WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Культура мовлення викладача в професійно-педагогічному спілкуванні - Курсова робота

Культура мовлення викладача в професійно-педагогічному спілкуванні - Курсова робота

вчителем розглянутих принципів і за-собів міжособистісної взаємодії, творче застосуван-ня їх у педагогічній діяльності є запорукою практич-ної дієвості його фахової підготовки, свідченням культури педагогічного спілкування, яка вимагає гармонійного поєднання суто навчальних засобів і виховних та комунікативних зусиль педагога щодо свого вихованця[12].
Висновок
Вчитель зобов'язаний бути не тільки компетентним фахівцем з високою науковою і діло-вою кваліфікацією, виконавською дисципліною; не лише духовно багатою особистістю, що несе мораль-ну відповідальність за свою навчальну і виховну діяльність у школі; педагог має бути водночас ко-мунікабельною особистістю з високою культурою спілкування, вмінням вести діалог, дискутувати, за-безпечувати позитивний моральний та емоційний настрій у педагогічній взаємодії.Зрозуміло, педагогічна і комунікативна діяльність педагога має бути творчою. Вчитель, у якого наявна певна модель взаємодії з учнями, у процесі педа-гогічної діяльності мусить постійно коригувати власну програму дій, максимально узгоджуючи її з конкретною комунікативною ситуацією і можливос-тями школярів як партнерів зі спілкування. У ході педагогічного спілкування вчитель не просто кількісно збільшує свій комунікативний досвід; він обирає певну стратегію спілкування з властивими їй нормами, прийомами і засобами.Саме обстоювана педагогом у ході навчальної взаємодії комунікативна стратегія - монологічна чи діалогічна - визначає характер педагогічної діяль-ності і фахового спілкування. Визначальною рисою діалогічної взаємодії є гуманістична позиція вчите-ля щодо учня у процесі навчання і навчального спілкування, що дозволяє школяреві задовольнити потребу в розумінні та співчутті і подолати почуття хвилювання та страху, супутні сприйняттю і за-своєнню нового матеріалу. На противагу моно-логічній взаємодії, діалогічність виключає вплив на психіку учня за допомогою певної системи операцій і маніпулювання його особистістю. В той же час при традиційній, монологічній, тобто суб'єкт-об'єктній організації процесу спілкування, учню відводиться роль об'єкта педагогічного впливу, здійснюваного вчителем у формі різних наказів, розпоряджень, по-вчань, приписів тощо. У такому, маніпулятивному за своєю сутністю спілкуванні, педагог не вбачає у своїх вихованцях конкретних особистостей з прита-манними їм індивідуальними здібностями, ко-мунікативними можливостями, - що гальмує їхню ініціативу і творчість, породжує репродуктивну форму засвоєння знань. Крім того, подібне ставлен-ня до учня у процесі спілкування веде до порушен-ня етичних норм та комунікативних правил; пород-жує егоїзм, зневажання цінності іншої людини. По-за тим, саме діалогічне спілкування забезпечує інте-грацію зусиль вчителя і учня, що відбувається в умовах гуманних за своєю сутністю -суб'ект-суб'єктних відносин між ними, які вимагають співу-часті та співпраці в ході навчальної діяльності.Побудований на принципах гуманізму діалогічний підхід до педагогічної діяльності і спілкування, що визначає професійну культуру педагога, має на меті:- створення сприятливого психологічного клімату для оптимізації навчальної діяльності і спілкування. Основою такого клімату є ділові і товариські відно-сини вчителя зі своїми колегами і партнерські прин-ципи взаємодії з учнями, які свідчать про культуру педагогічного спілкування і дають змогу забезпечи-ти послідовність та ефективність виховного впливу;- перехід від директивного до демократичного, рівноправного стилю спілкування, від монологічної до діалогічної комунікативної стратегії, яка завжди має міжособистісний, суб'єкт-суб'єктний характер і вимагає від педагога відмови від інформаційно-кон-тролюючої позиції на користь партнерського співробітництва з учнями;- встановлення міжособистісного контакту педаго-га з вихованцями на противагу міжрольовій на-вчальній взаємодії, в результаті чого кожен з учас-ників спілкування сприймається іншим як особистість, і виникає найбільша сприйнятливість до міжособистісних впливів, передусім до педагогічно-го впливу вчителя [3];- забезпечення психологічно оптимального підґрунтя для позитивних змін у пізнавальній, мо-ральній, поведінковій сферах особистості всіх учас-ників процесу навчального спілкування, для їхнього постійного комунікативного зростання, а відтак -підвищення культури спілкування і вироблення власного комунікативного стилю.
Список використаних джерел
1. Андреева Г.М. Социальная психология. - М., 1980.
2. Ахманова О.С. и др. "Общее языкознание. Формы существования, функции, история языка". М., 1970г
3. БодалевА. А. Психологические условия педагогического общения // Психология педагогического общеиия / Сб. научных трудов. - Кировоград: КГПИ, 1991. - Т. 1. - С. 4 -14.
4. Грабовська С.Л. Комунікативний менеджмент і управління трудовими ресурсами в некомерційних організаціях. Львів 2005р.
5. Ефендиев А. Г. Общая социология М., 2000г.
6. Жинкин Н.И. Психологические основы развития речи // В защиту живого слова. - М.: Просвещение, 1966. - С.5-25.
7. Занюк С. Психологія мотивації та емоцій. - Луцьк, 1997.
8. Зимняя И.А. Педагогическая психология. - Ростов-на-Дону, 1997.
9. Каган М.С. Мир общения: Проблема межсубъектных отношений.- М.: Политиздат,1988.- 319 с.
10. Кан-Калик В. А. Грамматика общения. - М.: Роспедагентство, 1995. - 108 с.
11. І.В. Козубовська І. В, Лацанич О. Л,Спілкування в діяльності соціального педагога м.Ужгород 2005р
12. Корніяка О. М. Педагогічна діяльність і культура педагогічного спілкування // Практична психологія і соціальна робота. 2003. -№1. - с. 38-43.
13. Крыжанская Ю. С., Третьяков В. П. Грамматика общения. / 2-е изд. - М.: Смысл: Академический проект, 1996.- 276 с.
14. Ларіна Т. Є Психологічні умови використання невербальних засобів спілкування на уроці літератури м. Бердянськ, 2005р
15. Леонтьев А.А. Педагогическое обшение. - М.:Знание, 1979. - 48 с.
16. Ломов Б.Ф. Общение и социальные регуляторы поведения индивида./ В кн.: Психологические проблемы социальной регуляции поведения.- М.:Наука,1976.
17. Мицич П. Как проводить деловые беседы. - М., 1983.
18. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. - Киев, 1990.
19. Олійник Г.А.. Виразне читання. Основи теорії: Посібник для вчителів. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2001. - 224 с.
20. Петровский А. В. Психология о каждом из нас. - М.: Изд. Российского открытого университета, 1992. - 322 с. -,
21. Пиз А. Язык телодвижений. Как читать мысли окружающих по их жестам. - М.: Эксмо-Пресс, 2000. - 272 с.
22. Рахматшаева В. А. Грамматика общения (Школа для родителей). - М.: "Семья и школа",1995. -188 с.
23. Реформатський А.А. "Введение в языкознание", М., 2000г.
24. Сеір Е. "Избранные труды по языкознанию и культурологии", М., 1977.
25. Смелкова З.С. Педагогическое общение: Теория и практика учебного диалога на уроках словесности. - М.: Флинта: Наука, 1999. - 232 с.
26. Терлецька Л, Основи психології спілкування, Київ - 2002р
27. Томан І. Мистецтво говорити. - К.: Україна, 1996. - 268 с.
28. Цветкова Т. К. Повышение культуры педагогического общения // Вопросы психологии. -1990. -№2. - С. 176-177.
29. Юсупов М. Психология взаимопонимания. - Казань, 1992.
Loading...

 
 

Цікаве