WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Особливості розвитку самооцінки в юнацькому віці під час навчання у вищому навчальному закладі - Реферат

Особливості розвитку самооцінки в юнацькому віці під час навчання у вищому навчальному закладі - Реферат

не мають чітко окресленої предметної основи пошуково-регуляційних дій. Щоб здолати критичну ситуацію, вони повинні врахувати усі можливі взаємозв'язки між її компонентами та охарактеризувати їх із соціально прийнятних, здебільшого професійних, позицій. У цьому разі доцільно диференціювати завдання, використовуючи парну та групову роботу над технологією їх постановки і вирішення. Викладач має змогу оцінити ефективність різних форм нормодобування студентського колективу у нестандартних ситуаціях соціального і навчального життя та професійно працювати із психосоціальним змістом норма-тивно-регуляційної фази навчального оргмодуля, залучаючи студентів до усвідомленої нормотворчої роботи. Кожний учасник інноваційної освітньої взаємодії соціально налаштований на те, щоб раніше здобуті теоретичні знання були переструктуровані та організовані у вигляді полімотивованого культурного досвіду нації і людства (алгоритми, інструкції, програми, проекти, методи, стандарти тощо). Очевидно, що така паритетна різноаспектна нормотворча оргдіяльність викладача та студентів плекає в останніх високий рівень домагань, самоповаги, гармонізує розбіжності між їхніми ставленнями, самооцінкою і внутрішнім прийняттям самих себе. [6, 109]За наявності повно актуалізованого, параметричне унормованого поля соціальної оргдіяльності особистість оцінює себе шляхом зіставлення рівня своїх домагань з об'єктивними результатами власної освітньої праці, порівнюючи досяг-нення і проблеми кожного учасника розвивальнихвзаємо-стосунків. І тільки учень чи студент починає реалізуватися через високий рівень домагань, то в нього підвищується й зміцнюється позитивна та висока самооцінка. Крім того, у цих ситуаціях важливим є також момент критеріального порівняння під час виконання студентами пошуково-регуля-ційних завдань: особистість, оцінюючи замість через Я-нормативне за найістотнішими ознаками, проектує себе на соці-альність інших, враховуючи при цьому не лише власні досягнення, а й усі соціокультурні обставини життєдіяльності найближчого довкілля. [6, 110]2. Організованого розвитку мотивації як конкретного психологічного механізму нормування соціальної діяльності під час оцінювально-смислового та адаптивно-перетворювального етапів. Вона дає змогу перебороти конфліктність пізна-вальної ситуації на першому періоді функціонування нав-чального оргмодуля і прийняти рішення діяти нормотворчим чином - на другому, а саме, актуалізувати соціально-норма-тивні труднощі і суперечності як невідповідність між теоре-тичними знаннями і потребами їх практичного використання. Процедурне переборення конфліктності під час здолання учнями та студентами нової інформаційно-пізнавальної фа-зи відбувається через процес боротьби мотивів, конструю-ючи "мотиваційне коло", що утворюється взаємодією таких психічних складових як "імпульс", "мета", "мотив (боротьба мотивів)" та "ідеал", який знову ж таки переходить в "ім-пульс", але на вищому - власне вчинковому рівні активності. Таким чином, "мотиваційне коло" розгортається у "мотива-ційну спіраль". Ось чому, як слушно зауважує В.А. Роменець, боротьба мотивів становить психологічне ядро мотивації і, відповідно, к визначальним механізмом динамічної зміни ситуації. В результаті з деякої сукупності пізнавальних мотивів перемагає той, який відповідає нормотворчому ідеалові учня, тобто спричинює виникнення кульмінації "Як?" й психоенергетично забезпечує її суб'єк-тивну тривалість. Відтак механізм нормативно-регуляційної мотивації сприяє утвердженню позитивного ставлення до себе в цілому та формує спектр високих самооцінок в учня як особистості й, зокрема, сприяє становленню позитивної емоційно-оціночної складової його Я-концепції.3. Повне утвердження всіма учасниками інноваційного навчання системи соціальних установок, котра сприяє виникненню позитивного ставлення особи до себе та своїх модальностей-Я-реального, Я-несвідомого, Я-нормативного та Я-ідеального. Дія когнітивних, емоційних, повно базо-вих та частково ціннісних установок, які сприймаються особистістю учня чи студента через задане нормотворче поле, є підґрунтям для здійснення ним активної регуляції освітньої діяльності, а також для розвитку високої оцінки і самооцінки, контролю і самоконтролю, взаємооцінки здобутих знань та вироблення умінь їх нормувати, ситуювати і реалізовувати. [6, 111]Відомо кілька важливих моментів у розвитку організацій-ної самосвідомості людини, що дають змогу глибше зрозуміти виникнення високої самооцінки в студента на оцінювально-смисловому та адаптивно-перетворювальному етапах.По-перше, важливу роль у її формуванні відіграє зістав-лення первинно пізнавальне-пошукового змісту образу Я-реального з Я-ідеальним, тобто з фантомним образом того, якою особистість бажала б стати насправді. У класичній теорії В. Джемса уявлення про актуалізацію Я-ідеальногостановить змістову основу самооцінки, яка кількісно визна-чається як математичне відношення реальних досягненьіндивіда до його домагань. Отож учні та студенти, котрі напершому періоді цілісного оргциклу досягли характеристик,які повно відображають їхній ідеальний Я-образ, маютьпередумови для високої самооцінки, тому що цей образвідіграє роль своєрідного внутрішнього критерію відчуттявласної гідності кожного. Водночас адекватна самооцінка єпершопричиною для здійснення ефективної нормотворчоїдіяльності: учень схильний довільно, у широких межах пози-тивно можливого, інтерпретувати отриману соціокультурну інформацію як прийнятну і корисну для свого особистісного зростання. [6, 111]По-друге, становлення високої самооцінки головно пов'я-зане з процесом інтеріоризації соціальних реакцій на особистість учня. Іншими словами, він оцінює себе переважно так, як його оцінюють друзі, вчителі, батьки. У результаті інтеріоризації очікувань і системи зовні заданих дорослими норм на другому періоді оргциклу студент набуває здатності самозвітуватися перед своїм нормативним Я. Відповідно, у нього формується самооцінка як довершена, відносно самостійна, психоформа внутрішнього світу, яка містить чітке уявлення про "гідне" чи ідеальне Я. Останнє відображає ті вимоги й очікування, які привласнилися юною особою як такі, котрі безпосередньо пов'язані із життєактивністю її Я.По-третє, на природу виникнення самооцінки школяра впливає процес ідентифікації, за якого ним оцінюється успішність своїх дій через механізм самоототожнения. Він отримує задоволення і від того, що вибрав правильний регуляційний напрям нормування педагогічне обрамленого соціально-культурного змісту освітньої
Loading...

 
 

Цікаве