WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Особливості розвитку самооцінки в юнацькому віці під час навчання у вищому навчальному закладі - Реферат

Особливості розвитку самооцінки в юнацькому віці під час навчання у вищому навчальному закладі - Реферат


Реферат на тему:
Особливості розвитку самооцінки в юнацькому віці під час навчання у вищому навчальному закладі
Зміст
Вступ
Поняття про я-концепцію та її психологічну структуру
Самооцінка як емоційно-оціночна складова Я-концепції
Психологічна динаміка розвитку самооцінки студентів
Висновки
Література
Вступ
Тематика даного дослідження центрована поняттям самооцінки. Вивчення відповідної проблематики емпірично пов'язано у даному контексті з динамікою розвитку психіки в юнацькому віці. Слід констатувати, що саме така постановка питання є вельми актуальною в умовах реформування сучасної системи вищої освіти. Це зумовлено необхідністю відпрацювання адекватних та ефективних механізмів саморегуляції особистості студента в нових умовах навчальної діяльності. Зазначені умови специфічні тим, що передбачають посилення акценту на функціонуванні таких компонентів психічної активності студента як самодисципліна та самоконтроль, які в свою чергу щільно пов'язані з функцією самооцінки. Об'єктом даного дослідження є самооцінка, як емоційно-оціночний компонент я-концепції. Предметом даного дослідження є особливості розвитку самооцінки студентів. Наукова цілісність вивчення предмету даного дослідження передбачає його послідовний розгляд на теоретичному та практичному рівнях. Тому метою даного дослідження є здійснення наукового аналізу психологічного змісту поняття самооцінки та емпіричних аспектів його реалізації в юнацькому віці в умовах навчання в вищій школі. Відповідно завданнями дослідження є:1. Теоретичний аналіз я-концепції та її психологічної структури.2. Аналіз поняття самооцінки як емоційно-оціночного компоненту я-концепції.3. Визначення особливостей розвитку самооцінки в юнацькому віці в умовах навчання у вищій школі.Дане дослідження здійснюється методом реферування науково-літературних джерел з його проблематики. Таке реферування включає в себе систематизацію та теоретичний аналіз відповідних матеріалів, формалізацію результатів останнього та їх застосування в досвідному контексті. У якості головного результату дослідження має бути створеною концептуальна схема структури розгорнутого дослідження проблематики самооцінки в контексті дисертаційної розробки.
Поняття про я-концепцію та її психологічну структуру
Я-концепція - стрижневе утворення онтогенетичного розвитку людини, центральна ланка самосвідомості, відносно усталена динамічна і певною мірою усвідомлена система уявлень особи про саму себе, цілісний образ власного Я, котрий синтезує її самосприйняття такою, я вона є, хоче бути в ідеалі і має обов'язково стати. [6, 15]Я- концепція - продукт самосвідомості людини, сукупність усіх уявлень індивіда про себе, важливий чинник детермінації поведінки. В науковій літературі, незважаючи на підвищену увагу дослідників, передусім філософів, психологів, соціологів і педагогів до пізнання природи цього складного внутрішнього утворення, знову постала проблема вдосконалення психологічної теорії Я-концепції на тлі низки самобутніх наукових підходів (концептуальних схем) до обґрунтування змісту, структури цієї універсально-унікальної реальності психічного світу людини. Я-концепція виникає в людини у процесі розгортання соціальної взаємодії як винятковий результат її культурного розвитку, відносно стійке і водночас піддатливе внутрішнім коливанням і змінам психічне утворення. Вона справляє значимий вплив на перебіг життя людини від дитинства до глибокої старості, зумовлюючи той чи інший вибір життєвого шляху та її власної долі загалом. Відтак первинна залежність Я-концепції від зовнішніх умов та обставин суспільного життя не підлягає сумніву, хоча зрозуміло, що з віком вона відіграє все більш самостійну роль у житті людини [6, 16].Це означає, що навколишній світ, уявлення про інших сприймається кожним через самісний формат Я-концепції, котра формується за етапами соціалізації та організованого виховання і одночасно має відповідне соматичне, передусім індивідуально - природне спричинення. Її головні функції - утвердити у самосвідомості людини своєрідне відчуття визначеності в соціальному просторі, ідентифікуватися з конкретним довкіллям, досягнути благодатного самоототожнення. Залежно від того, на якому рівні - організму, соціального індивіда чи особистості - виявляється активність людини , у структурі Я-концепції В.В. Столін виділяє:1. фізичний Я- образ (схема тіла), викликаний потребою у фізичному благополуччі організму;2. соціальні ідентичності: статева, вікова, етнічна, громадянська, соціально - рольова, які пов'язані з потребою індивіда у приналежності до спільності і бажанням перебувати у ній;3. диференційований (розмежований, розрізнений) образ Я, який характеризує знання про себе порівняно з іншими людьми і характеризує знання про себе порівняно з іншими людьми та надає індивіду відчуття власної унікальності, забезпечує потребу у самовизначенні і самореалізації. [5; 6]Існують також інші варіанти структури аналізованого феномена : 1) неусвідомлені Я, котрі подані лише у переживаннях як установки щодо себе ; 2) часткові, парціальні самооцінки;3) відносно цілісна організація власного Я;4) Я-концепція як частина системи ціннісних орієнтацій особистості ( І. С. Кон ).Крім того, Я- концепцію описують із боку змісту і характеру уявлень про себе, складності і диференційованості цих уявлень, їх суб'єктивної важливості для особистості, а також внутрішньої цілісності і послідовності, узгодженості, стійкості у часі (Я - минуле, Я- теперішнє, Я- майбутнє) (М. Розенберг, Є.Т. Соколова). Виокремлюється також динамічне Я(як, за моїми уявленням я змінююся, розвиваюся, яким хочу стати), "уявне Я", "Я - маска", "фантастичне Я" і т. д. Відмінність між "ідеальним Я" і "реальним Я", на думку К.Роджерса , - це важливе джерело розвитку, хоча сутнісні суперечності між ними можуть стати джерелом внутрішньо - особистісних конфліктів і негативних переживань. [6, 17] Важлива функція Я-концепції - забезпечення внутрішньої узгодженості людини себе із собою, відносної сталості її поведінки, незважаючи на безперервний тиск проблемного світу. Розвиток особистості в усіх її окультурених формах (спілкування, поведінка, діяльність, вчинок) перебуває під визначальним ситуативним впливом Я-концепції. Водночас і вона, структуруючись, інтегруючись та ускладнюючись з віком, формується під дією життя кожної людини, найперше у системі дитячо - батьківських взаємостосунків. Із словами "Я сам" чи "Я сама" Я-концепція набуває
Loading...

 
 

Цікаве