WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Особливості засвоєння знань - Курсова робота

Особливості засвоєння знань - Курсова робота

дії і досвід його здійснення. Вміння і навички передбачають засвоєння знань про спосіб діяльності іготовність або можливість ці знання реалізувати матеріально або інтелектуально. Вмінняподіляти на практичні, інтелектуальні, розумові. Використовують також міжпредметні (універсальні) вміння - порівняння, узагальнення, класифікація, доведення, проведення аналогій, визначати, розповідати, задавати питання. Також використовують навчальні вміння: конспектування, написаннярефератів, збір бібліографічних даних, користування довідковими виданнями, контроль за своїми діями, рецензування, графічне зображення думки, її варіативне формування. Види застосування знань щодо ступеня узагальнення: - перший вид виявлення об'єкта, предмета, явища, події по вказаним його ознакам.(Наприклад, визначити ознаки монархії , або визначити ознаки антидемократичного режиму. - другий вид застосування знань відносяться до правил, які точно визначають конкретні кроки дії (знання процедури обрання Папи Римського конклавом). - третій вид застосування знань це завдання які узагальнюють знання учнів (складання схем політичної системи суспільства, форми держави). - четвертий вид використання узагальнених знань. Кожний з видів застосування буває репродуктивний і творчий. Репродуктивне учень визначає ознаки президентської респкубліки. Творчий вирішує ситуацію, правову задачу. Пізнання - це процес виникнення знань. Результатом пізнання може бути повсякденне, наукові і навчальні знання. повсякденне формується в повсякденному досвіді , на основі якого відображають головним чином зовнішні сторони і зв'язки з оточуючою дійсністю. Наукові знання представляють собою систематизовані, узагальненні розряди знань, формування яких засновано не тільки на дослідних, емпіричних. але на теоретичних формах відображення світу й закономірностях його розвитку. У процесі навчання наукове знання є предметом засвоєння. У своїх абстрактних формах наукове знання не всім й не завжди доступно, тому воно передбачає такі зміни форми його презентації, які забезпечують адекватність його сприйняття, розуміння і засвоєння. Зміна, реорганізація наукового знання, спрощення або скорочення предметної розмаїтості, яке в науковому знанні відображається з врахуванням психологічних можливостей учнів, студентів породжує навчальні знання. Таким чином, навчальні знання є похідними від наукових й на відміну від останніх є пізнання уже відомого або пізнаного. Між навчальним й науковим пізнанням має місце не тільки генетичне розходження тобто за походженням, але й функціональне, тобто за призначенням. Г.В.Суходольский підкреслює, що основною функцією навчального пізнання є набуття визначеного рівня загальної та професійної кваліфікації, тоді як метою наукового пізнання є створення описів і моделей світу. Навчальний і наукові типи пізнання розрізняються і в оперативному плані. У даному відношенні специфіка навчального пізнання, на думку Г.В.Суходольского складається у тому, що навчально-пізнавальна діяльність здійснюється за допомогою спеціальних навчальних умінь, прийомів і дій, в той час як наукове пізнання пов'язане з пошуковими задачами, які вирішуються з залученням особливих дослідницьких методів. Правда, існує думка (і вона доведена на практиці і експериментально ), відповідно до якого навчальне пізнання більш ефективне по своїм кінцевим результатам, якщо методи науки стають методами навчання, наприклад дослідницький метод як спосіб навчання [9, с. 266]. Навчальне пізнання, як правило, здійснюється під керівництвом викладача, який виступає посередником між суб'єктом, що пізнає і науковими знаннями, що є предметом засвоєння. У науковому пізнанні роль посередника виконує інформаційно-пояснювальна діяльність фахівців у тій або іншій сфері наукового пізнання. Розходження між навчальними і науковими типами пізнання можна побачити і за іншими підставами. Однак важливо підкреслити, що два типи пізнання взаємозумовлені. З однієї сторони, успішність навчального пізнання визначається прогресом наукового знання, а з іншого боку - продуктивністю наукового пізнання є залежною від технології навчального пізнання і його результатів у виді сформованих визначеного роду знань, умінь і навичок [2, с.66]
2. СПОСОБИ І РІВНІ ЗАCВОЄННЯ ЗМІСТУ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
Засвоєнню притаманна складна внутрішня структура, яка містить кілька компонентів(ступенів, фаз). Так, до психологічних компонентів засвоєння, на думку С.Рубінштейна, М. Левітова, належать: - позитивне ставлення до учнів; - безпосереднє чуттєве ознайомлення з матеріалом; - мислення як процес активного опрацювання отриманого матеріалу; - запам'ятовування і збереження отриманої та опрацьованої інформації[5, с.59]. В. Крутенький інтерпретував зазначені психологічні компоненти з позиції дидактики і визначив психічні стани, якими ці компоненти виражаються[4, с.29].Так позитивне ставлення проявляється в увазі учнів, їхньому інтересі до змісту навчання. Чуттєве ознайомлення з навчальним матеріалом пов'язане з використання наочності та використання в учнів спостережливості. При цьому на взаємозв'язку предметної, зображувальної, схематичної (включаючи символічну) та словесної наочності. Мислення розглядається в термінах осмислення і розуміння всіх зв'язків і відношень, включення нового матеріалу в систему яка вже є в досвіді учня. Ефективність запам'ятовування і збереження матеріалу інформації залежить від конкретності установки на умови запам'ятовування (мета, характер використання у практиці тощо) та включення в активну власну діяльність ( П. Зінченко) [3, с.212]. Як зазначив С. Рубінштейн, правильне трактування компонентів засвоєння потребує розуміння того, що всі вони формуються у двобічному процесі навчання, де взаємопов'язані та взаємозумовлені вчитель, учень і навчальний матеріал. С. Рубінштейн наголошував також на взаємозалежності та взаємопроникненні цих психічних процесів у засвоєння. Розрізняють (С. Рубіштейн) такі стадії (етапи) процесу засвоєння: - початкове ознайомлення з матеріалом або його сприймання в широкому розумінні; - осмислення; - спеціальна робота, пов'язана із закріпленням матеріалу; - опанування матеріалу - можливість оперувати ним у різних умовах[5, с.60]. Ця схема є загальною стратегією засвоєння. Доцільно співвіднести її з однією з розроблених у психолого - дидактичній площині конкретною моделлю поетапного управління формуванням розумових дій (П.Гальперін, Н.Тализіна). відповідно до цієї моделі розрізняють п'ять етапів у процесі засвоєння. 1 . Ознайомленим. На цьому етапі учням роз'яснюють цілі дії, те, на що треба орієнтуватись при виконанні дії, як довільно її виконувати, а також формують у них необхідну мотивацію. 2. На етапі
Loading...

 
 

Цікаве