитина та період її дорослішання подається в теоріях лише як об'єкт досліджень, а доросла людина - як суб'єкт її власного життя [18]. Розглядаючи проблему дорослішання суб'єкта в процесі навчання у вищому навчальному закладі, будемо характеризувати юність як віковий етап з точки зору здатності особистості до активної діяльності по перетворенню навколишнього світу, тобто "світопобудови, створення власного життєвого простору"[10,336].Кожна фаза життя має в межах всього розвитку власне окреме завдання. Як сказав Гете: "Ідуть не тільки, щоб прийти, а щоб жити протягом шляху" [8,152]. Це стосується і юнацтва: людина протягом даного відрізку часу має вирішити ряд певних проблем. Різні психологічні школи по-різному декларують зміст завдань юнацького віку, але загалом жаданий результат - це перехід до самостійного дорослого життя внаслідок здійснення низки свідомих "життєвих виборів"[17] та подолання вікової кризи.Книга Коула та Холла "Психологія юності" надає вичерпний перелік таких завдань:
"досягнення загальної емоційної зрілості;
розквіт гетеросексуального інтересу;
досягнення загальної соціальної зрілості;
емансипація від батьківського дому;
досягнення інтелектуальної дорослості;
остаточний вибір професії;
опанування способів структурування вільного часу;
побудова психології життя, яка би брала за основу свідому поведінку;
досягнення ідентифікації "Я" (перцепції)"[8,152].
Це погляд біхевіоризму та емпіризму. З позиції психосинтезу Роберто Ассаджіолі обґрунтовує необхідність "духовного пробудження" особистості. Він пояснює: "Я використовую слово "пробудження" символічно, адже воно яскраво вказує на необхідність усвідомлення нової зони переживань, людина споглядає нову, досі незнану, реальність свого внутрішнього світу". Цікавим також видається той факт, що він наголошує на своєрідності переживання кризи людиною сучасною, яка є "особистістю надто розвиненою,
Loading...

 
 

Цікаве