WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Особистісно-орієнтовний підхід до навчання і виховання студентів - Курсова робота

Особистісно-орієнтовний підхід до навчання і виховання студентів - Курсова робота

суттєвого значення у цьому плані набувають використовувані методи; чи орієнтують вони студента на інтенсивну творчо-пошукову діяльність чи спрямовують його на формальне засвоєння готових знань.Основним недоліком традиційного навчального процесу є штучне розчленування змістовного і методичного його компонентів і подальше зовнішнє їх припасуванняодин до одного. За такого підходу різко знижується рівень усвідомленості засвоюваних знань, їх предметно-перетворювальний потенціал.Альтернативою цієї позиції виступає завданнєве оформлення навчального предмета, за якого зміст і метод внутрішньо узгоджені як певне навчальне завдання, яке для оволодіння студентом теоретично узагальненим способом дії, окрім предметного змісту, в своїй структурі має і психологічний, що визначається складом і характером навчально-пізнавальних дій [9.с. 10-21]. Тоді студент змушений працювати над двома групами проблем: прийняття навчального завдання (мотивація, цілепокладання) та оволодіння у співпраці з викладачем навчальними діями, тобто узагальненими способами перетворення певних матеріальних чи ідеальних об'єктів, що становлять умову завдання, на основі суспільно-вироблених нормативів (математичних, лінгвістичних, історичних, фізичних зразків дій тощо).Ступінь прояву інтелектуальної самостійності та мотиваційної готовності студента при вирішенні цих проблем залежатиме від наступних умов: створюється чи не створюється педагогом практична ситуація при визначенні навчального завдання; спеціально виділяється чи задається зразок способу, який слід засвоїти студентові.Щодо створення практичної ситуації, то мається на увазі, що викладач пропонує студенту практичне завдання, мета якого доступна і значуща для нього, а відповідного узагальненого способу дії (поняття) для досягнення цієї мети у його суб'єктивному досвіді немає. У цьому разі в школяра виникає пізнавальний мотив і прийняття навчального завдання.Стосовно навчальної дії (еталонного способу вирішення навчального завдання), то повністю самостійно його виділити і поняттєво узагальнити студент не в змозі. Він може це зробити у співпраці з викладачем, який володіє відповідними засобами такого виділення і узагальнення. Але це аж ніяк не означає, що студент лише відтворює способи дій педагога. Він насправді самостійно будує частковий спосіб розв'язання конкретного завдання переважно практичної спрямованості, спираючись на узагальнений спосіб дії, тобто на загальне відношення (поняття), задане йому педагогом у формі .відповідної моделі завданнєвої ситуації. Зауважимо, що побудова студентом часткового способу дії вимагає від нього значного психологічного напруження. Втім і наукове поняття задається студентові не в готовому вигляді, а "будується самим школярем у процесі виконання певних предметних і розумових дій, будується, звичайно, відповідно до вимог і зразків, що задаються вчителем, під його постійним керівництвом. Разом з тим характер цього керівництва поступово змінюється, а міра самостійності школяра поступово зростає" [4. с. 19]Особистісно-розвивальне навчання, виходячи із сказаного, має справу із способами дій, якими мусить оволодіти студент у процесі навчання. Це потребує більш детального пояснення.Оскільки способи дій завжди спрямовані на розв'язання певних за змістом завдань, то вони кваліфікуються як способи розв'язання задач. Виходячи з того, що будь-які задачі завжди предметні - вони передбачають ті чи інші перетворення, наприклад, математичного, геометричного, біологічного матеріалу - є всі підстави й способи дій розглядати предметними.Відповідно до такого підходу саме мислення кваліфікується не як система абстрактно взятих операцій аналізу, синтезу, узагальнення, а як можливість суб'єкта володіти предметними способами дій, які здійснюються, звичайно, за допомогою мислительних операцій. Тож .і говорять про математичне, лінгвістичне та інші види мислення.Якраз предметність надає специфічності способу дії, а отже і певному виду мислення. Так, зрівнювання векторів на площині в математиці ґрунтується на такому способі дії, який непридатний для встановлення парадигматичній) відношення між одиницями мови в морфології. Тому в студента може бути досить розвинене лінгвістичне мислення, недостатньо математичне, тобто математичний аналіз, синтез, узагальнення.Традиційні методики навчання формують у студента поняття шляхом формально-емпіричного узагальнені-часткових завдань, а процес навчання розгортається принципом сходження від часткового до загального. Однак це загальне є таким не за змістом, а за формою, оскільки в думці студента часткове і загальне відображуються у зовнішніх, подібних ознаках реально не пов'язаних між собою об'єктів перетворення.За організації навчання на основі принципу сходження від загального до часткового ці форми мислення виражають внутрішній зміст єдиного об'єкта (числа, речей тощо), що розвивається (наприклад, слово просте речення складнопідрядне речення - складносурядне речення -*текст і таке інше).Відображення таких переходів, трансформацій, приводить до формування наукових понять і розвитку теоретичного рівня мислення студентів.Згідно з концепцією, моделлю освітнього процесу виявляється розгортання культурологічного орієнтованого навчального діалогу як механізму психічного розвитку людини. Педагогічним кредо "Школи діалогу культур" є підвищення питомої ваги самоврядування в оволодінні школярем системою знань, а значить розвиток у нього самостійного творчого мислення.Ця провідна мета як безумовна цінність навчання досягається тут за допомогою залучення студента до вільного діалогу з історичними культурами, об'єктивованими в оригінальних текстах їх творців.Річ у тім, що кожна культура - .це перш за все світоглядна система щодо розуміння світу й людини. Якраз цей рівень проблем набуває для студента особливої, значущості й виступає мотиваційною основою їх пізнавальних пошуків. Знайомлячись з варіативним розумінням однієї і тієї ж проблеми в різних культурах, студент має самостійно дійти до власного її розуміння, стикаючись з певними протиріччями і знімаючи їх.Це стосується: і більш конкретних проблем, на які існують різні точки зору. Такі ситуації спонукають до виникнення навчального проблемного діалогу, в якому й розвивається здатність студента самостійно мислити.Безсумнівним позитивом навчання у "Школі діалогу культур". Є гнучкість у програмуванні та розгортанні навчального процесу, враховуючи своєрідність логіки і динаміки перебігу розумового процесу та способів навчальної роботи школяра.
2.2. Прагнення студентів у навчальній ситуації
Повноцінний моральний розвиток студентів у процесі навчання не зважаючи на його інтенсивне теоретичне
Loading...

 
 

Цікаве