WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Особистісне зростання студентів у процесі професійного навчання - Курсова робота

Особистісне зростання студентів у процесі професійного навчання - Курсова робота

професіограми і вимоги в межах вивчення різних видів праці, сьогодні спрямований скоріше на пошук типового в особистості професіонала. Але як і раніше специфічні вимоги до особистості вчителя залежать від державного замовлення, матеріального виробництва, самої системи освіти. Згідно з цим розумінням вчитель стає професіоналом лишев результаті цілеспрямованого, довготривалого педагогагічного впливу.Другий підхід розглядає особистість з погляду її індивідуальних особливостей, що проявляються в її професійній діяльності. При цьому підході акцент зміщується з поняття "професійна діяльність" на поняття "особистість професіонала". Не заперечуючи принципи діяльнісного підходу, професійна діяльність розглядається як сфера докладання творчих можливостей індивідуальності, а не жорстка імперативна детермінанта у формуванні особистості вчителя (І.Зязюн, В.Моргун, Д.Ніколенко, Н.Ничкало, Л.Проколієнко, В.Семиченко, Б.Федоришин, Т.Яценко та ін.).І.Я.Зубкова [3], спираючись на багатовимірну концепцію розвитку особистості В.Моргуна, дає визначення особистості і робить аналіз Я-образу вчителя-професіонала. Особистість визначається як "людина, котра активно опановує і свідомо перетворює природу, суспільство і власну індивідуальність, яка має унікальне динамічне співвідношення просторово-часових орієнтацій, вольових переживань, змістів, рівнів опанування та форм реалізації діяльності. Цим співвідношенням вимірюється свобода самовизначення особистості в її вчинках і міра відповідальності за їхні наслідки ( включаючи й непередбачувано-підсвідомі) перед природою, суспільством і власною совістю." [З, с.5] На основі такого розуміння особистості І.Я.Зубкова включає в психологічнийаналіз Я-образу вчителя-професіонала такі структурні компоненти:1) змістовні професійні орієнтації (центрації) особистості:предметно-ділова (з орієнтацією на предмет), гуманістична (наінших), індивідуальна (на себе); 2) орієнтації в професійнійорієнтації вчителя, що реалізуються протягом всього життєвогошляху особистості професіонала і виражені в ретроорієнтації(консерватизмі), кон'юнктурній орієнтації (на сучасність) таперспективній орієнтації (на майбутнє); 3) домінуючі емоційно -вольові переживання; 4) рівні професіоналізму, які реалізуютьсячерез соціально-психологічну компетентність, майстерність, спосібопанування педагогічного досвіду: навчально-підпорядкований,репродуктивно-співвиконавський і творчо-лідерський(новаторський); 5) форми реалізації педагогічного досвіду: практична (педагогічні техніки), наочно-образна (перцептивно-спостережлива) і теоретична (мовленнєво-розумова); 6) значущі особистісні якості педагога. [З, с.5]Більшість авторів Б.Ананьєв, П.Іванова, Є.Климов, А.Колесова, С.Кондратьєва, Т.Кудрявцев, Б.Федоришин, І.Зубкова вважають процес професійного становлення довготривалим, багатоплановим і динамічним, в якому можна виділити такі основні чотири етапи професійного становлення: 1) формування професійних намірів, 2) професійне навчання, 3) професійна адаптація, 4) часткова чи повна реалізація особистості в професійній праці.
3. Детермінанти особистісного зростання студентів у процесі професійного навчання в ВНЗ
Реалізація в творчій праці як спосіб реалізації сутнісних сил описаний в роботах багатьох філософів і психологів"Жодна інша техніка поводження в житті не пов'язує людину з реальністю так, як це робить захоплення роботою, що вводить її міцно, хоча б в одну частину реальності, - в реальність людського суспільства. Можливість переміщувати в область професійної діяльності і пов'язані з нею форми людських взаємостосунків значну міру лібідінозних компонентів, нарцистичних, агресивних і навіть еротичних, - надає цій діяльності цінність, що зовсім не поступається її значенню як незамінного засобу для ствердження і виправдання свого існування в суспільстві. Професійна діяльність дає особливе задоволення, коли вона вільно вибрана, коли вона дозволяє використовувати шляхом сублімації нахили що існують, що зберігають свою силу або конституційне посилені потягом. Але люди мало цінують працю як шлях до щастя. Люди не так охоче звертаються до нього , як до інших форм задоволення. Більшість людей працює тільки за необхідністю, і з цієї природженої неприязні людей до праці беруть початок найбільш важкі соціальні проблеми", - писав З.Фрейд в роботі Незадоволеність культурою [16, с.20].Подібні ідеї, позбавлені психоаналітичної термінології, переведені на мову екзистенційної психології зустрічаються в роботах Е.Фромма, Р.Мея, В.Франкла, А.Маслоу, А.Роше та ін.В книзі Е.Фромма "Мистецтво любити" життя людини представляється як таке, центральною проблемою якого є самотність і відчуження (термін, вочевидь запозичений у К.Маркса) від інших людей і від світу.. Усвідомлення себе, як окремої сутності, усвідомлення малотривалості свого існування, не залежності його терміну від його волі призводить до виникнення відчуття самотності , породжує відчуття провини, внутрішнього неспокою. "Усвідомлення людської роз'єднаності без возз'єднання любов'ю - ось джерело сорому. І тут же джерело почуття провини і тривоги" [18, с.115] В своєму житті людина шукає шляхи для усунення цього відчуття провини і тривоги. Для цього можуть стати в нагоді оргастичні екстази, підкорення групі (бути як всі, наслідувати комусь, підкорятись комусь, бути частиною якоїсь спільноти), обернений цьому спосіб - підкорення собі інших. Наступний спосіб позбутись тривоги, пов'язаною із самотністю - одноманітні, звичні розваги і одноманітна, звична робота, коли не тільки дії людини, але і навіть її почуття регламентовані структурою організації.Один з найбільш конструктивних способів - досягнути єднання через творчу діяльність, діяльність митця чи ремісника. "В будь-якому виді творчої діяльності митець об'єднується з матеріалом, що представляє оточуючий світ. Будь то тесля, що сколочує стіл, або ювелір, що робить прикрасу, будь то селянин, що ростить хліб, або живописець, що пише картину, - в усіх видах творчості робітник і процес його праці об'єднуються; людина досягає єднання зі світом в процесі творчості. Але це стосується тільки плідної праці - праці, при якій я самостійно планую, виробляю і бачу результати своєї праці" [18, с.119].Віктор Франкл, що створив теорію логотерапії і екзистенційного аналізу, постулює: людина прагне набути сенс і відчуває фрустрацію або вакуум, якщо це прагнення залишається нереалізованим. Життя людини не може позбутись сенсу при будь-яких обставинах; сенс життя завжди може бути знайденим. Не людина ставить питання про сенс, а життя ставить це питання перед людиною. Сенс не суб'єктивний, людина не винаходить його, а знаходить його в світі, в об'єктивній дійсності, саме тому він стає імперативом, що вимагає від неї реалізації.Положення про унікальність сенсів буття людини не заважає В.Франклу дати також змістовну характеристику можливих позитивних сенсах. Для цього він вводить уявлення про цінності - смислову
Loading...

 
 

Цікаве