WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Особливості засвоєння знань - Курсова робота

Особливості засвоєння знань - Курсова робота

іпродуктивних дій. Це зумовлено насамперед різним рівнем розвитку в учнів різних вікових груп такого механізму, як узагальнення. До важливих характеристик засвоєння належить готовність актуалізувати знання в їх повноті та системності, а також дії, характер яких свідчить про засвоєння знань.
3. ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ ЗАФІКСОВАНИХ У НАУКОВИХ ІНАВЧАЛЬНИХ ТЕКСТАХ.
Згідно В.А. Якунину, навчальні знання існують трьох формах: - у формі навчальної дисципліни; - у виді навчального тексту; - у формі навчальної задачі[9, с.173]. Адаптована форма наукового знання утворює навчальну дисципліну, що включає з однієї сторони предметну галузь знань, а з іншої - знання закономірностей пізнавальної діяльності. Мовна форма виразу навчальних знань утворить навчальний текст. За видами кодів, знаків, задопомогою яких фіксуються знання, навчальні тексти підрозділяються на письмові (алфавітні, формульно-математичні, піктографічні), усні (розмовна мова) і технотронні (радію і звукозапис). Навчальна задача може бути визначена і як деякий етап навчально-пізнавальної діяльності, і як спрощена, рафінована форма реальних проблемних ситуацій, і як навчальний текст або його частина, призначення якої - регуляція пізнавальної діяльності. В останньому визначенні рішення навчального завдання означає розуміння його тексту. Будь-яке знання, у тому числі і навчальне, суб'єктивне за формою свого існування, і тому його не можна механічно передати "з голови в голову", подібно естафетній палиці, переданій з рук у руки. Знання можуть бути засвоєнні тільки в процесі пізнавальної активності самого суб'єкта, саме своєї суб'єтивністю наукові або навчальні знання відрізняється від наукової або навчальної інформації, що представляє собою об'єктивну форму знань, зафіксовану в різних текстах. Процес навчального пізнання складається з декількох етапів. Першим із них є сприйняття об'єкта. який пов'язаний з виділенням цього об'єкта і визначенням його істотних властивостей. Етап сприйняття змінює етап осмислення, на якому відбувається визначення найбільш істотних поза- і внутрісуб'єкгивних зв'язків і відносин. Наступний етап формування знань припускає процес запам'ятовування виділених властивостей і відносин в результаті багаторазового їх сприйняття і фіксації. Потім процес запам'ятовування переходить у етап активного відтворення суб'єктом сприйнятих і зрозумілих істотних властивостей й відносин. Процес засвоєння знань завершує етап їх перетворення, який пов'язаний або з включенням знову сприйнятого знання в структуру минулого досвіду, або з використанням його як засобу побудови або виведення інших нових знань. Дуже часто перерахованні етапи формування знань приймають як критерії оцінки рівнів їхнього засвоєння. Так, наприклад, І.Я.Конфедератов і В. П.Симонов виділяють наступні рівні засвоєння знань, які відповідають відповідним етапами їхнього засвоєння: рівень розрізнення або розпізнавання предмета, рівень його запам'ятовування, рівень розуміння й рівень застосування. Схожі рівні засвоєння знань пропонуються й В.П.Беспалько: рівні узнавання, відтворення, перетворення (трансформації) й переноса знань [7, с.67]. Критерії й рівні засвоєння знань знайшли широке застосування в педагогічній практиці й у наукових цілях при оцінці школярами й студентами якості засвоєння знань. Торкаючись питання про засвоєння знань, зафіксованих у наукових і навчальних текстах, важливо відзначити одну істотну обставину. Один й той же науковий або навчальний текст, як справедливо підкреслює В.А. Якунин, може бути по-різному сприйнятий і зрозумілий різними суб'єктами. У зв'язку з цим у науковому і практичному відношенні особливого значення набуває проблема розуміння в загалі і проблема забезпечення однозначності розуміння тих самих усних або письмових, наукових або навчальних текстів різними людьми. Дотепер єдиного визначення поняття "розуміння" немає. Це пояснюється відсутність загальноприйнятих критеріїв його діагностики. Всі існуючі в визначення поняття "розуміння" зводять його до вказівки на яку-небудь одну або декілька ознак зовнішнього виразу, проявів розуміння. Так, наприклад, якщо співвідносити між собою знання і розуміння, то останнє можна трактувати як нове бачення уже відомого знання. Тому перенос знань в нові умови розцінюється як ознака розуміння [6, 19]. Але дана точка зору не єдина. У ряді робіт розуміння пов'язується зі здатністю суб'єкта вбачати різноманітні зв'язки і відносини одного об'єкта з іншими.Виходячи з цього визначення ведучою ознакою розуміння вважається варіативність способів бачення того самого об'єкта або тих самих його властивостей у їх різних зв'язках і відносинах. Як ілюстрацію можна привести приклад різноманітного по формі представлення, теорем за допомогою вербального, графічного, знаково-символічного, математичного способів її опису. До числа прихильників подібного погляду можна віднести А.В.Смирнова, який бачить в якості ведучого розуміння переклад учнем навчального або наукового тексту на свою мову, тобто здатність суб'єкта викласти зміст навчального або наукового тексту своїми словами. Ю.А.Самарин вважає зовнішнім вираженням - розуміння використання знань в інших умовах. Цей критерій часто приймається як показник рівня засвоєння знань.. Ознакою розуміння, за Л.Н.Доблаєвим , є постановка учням питань до прочитаного тексту [9, с.174]. Велика група учених визначає розуміння як процес оборотного перекладу абстрактно-логічних форм інформації в образно-наочні форми. Про розуміння тексту можна судити і по адекватності поведінки або дій, які передбачалися цим текстом. Можна привести й інші ознаки розуміння, на які посилаються при визначенні цього поняття:- здатність до взнавання чогось загального в різних формулюваннях; - самостійне переформулювання знаннь в системі різних понять; - здатність до систематизації, класифікації, кваліфікації об'єктів; - доказування теорем і обґрунтування теорій, здатність наводити приклади;- рішення нестандартних задач і рішення задач нестандартними способами й інші ознаки [6, с.123]. Очевидно, що кожна з наведених позицій справедлива у відношенні якоїсь однієї сторонні розуміння і в цьому змісті є однобічною. У практиці навчання доцільно орієнтуватися і при діагностиці. і при формуванні розуміння на багатомірний опис цієї найважливішої властивості пізнавальної діяльності. На основі аналізу праць різних авторів прийоми роботи з навчальними і науковими текстами, за допомогою яких можна формувати і по яким можна судити про наявність і рівень розуміння, можна об'єднати у наступний перелік: - включення об'єкта в разні зв'язки і відносини з іншими предметами; - впізнання об'єкта, предмета, описаного у разних кодах; - виділення головної, істотної інформації,
Loading...

 
 

Цікаве