WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Особистісне зростання студентів у процесі професійного навчання - Курсова робота

Особистісне зростання студентів у процесі професійного навчання - Курсова робота

забезпечує відчуття неуривчастості в часі і оточуючій обстановці." [19, с.24].
1.2. Зрілість особистісна, психологічна, соціальна
Особливістю особистісного розвитку є те, що за Л.С.Виготським його можна віднести до непреформованого, тобто такого, кінцеві форми якого не є визначеними, а лише задані тими зразками, які існують в суспільстві. Тому, спроби визначити об'єктивні критерії розвитку особистості стикаються з цілком зрозумілими ускладненнями. В психології є декілька понять, що безпосередньо пов'язані з цим і можуть допомогти прояснити. Це поняття зрілості, самоактуалізації і самореалізації.У науковій літературі з психології розвитку людини існує два суттєво відмінних погляди на розуміння зрілості:1) зрілість - це певний віковий період у житті людини;2) зрілість - це характеристика високого розвитку певнихпсихічних функцій людини незалежно від її віку.Психологічна зрілість характеризує високий рівень розвитку сенсорних мнемічних, інтелектуальних та емоційно-вольових процесів, що забезпечує високий рівень функціонування індивіда, його готовність аналізувати і усвідомлювати події і явища зовнішнього світу.Отже, особистісна зрілість на відміну від психологічної виявляє рівень самопізнання, саморозуміння і характеризується якісним новоутворенням - здатністю до самопізнання.Відмінність особистісної зрілості від соціальної у тому, що остання передбачає відповідність самопрезентації і поведінки людини вимогам та очікуванням суспільства, відповідальне виконання нею певних соціальних ролей за певним сценарієм. Змістом же особистісної зрілості є відповідальна побудова власної ролі відповідно до загальних моральних принципів та особистої місії.Втім, чим більш зрілою з психологічної та соціальної точки зору є особистість, тим більше зростає її здатність до подальшого розвитку ( не без певних суперечностей між соціалізацією і індивідуалізацією на яких наголошували психологи екзістенційного напрямку).Б.Г.Ананьєв констатує : "...настання зрілості людини як індивіда (фізична зрілість), особистості (громадська), суб'єкта пізнання (розумова зрілість) і праці (працездатність) в часі не співпадають, і подібна гетерохтонність зрілості зберігається у всіх формаціях". [2, с.262]В психологічній літературі зустрічається як поняття "психічний розвиток", так і "психологічний розвиток", що зазвичай ототожнюються. Існує і інший ( Локалова) підхід, при якому психічний розвиток тлумачиться як закономірний, що характеризується внутрішньою логікою процес/результат, детермінований внутрішніми (дозрівання мозкових структур, формуванням функціональних систем) і зовнішніми (соціальними, педагогічними) чинниками. "Психологічний розвиток" - досягнута на базі актуального рівню психічного розвитку ступінь сформованості і окремих пізнавальних процесів, ступінь зрілості мотиваційне - емоційної, вольової, довільно-регуляторної, аффективно-потребнісної сфер.Цікаво, що психотерапевтичні першоджерела (а більшість теорій особистості створені саме як продовження терапевтичної практики), дотримуються другого розуміння зрілості, тобто як характеристики високого розвитку, незалежно від віку, і терапія потому розглядається в більшості випадків як усунення перешкод на шляху поступального розвитку особистості.В роботах К.Г.Юнга для позначення процесу особистісного зростання використовується термін "індивідуація", що означає "шлях до себе", або "самореалізацію", метою якої є набуття внутрішнього стрижня, усвідомлення людиною певного центру в його психічному бутті (але не в його Его), що дозволяє йому більше не пов'язувати своє майбутнє, своє щастя, а іноді і своє життя із зовнішніми посередниками: обставинами, людьми, ідеями тощо. Цілісна особистість передбачає "впізнавання і відповідальність за своє цілісне буття, за його хороші і погані сторони, піднесені і ниці функції".З психотерапії походить і визначення поняття самоактуалізації (А.Маслоу) і особистості що самоактуалізується, подібне до понять "повністю функціональної особи" (в феноменологічному підході К.Роджерса), "аутентичної особи" (в гештальттерапії Ф.Б.Перлса) та ін.О.С.Штепою [20] був проведений контент-аналізу переліків особистісних характеристик особистості, яка продуктивно розвивається за роботами К.Юнга, Г.Олпорта, В.Штерна, Е.Фромма, В.Франкла, Л.Сева, А.Менегетті, О.Ранка, Р.Ассаджолі, А.Бандури, К.Роджерса, А.Маслоу, Е.Шострома, Дж.Стівенса, Г.С.СаллІвана, Р.Кегана, А.Елліса, К.Нарахно, Ф.Перлза, П.Вайнцвайга, К.Холла та Г.Ліндсей, Б.Лівехуд, С.Холідея та М.Чандлера, Н.Богданова, А.Реана та Н.Бордовської, Г.Абрамової, Л.Божович, Т.Скрипкіної, Л.Овсянецької. Виведені риси названі "пропріумом зрілої особистості": синергічність, автономність, контактність, самоприйняття, креативність, толерантність, відповідальність, глибинність переживань, здатність до децентрації та наявність власної життєвої філософії.Перші п'ять рис на думку О.С.Штепи є яскравою ознакою особистості, що самоактуалізується. Проте, лише за достатньої вираженості наступних рис можна говорити про те, що особистості, які самоактуалізуються, не обов'язково є зрілими. У той же час сама по собі самоактуалізація є одночасно ознакою і процесом кристалізації пропріуму зрілої особистості.Змістовно ці характеристики є такими.Синергічність характеризується здатністю до цілісного сприйняття світу та людей, до розуміння взаємопов'язаності суперечностей. Автономність виявляється у вмінні довіряти власним судженням та діяти відповідно до них, наявності власної, незалежної від оточення системи цінностей. Контактність характеризує здатність до швидкого встановлення глибоких контактів з людьми. Самоприйняття - безоцінно позитивне ставлення до себе, незважаючи на існуючі недоліки. Креативність - здатність до загостреного сприйняття дисгармонії; створення чогось нового, чого раніше не було; творча спрямованість. Децентрація - здатність розглядати явища з різних точок зору; розуміння і прийняття того, що інші люди можуть сприймати щось по-іншому, уміння відтворювати точку зору іншого. Толерантність - терпимість до різних думок, неупереджене ставлення до людей та подій. Відповідальність - визнання себе автором певного вчинку і прийняття на себе його наслідків. Глибинність переживань - відчуття гармонії зі світом, здатність до вершинних - особливо радісних - та "плато переживань", за яких набувається нове ставлення до світу. Життєва філософія - усвідомлення людиною власної реальності у контексті оточуючого світу у пошуку сенсу життя. Змістовними характеристиками життєвої філософії є життєва позиція, життєві принципи та життєве кредо. [20, с.28]Узагальнюючи сказане, автор робить висновок, щоособистісна зрілість характеризується процесом внутрішньоособистісної трансформації, джерелом якого є потреба особистості у самоактуалізації та відчутті ідентичності. Конструктивність процесу забезпечується самопослідовністю особистості, а продуктивність - її оптимальним рівнем довіри до себе. Результатом
Loading...

 
 

Цікаве