WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Мовленнєві вміння як засіб формування комунікативної компетенції майбутніх вчителів англійської мови початкової школи - Курсова робота

Мовленнєві вміння як засіб формування комунікативної компетенції майбутніх вчителів англійської мови початкової школи - Курсова робота

нейтральністю. Студенти не вміють привертати увагу аудиторії, перебудовувати під час говоріння план та структурувисловлювання, переформульовувати сказане, використовуючи інші, більш адекватні мовні засоби. Це пояснюється як складністю самого феномену, що розглядається - УМ, так і механізмами мовлення.Студентський вік, який розглядається психологами та методистами як перехідний від молодшого до старшого ступеня, повинен підготувати плавний перехід від елементарних мовленнєвих дій початкового ступеня до мовленнєвих дій більш високого, продуктивного рівня, завдяки чому стає можливим здійснити удосконалення власно змістового боку УММ, якість якого визначає якість спілкування взагалі.Навчання УМ у перехідний період повинно приділяти особливу увагу мотиваційно-змістовій стороні іншомовного мовленнєвого спілкування студентів. Це можна створити шляхом;1) зміни спрямованості уваги студента з мовного оформлення його монологічного висловлювання на зміст мовлення;2) поступового зняття регламентації у відношенні вибору змісту та форми його вираження;3) стимулювання продуктивної мовленнєво-розумової діяльності студентів на основі певної ситуації спілкування, що вміщує проблему та дає лише вихідне спонукання для монологічного висловлювання, а не служать змістовою опорою для формального відтворення закладеної в них інформації.Спостерігається також найбільш гостре протиріччя між мнемічним та логічним розвитком, коли можливості логічних перетворень засвоєного матеріалу зростають, а спроможність на довгий час запам'ятовувати та зберігати засвоєне тимчасово послаблюється. Виходячи з цього, очевидною є перевага логічно організованої активної мовленнєво-розумової діяльності [4].Під час навчання УМ необхідно враховувати індивідуальні особливості пам'яті (зорова та змішана пам'ять є дещо сильнішими, ніж слухова пам'ять), створюючи у деяких вправах комплексу вправ зорові опори як засоби часткової детермінації монологічних висловлювань студентів у процесі навчання. Студентів відрізняє зрілість думки та намагання до й" аргументованого викладу, здатність давати адекватну оцінку явищам дійсності [34]. Ще не є характерними дискутивні види роботи, роздум та узагальнення. Проте вже на цьому ступені збільшується питома вага "міркування", найбільш складної в розумовому плані. Оскільки це завдання вирішується на старшому ступені, то на середньому ступені готується основа розвитку вмінь продукування цієї комунікативно-мовленнєвої функції (КМФ).Студенти повинні, поряд з іншими уміннями, висловивши своє ставлення до предмета мовлення, викласти ту чи іншу подію з точки зору мовця, що є типовим для природного мовлення. Іншими словами "розповідь" ускладнюються висловлюваннями з особистісним ставленням мовця, оцінкою змісту, характеристикою дійових осіб. У таких висловлюваннях експліцитно сполучається інформація з усіх КМФ, що робить мовлення більш природним, переконливим. Але природне володіння УМ різних КМФ являє собою значні труднощі для студентів, подолання яких і передбачає навчання умінь сполучати КМФ у мовленні.Отже, враховуючи вікові та психологічні особливості студентів та вивчення ними іноземною мовою нових практичних та теоретичних навчальних дисциплін, що потребують критичного мислення, ми припустили, що КМФ "міркування", яка містить елементи раніше засвоєних КМФ (опису, повідомлення, розповіді), відповідатиме як рівню підготовки студентів, так і вимогам чинної програми [4]. Оскільки студент вперше виступає в ролі вчителя іноземної мови (вводиться курс методики навчання іноземних мов), саме міркування буде забезпечувати найбільший емоційний та оцінювальний потенціал засвоєних та нових КМФ та містити оцінку, особистісне ставлення.До того ж, виходячи з характеру навчального матеріалу, важливе місце повинно відводитися саме міркуванню, через те, що оволодіння цією формою мовлення та відповідними їй мовними засобами допомагає студентам виконувати різні завдання, пов'язані з інтерпретацією побаченого або прочитаного, виступати з повідомленнями та доповідями за тематикою курсу в різних комунікативних сферах.Безперечним є той факт, що навчальне іншомовне спілкування, яке організується, повинно бути моделлю реального спілкування. Поза тим, розширення об'єкту навчання УМ за рахунок різновидів монологу-міркування веде до переходу від створення на заняттях ситуацій повсякденного спілкування (так зване "спілкування першого рівня") [3] до моделювання ситуацій другого рівня спілкування як комунікативно-пізнавальної діяльності, як обміну особистісними та соціальними цінностями[31].У зв'язку з достатньо високою сформованістю у студентів мовних навичок та мовленнєвих вмінь, є можливим навчання власно змістової сторони УМ.Отже, створюються сприятливі об'єктивні передумови (найбільша швидкість переключення уваги у вирішенні вербально-логічних завдань, ефективність та переважання логічно організованої активної розумової діяльності над механічним запам'ятовуванням та відтворенням, здатність до цілісного сприйняття дійсності) для приведення у відповідність характеру мовленнєвих умінь володіння іншомовним говорінням з психічними можливостями більш високого рівня розвитку особистості студента.З урахуванням специфіки УМ при визначенні послідовності навчання різних умінь УММ студентів мовних спеціальностей ВЗО нам необхідно вирішити такі завдання: визначити методично доцільну послідовність навчання та формування загальних та спеціальних умінь.Спираючись на те, що базові вміння (як загальні так і спеціальні) мовлення вже в основному сформовані, основним завданням буде удосконалення здобутих умінь на якісно новій основі.Для вирішення цього завдання в аспекті даної роботи представляється необхідним уточнити склад мовленнєвих умінь з урахуванням особливостей ступеня навчання, описаних вище.Вирішуючи це завдання, ми виходили, зокрема, з теоретичних положень, що відображають психолого-лінгвістичні особливості УМ, які були розглянуті раніше. Оскільки метою навчання УМ іноземною мовою є формування вмінь УМ, доцільно виділити загальні та спеціальні вміння, що входять до компетенції комунікантів в процесі УМ. Під уміннями УМ, вслід за С.П.Шатіловим, ми розуміємо "уміння, які вмотивовано, логічно послідовно і зв'язно, достатньо повно і правильно в мовному відношенні, висловлювати свої думки в усній формі" [34].До загальних умінь УМ, ми віднесли такі:1) вміння реалізовувати комунікативний намір адекватно завданню та умовам спілкування;2) вміння логіко-композиційної побудови висловлювання відповідно до КМФ монологу;1) комбінаційні вміння.Під комбінаційними вміннями, слідом за ГВ. Ільїною [35], ми розуміємо здатність продукувати монолог-міркування з домінуючим елементом (наприклад, повідомлення) з використанням ще одного або кількох способів викладу, наприклад, повідомлення + опис, повідомлення + оцінка.Кожному із загальних умінь відповідають спеціальні уміння в межах певної КМФ. Останні, у свою чергу, розподіляються на основі відповідних структурних
Loading...

 
 

Цікаве