WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Особливості засвоєння знань - Курсова робота

Особливості засвоєння знань - Курсова робота

Організація вправ на застосування знань на практиці таформування умінь і навичок. Важливість даного етапу в процесі оволодіння новим матеріаломвиявляється не тільки в тому, що знання потрібні людині для практичноїдіяльності та її духовного розвитку, а в тому, що формування практичнихумінь і навичок сприяє глибшому осмисленню матеріалу, якийвивчається, розвитку кмітливості та творчих здібностей. Наприклад, задопомогою вправ учні виробляють навички осмисленого і виразного читання,грамотного письма, уміння розв'язувати задачі з математики, орієнтуватися покарті при вивченні географії таісторії. Для організації вправ суттєве значення мають два положення: 1) довиконання тренувальних вправ учні можуть приступати лише тоді, коли вонидобре опанували теорію, осмислили і засвоїли знання; 2) процесзастосування засвоєних знань на практиці має труднощі, пов'язані з тим, щозагальне проявляється у великій різноманітності конкретного, колисформоване правило, висновок чи закон учень повинен застосувати в новійситуації. У сучасній дидактичній системі вправ перші завдання маютьрепродуктивний характер. Вони спрямовані на актуалізацію (оживлення)раніше набутих знань, чуттєвого і практичного досвіду, на які повинноопиратися засвоєння нових навичок і умінь. Вони виконуються за допомогоювчителя. Перехід до наступних видів вправ передбачає постійне наростаннятруднощів і складності завдань, підвищення самостійності учнів у їхвиконанні і творчий підхід до їх вирішення. Усе це необхідно врахувати, організовуючи заняття, на яких виробляються уміння і навички застосування засвоєних знань на практиці. 3 етап . Повторення, узагальнення і систематизація вивченого матеріалу з метою поглиблення знань та удосконалення практичних умінь та навичок. Вихідною основою стадії повторення, узагальнення і систематизації єположення про те, що пізнання є не прямою, а кривою лінією, яка безмежнонаближається до спіралі. Це означає, що оволодіння знаннями не зводиться до одного пізнавального акту, суть знання не розкривається одразу всією своєю багатогранністю, а потребує подальшої розумової і практичної діяльності з метою глибшого його засвоєння. Засвоєння (запам'ятовування) матеріалу, який вивчається, маєконцентрований характер, при якому знання переходять в оперативну,короткочасну пам'ять і швидко забуваються. Для того, щоб попередити цезабування, необхідно перевести знання в пам'ять довготривалу, тобтоздійснити розосереджене запам'ятовування, що також вимагає організаціїповторення вивченого матеріалу, а саме: кожної теми, окремих розділівнавчальної програми, а також повторення наприкінці навчального року. Під узагальненням розуміють мислене виділення якихось властивостей, що належать певному класу предметів, перехід від одиничного до загального, від менш загального до більш загального знання. На основі узагальнення учні засвоюють поняття, закони, ідеї, теорії, тобто окремі знання, їх системи і структури. Систематизація - це розумова діяльність, у процесі якої знання прооб'єкти, що вивчаються, організуються в певну систему за обранимпринципом. Вищою формою систематизації є організація вивченого Ізасвоєного раніше матеріалу в таку систему, в якій би чітко вирізнялися їїокремі компоненти і взаємозв'язки між ними. Наприклад, система знань проклітину передбачає розкриття структури клітини, як складної органічноїсистеми, її елементів і взаємозв'язків між ними. Узагальнення і систематизація є складними взаємопов'язаними процесами: ширше узагальнення спричиняє більшу кількість зв'язків та відносин і, відповідно, ширше коло знань, об'єднаних у систему. З урахуванням ролі та місця в навчальному процесі визначають такі види узагальнення і систематизації: 1)первинне узагальнення, яке реалізується під час сприймання іусвідомлення навчального матеріалу, в результаті якого утворюютьсязагальні уявлення про предмети і явища; 2)локальне узагальнення, яке здійснюється на етапі осмислення новогоматеріалу, коли розкриваються причинно-наслідкові та інші зв'язки впредметах і явищах, тобто внутрішня суть об'єктів вивчення; йогорезультатом є засвоєння окремих понять; 3) міжпонятійні (поурочні) узагальнення і систематизації, коли встановлюються загальні ознаки та властивості вивчених понять, здійснюється перехід від менш загальних до більш загальних понять, об'єднання засвоєних понять у систему; його результатом є система понять; 4) тематичні узагальнення і систематизації, що забезпечуютьзасвоєння цілої системи понять, яка вивчалася протягом тривалого часу; 5)підсумкові узагальнення і систематизації слугують для встановлення зв'язків та відносин між системами знань,засвоєними в процесі оволодіння усім курсом; 6) міжкурсові (міжпредметні) узагальнення і систематизаціїздійснюються з ряду споріднених предметів, наприклад, біологічних (ботаніка,зоологія), географічних (фізична географія материків, фізична географіяУкраїни), фізичних, математичних, історичних, філологічних. Такою є система і суть навчально-пізнавальної діяльності на різних етапах оволодіння матеріалом, що підлягає вивченню. Відсутність одного з етапів, тобто порушення цілісності системи, веде до низького результату навчально-пізнавальної діяльності. Лише здійснення учнями повного циклу навчально-пізнавальних дій забезпечує глибоке і міцне оволодіння програмним матеріалом, їх розумовий і загальний розвиток, формування наукового світогляду, всебічну вихованість. Процесу засвоєння характеризується на сам перед міцністю, під якою розуміють незалежність використання засвоєних знань і сформованих умінь від часу, особливостей ситуацій та умов. Міцність засвоєння залежить від системності, смислової організованості навчального матеріалу, його особистісної значущості для учня і емоційного ставлення останнього. До важливих характеристик засвоєння належить також його керованість. Іншими словами, засвоєння завжди має бути об'єктом керування, однак власне керування може бути специфічним для кожного навчального предмета (керування може здійснюватись шляхом поетапного формування розумових дій, традиційним навчанням, методами програмованого або проблемного навчання тощо). Засвоєння завжди має особистісно зумовлений характер, який реалізується через вплив навчання на психічний розвиток особистості, формування психічних новоутворень (нових мотивів, цілей, стратегій засвоєння, оцінювання тощо). Характер засвоєння залежить від вікових можливостей учнів як щодовикористовуваних засобів, так і щодо співвідношення репродуктивних
Loading...

 
 

Цікаве