WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Мовленнєві вміння як засіб формування комунікативної компетенції майбутніх вчителів англійської мови початкової школи - Курсова робота

Мовленнєві вміння як засіб формування комунікативної компетенції майбутніх вчителів англійської мови початкової школи - Курсова робота

компонентів та комунікативних дій, що реалізуються в межах тієї чи іншої КМФ монологу. Ці уміння відображають специфіку КМФ монологу як предмета оволодіння студентами ВЗО.Ми виділилимонолог-міркування, яким доцільно навчати студентів (а саме монологу-міркуванню з елементами переконання, опису, розповіді, повідомлення, оцінки), до спеціальних умінь продукування монологу-міркування з елементами переконання входять уміння впливати на слухача логічним шляхом (міркувати, доводити), що реалізують загальне вміння реалізовувати комунікативний намір адекватно завданню та умовам спілкування. Щодо спеціальних умінь логіко-композиційної побудови, то вони такі:а) формулювати вихідну тезу;б) пропонувати аргументи, доводити тезу (за аналогією, від протилежного, дедуктивним або індуктивним шляхом);в) ілюструвати тезу прикладами, уточнювати висловлювання за допомогою причинно-наслідкових зв'язків;г) формулювати висновок у висловлюванні та співвідносити його з тезою. Монолог-міркування з елементами опису як КМФ реалізується у такихспеціальних уміннях логіко-композиційної побудови, як:1) формулювати предмет монологічного висловлювання типу "опис" і свій комунікативний намір;2) розкривати предмет висловлювання, уточнювати та деталізувати висловлювання за допомогою відповідних лексико-граматичних засобів;3) завершувати висловлювання.До групи вмінь продукування монологу-міркування з елементами розповіді спеціальними вміннями будуть:1) уміння формулювати предмет монологічного висловлювання типу "розповідь" (з вказівкою часу, місця, учасників події дійсності) та свій комунікативний намір;2) уміння розповідати про подію у хронологічній послідовності, уточнювати висловлювання за допомогою часових зв'язків;3) уміння формулювати висновок про подію або повідомити про завершення події.Для монологу-міркування з елементами повідомлення як КМФ спеціальними вміннями є:1) уміння формулювати тему інформації, що надходить, та свій комунікативний намір;2) уміння викладати нову інформацію за допомогою лексико-граматичних засобів констатації;3) уміння формулювати висновок, що являє собою логічне узагальнення сказаного.Уміння продукувати монолог-міркування оцінювального характеру включає наступні спеціальні вміння, співвіднесеш із загальними:1) давати інтелектуально-логічну оцінку фактам, явищам дійсності;2) уміння логіко-композиційної побудови :а) констатувати факт, повідомлений іншим комунікантом, та виражати свій комунікативний намір;б) виділяти обґрунтування для оцінки;в) висловлювати свою точку зору, що містить судження про цінність певного об'єкту дійсності, з використанням відповідних лексико-граматичних засобів вираження модальності;г) формулювати висновок з усього сказаного;3) уміння продукувати монологічне висловлювання змішаного типу, наприклад, міркування з елементами повідомлення + оцінка, оцінка + опис.На основі викладеного можна дійти висновку, що розглянуті особливості, психолого-лінгвістична характеристика монологу як предмету оволодіння студентами мовних спеціальностей ВЗО та визначений склад умінь, необхідних та достатніх для навчання мовленнєвої діяльності, забезпечують передумови створення методики навчання монологічного висловлювання, яка реалізується в комплексі вправ.
3. Проблема розвитку комунікативних умінь у сучасній вітчизняній і зарубіжній літературі
Теоретичний аналіз психолого-педагогічної джерельної бази показав, що дослідження сутності умінь і умов "їх продуктивного формування можливе на основі вивчення структури особистості, де основними компонентами виступають знання, вміння, навички та здібності, що знаходяться у діалектичному взаємозв'язку /Є.В.Куширьов, К.К.Платонов, Л.Ф.Спірін, Б.М.Теплов, З.І.Ходжаєва та ін./. Уміння у своїй сутності е внутрішньою моделлю майбутньої діяльності, що, базуючись на знаннях і здібностях, забезпечують її ефективність. Уміння концентрують те, що здобувається особистістю у процесі зовнішньої, тобто практичної, педагогічної діяльності й одночасно розвивається внутрішньо, але під впливом зовнішніх факторів. Формуючись у сфері педагогічної діяльності, вони є наслідком як зазначеної діяльності, так і розвитку здібностей, оскільки засновані на них і разом із тим є їх передумовою.У процесі формування умінь принципового значення набуває положення стосовно взаємозв'язку знань і умінь. Знання - це основа уміння (теоретичні позиції, які сприяють результативності набуття умінь).У дослідженнях ГС.Костюка. К.К. Платонова, С.Л. Рубінштейна, Ю.О.Самаріна, Б.М.Теплова та ін. обґрунтовано положення про те, що однією з найважливіших "внутрішніх умов", яка забезпечує створення фундаменту вмінь і сприяє якісним змінам у їх структурі є здібності. Тоді, коли знання забезпечують конструювання умінь /внутрішніх моделей діяльності/ і виступають як вихідні теоретичні позиції у прийнятті найбільш оптимального рішення в новій ситуації, то здібності забезпечують пристосування цих моделей до умов, які змінюються.Сучасний стан розвитку психолого-педагогічних досліджень пропонує широкий спектр визначення поняття "здібності" та "педагогічні здібності". Ми погоджуємося з тими науковцями, які розглядають здібності у контексті людської діяльності (Б.Г.Ананьєв, О.М. Леонтьев, В.М. Мясищев, К.К. Платонов, С.Л. Рубінштейн та ін.). К.К. Платонов вважає, що здібності - інтегральне утворення особистості, яке визначає ступінь відповідності індивіда певній діяльності. В.А. Крутецький визначає здібності як індивідуально-психологічні особливості людини, що відповідають вимогам даної діяльності та є умовою успішного її виконання [34]. Здібності та уміння особистості входять до складу основи її психологічних особливостей, У порівнянні зі знаннями, уміннями та навичками здібності є більш стійкими властивостями особистості і формуються значно повільніше, ніж уміння та навички.У взаємозв'язку зі знаннями виступають уміння і навички. Теоретичний аналіз проблеми співвідношення умінь і навичок здійснено дослідниками А.А.Іммамутдіновою, Б.М.Кабановою-Меллєр, Г.О.Нагорною, Л.М.Шварц та ін. Поняття "уміння" й "навички" найчастіше вживаються поруч. Відсутність адекватного розуміння у відповідності з його змістом спричиняє неадекватність цілеспрямованості в головному, стратегічному напрямі: формування й розвиток умінь підсилюється знаннями та відпрацюванням навичок. Серед науковців панує три основні концепції щодо співвідношення вмінь і навичок:1. Дослідники Є.М.Кабанова-Меллєр, М.Д.Левітов, М.О.Риков, П.Н.Шимбірєв, Л.М.Шварц, зокрема, дотримуються точки зору, що уміння є незавершеними навичками, етапом їх створення. Навички, згадані науковці, характеризують як стереотипну автоматизовану операцію, що необхідна при виконанні тих елементів предметних дій, де потрібна точність, закріпленість зв'язків, однакових типових дій.2. Уміння в порівнянні з навичками - вище утворення (С.С. Антоненко, Є.І. Бойко, Г.С.Костюк, Д.Ф. Ніколенко, С.О. Мілерян, К.К.Платонов та ін.). Чим вище рівень
Loading...

 
 

Цікаве