WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Мовленнєві вміння як засіб формування комунікативної компетенції майбутніх вчителів англійської мови початкової школи - Курсова робота

Мовленнєві вміння як засіб формування комунікативної компетенції майбутніх вчителів англійської мови початкової школи - Курсова робота

об'єднання двох методологічних установок:діяльнішої (встановлення міжособистісної взаємодії як засобу і побічного продукту спільної діяльності) та особистісної (досягнення взаєморозуміння як мети і прямого продукту міжособистісної взаємодії). У діалогічному спілкуванні "обличчям до обличчя" (face to face) з носіями іншої мови для досягнення комунікативної мети, на нашу думку, особливо важливо орієнтуватись у соціальному та культурному контекстах комунікації'.З позицій системного аналізу процес спілкування розглядають як систему, що об'єднує комунікантів, їхні знання та засоби спілкування [8, 23]. Засобами комунікативної діяльності є різні знакові системи, передусім мовлення. Не випадково функціональне значення людського мовлення як засобу і чинника соціального спілкування в останній час все більше стає предметом спеціальних досліджень. Важливою є концепція "мовленнєвого спілкування", запропонована О.О.Леонтьевим, де спілкування розглядається передусім як мовленнєва діяльність, котра аналізується у взаємозв'язку зі спілкуванням і з точки зору її психологічної обумовленості [26, 25]. Автор обґрунтував психологічну структуру процесу мовленнєвого спілкування, визначив місце планування, мотивації, результативності й нормативності у цьому процесі [26, 47]. І.О.Зимня, розвиваючи концепцію О.О.Леонтьєва, розглядає вербальне спілкування ж суспільно-комунікативну діяльність [15, 98]. Можна стверджувати, що у сучасній соціальній психології, психолінгвістиці, методиці викладання мов (Т.М.Дрідзе, Зимня, О.О.Леонтьев; G.Miller, Ch.Osgoud, T.Sibeok, D.Wort та ін.) поширений саме такий підхід до мовленнєвої комунікації. На думку Т.М.Дрідзе, сьогодні він набуває особливого значення [11, ЗО] і, за нашими спостереженнями, є найбільш прийнятним у сучасних умовах навчання іноземних мов у середній школі.Розглянемо лише найважливіші чинники вербальної комунікації, які, на наш погляд, найбільш повною мірою відтворюються у навчальному процесі з іноземної мови у ВЗО.Спілкування завжди розгортається у структурі спільної діяльності комунікантів, заради її організації, що має принципове значення: ефективність комунікації залежить від екстралінгвістичних умов спілкування і, значно більше, від спрямованості пізнавальних процесів комунікантів. А вибірковість і спрямованість цих процесів визначається цілями, потребами, емоціями тих, хто спілкується, тобто всіма тими чинниками, що розкривають сутність принципу активності психічного відображення, сформульованого у загальнопсихологічній теорії діяльності [7, 145]. Отже, у спілкуванні пізнання пов'язане з комунікацією, а відтак, спілкування може бути ідентифіковано як комунікативно-пізнавальний процес (Т.М.Дрідзе). З таких позицій воно передбачає спільність комунікативних знань, про що зазначається, як засвідчив проведений нами аналіз відповідної наукової літератури, в усіх концепціях спілкування. Сутність цього чинника розкриває Є.Ф.Тарасов, звертаючись до психологічного розуміння комунікації як опосередкованого мовленням сприйняття реального світу. Він зазначає, що на початку комунікативного ланцюга знаходиться об'єкт реального світу, на який хоче вказати той, хто говорить. Для того, щоб комунікація відбулась, необхідна наявність психічного образу цього об'єкту у психіці відправника повідомлення. У випадку успішної комунікації в отримувача мовленнєвого повідомлення виникає психічний образ (об'єкту), аналогічний психічному образу у відправника повідомлення [22, 23-24]. Близькість цих психічних образів у комунікантів, як бачимо, залежить від того, наскільки співпадають у них докомунікативні знання про об'єкт, а відтак і про оточуючий світ. Отже, йдеться мова про смисловий контакт як обов'язковий чинник спілкування. Експериментальні дослідження, проведені Т.М.Дрідзе, засвідчили, що у процесі людського спілкування механізм смислового контакту вмикається далеко не завжди, хоча лише він і здатний забезпечити взаємодію, адекватну тим чи іншим цілям [11, 32]. Проблема смислового контакту та презентації знань постає надзвичайно актуальною у процесі оволодіння іноземними мовою та культурою. В інших випадках способи існування знань про оточуючий світ не впливають істотно на спілкування. Ефективність смислового контакту залежить також від рольової поведінки, мовленнєвого та немовленнєвого етикету, кінетичної поведінки, емоційних інтонацій та ін., тобто семіотичних засобів [1, 62]. В іншомовному спілкуванні цей чинник набуває особливого значення, адже знакові засоби спілкування у процесі комунікації заступають предмети та процеси реального світу, і така заміна можлива лише тоді, коли відомим є значення знаку [5, 25].Попередньо підсумовуючи викладене вище, зазначимо, що спільність комунікативних знань і засобів у комунікантів є фундаментальною характеристикою спілкування, на чому наголошується у багатьох наукових працях. Можемо послатися на книгу Д.К.Берло "Процес комунікації", де говориться, що передумовою комунікації є спільність комунікативних навичок (сприйняття і продукування мовлення), а також і знань соціальної системи, культури [13, 45]. Ш.Зимня, наприклад, відносить смисловираження (для діяльності говоріння ) і смислосприйняття (для діяльності слухання) до вищих психічних процесів, які виконують регулюючу, плануючу та корегуючу функції у процесі спілкування як соціальної взаємодії суб'єктів [16].
2 Специфіка основ навчання усного іншомовного мовлення студентів педагогічних ВНЗ
Залучення даних комунікативної лінгвістики, психолінгвістики дозволяють сформулювати кінцеву мету навчання усного мовлення (УМ) таким чином: формувати у студентів навички та вміння створювати самостійні висловлювання у процесі іншомовного спілкування. Для того, щоб визначити, яких характеристик УМ слід навчати студентів педагогічних ВЗО, необхідно враховувати специфіку таких ВНЗ. Від знання психологічних характеристик особистості студента, в тому числі його вікових особливостей, а також від знання психічних закономірностей процесу засвоєння матеріалу в певному віковому періоді залежить і організація навчання, і вибір методів та прийомів, адекватних навчальній діяльності, яка розглядається.Специфіка студентського віку полягає якраз у тому, що він є етапом, коли відбувається якісний стрибок у володінні усним мовленням - переважають природно-вмотивовані форми мовленнєвої поведінки, розвиваються такі складні її форми як бесіда, диспут, дискусія. УМ у нових умовах його використання представляє великі труднощі для студентів. В природній ситуації спілкування, роль якої збільшується в цей період навчання, студені; що знаходиться в екстремальних умовах спілкування - дефіцит часу, спонтанність мовлення - не вміє спрямовано логічно і послідовно розподіляти свою увагу між змістом та мовними засобами його оформлення. Монологічні повідомлення студентів за таких умов характеризуються неадекватністю мовленнєвому завданню, недостатньою повнотою і зв'язністю, низькою оцінювальністю, невиправданою стилістичною
Loading...

 
 

Цікаве