WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Особливості взаємозв'язку інтелекту й творчих здібностей особистості в професії педагога - Курсова робота

Особливості взаємозв'язку інтелекту й творчих здібностей особистості в професії педагога - Курсова робота

підтримують ідею, що інтелект являє собою здібність безпосереднього, прямого знання фізичних предметів і логічних або математичних ідей, тобто знання, що обумовлено "попередньовстановленою гармонією" між інтелектом і дійсністю (1/).
Більш розповсюдженою є гіпотеза (1//), згідно якої інтелект визначається, як сукупність внутрішніх структур ; ці структури також не створюються, а проявляються в процесі розвитку психіки, завдяки усвідомленню мисленням самого себе. Ця априористська ідея пронизує більшість праць німецької школи "психології мислення" й лежить в основі багаточисельних експериментальних досліджень процесу мислення, що здійснюється за методами, відомими під назвою "інтроспекції, що провокується" й розробляються з 1900р. до сьогодення. У К. Бюлера, Зельца йряду інших дослідників інтелект в решті решт стає "дзеркалом логіки", причому остання привноситься ззовні без жодного можливого каузального пояснення.
Емержентним поглядам відповідає "теорія форми" або гештальттеорія". Проаналізувавши закони структуризації в області сприймання, а пізніше виявили їх існування в моторній сфері, пам"яті. . . Гештальттеорія стала прикладатись ідо інтелекту.
Емпіризм (2/) в його асоціативній формі підтримується зараз лише деякими авторами, які вважають, що інтелект можна звести до "гри обумовлених актів поведінки". Але емпіризм в його більш гнучких формах ми зустрічаємо в теорії Спірмена, який зводить всі операції інтелекта до "срийняття досвіду" й до "виявлення" відношень і "коррелят", тобто до більш повного врахування відношень, даних дійсності. Але ці відношення не створюються інтелектом, а відкриваються шляхом простої акомодації до зовнішнього середовища.
Концепція "спроб і помилок" (2//) призводить до ряду інтерпретацій научіння й інтелекту. Теорія пошуку, розроблена Клапаредом, пішла в цьому відношенні далі за інші : інтелектуальна адаптація міститься в пошуках і гіпотезах, які створюються в процесі діяльності суб"єкта й в процесі наступного відбору, що робиться під впливом результатів досвіду. Цей емпіричний контроль спочатку робить відбір серед спроб суб"єкта, потім інтеріорізується в формі передчуття, що робиться в усвідомленні відношень. Так само рухомий пошук продовжується в уявленні або в праці уяви по створенню гіпотез.
Нарешті, підхід, при якому найбільша увага приділяється взаємодії організму й середовища, призводить до операційної теорії інтелекта (2///). Відповідно до цієї точки зору інтелектуальні операції, найвищою формою яких є логіка й математика, виступають як реальні дії в подвійному сенсі : як результат дій суб"єкта самого по собі й як результат можливого досвіду, що виник на основі взаємодії з навколишньою дійсністю. І тоді основна проблема зводиться до того, щоб зрозуміти, яким чином, починаючи з матеріальної дії, протікає розробка цих операцій й через які закони рівноваги регулюється їх еволюція. Операції таким чином виступають обов"язково згрупованими в цілісні системи, які можна порівняти з формами гештальтпсихології, але на відміну від останніх, ці системи не є нерухомими й даними від початку. Навпаки, вони мобільні й визначаються як такові лише в кінці процесу свого створення. Це одночасно індивідуальний і соціальний генетичний процес і визначає характер таких операційних систем. Саме цю точку зору ми підтримуємо й збираємось розвивати і надалі. . . " [ 4 ].
Теорія онтогенетичного розвитку мислення. У 20-ті - 40-ві роки Л. С. Виготський, О. Р. Лурія, О. В. Запорожець, П. П. Блонський досліджували розвиток мислення у дітей з виходом на більш широкі й загальні його проблеми, зокрема інтелекту й мовлення. Особливо важливий внесок у теорію онтогенетичного розвитку мислення зробили дослідження Л. С. Виготського та його послідовників [ 2 ]. Розвиток мислення розглядається ними як процес засвоєння дитиною суспільно-історично вироблених розумових дій і операцій. Цим процесом можна активно й планомірно керувати (П. Я. Гальперін) [ 3 ].
Діяльнісний підхід дає змогу розглядати мисленневу діяльність як умову самоздійснення особистості. Дослідження І. М. Семенова, Ю. С. Степанова спрямовані на подолання функціоналізму та розриву єдності між інтелектуальними й особистісними компонентами психічної цілісності. Вони дійшли висновку, що досягти самоздійснення особистості в мисленневому процесі можна через самостійне виявлення нею рефлексивних зусиль.
ІІ. Творча педагогічна діяльність та її вимоги до рівня розвитку інтелектуальної сфери вчителя.
Питання про місце інтелектуальних здібностей в загальному ході творчого процесу в рамках професійної педагогчної діяльності учителя вивчалось як зарубіжними, так і вітчизняними вченими.
Одна з перших спроб розкрити етапи творчого процесу належить П. К. Енгельмаєру. В своїх дослідженнях він зближує психологічну структуру творчості технічної, наукової та художньої.
У появі кожного винаходу спостерігається триакт, що складається з бажання, знання та вміння, тобто з накресленої мети, плану досягнення цієї мети й матеріального виконання. На жаль, до галузі психології творчості Енгельмаєр відносить тільки виникнення задуму, а не його втілення. Проте в цілому теорія творчості Енгельмаєра заслуговує позитивної оцінки. Замість психології творчості, яка розкриває суб"єктивний аспект діяльності він пропонує термін "еврилогія ", який охоплює цілісний процес творчості - від першої іскри задуму до його реального здійснення.
Чи не найбільш популярною стала чотиристадійна теорія "творчого процесу", створена Г. Воллесом. Він розмежовував такі його стадії : підготовка, назрівання, натхнення й перевірка істинності. На його думку, проте, в повсякденному потоці мислення ці чотири стадії постійно перекривають одна одну, коли ми досліджуємо різні проблеми. Навіть у дослідженні однієї й тієї ж проблеми мозок може несвідомо виконувати який-небудь один її аспект, будучи в той самий час свідомо поглиненим підготовкою або перевіркою іншого аспекта цієї ж проблеми.
Слово визрівання передбачає насамперед несвідому роботу над проблемою в період спрямованості уваги на інші питання, але ми можемо залишити осторонь таке припущення і використовувати це слово просто для позначення того факту, що після періоду підготовки і перед періодом натхнення викликається період відсутності уваги до проблеми. Є деяка схожість між визріванням і "плато" у кривій навчання. І перше, і друге вказують на відсутність очевидного поступу між стадіями швидкого прогресу.
У подальших дослідженнях було показано, що навряд чи доцільно взагалі говорити про чітко відокремлені один від одного етапи творчості. Спочатку було піддано
Loading...

 
 

Цікаве