WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Культура мовлення викладача в професійно-педагогічному спілкуванні - Курсова робота

Культура мовлення викладача в професійно-педагогічному спілкуванні - Курсова робота

особистості. Діяльність і спілкування - це основний шлях до розвитку своєї особистості і вод-ночас найбільш ефективний спосіб для прищеплен-ня учням певних особистісних якостей, набуття ни-ми комунікативних вмінь. Адже навчання і досі, по-при повсюдне використання з цією метою технічних засобів (насамперед комп'ютерів і телебачення), визнається неможливим без виховного впливу осо-бистості вчителя. Як показали дослідження А. В. Петровського, осо-бистий вплив педагога ефективний тоді, коли він сам має творчий склад розуму і багату уяву, ті якості, які він хоче "транслювати" дітям [20]. Осо-бистість, за його образним висловом, "випромінює щось на зразок силового поля", яке перетворює емоційні, вольові й інтелектуальні процеси у люди-ни, з якою вона вступила в контакт. Це вимагає по-шуку адекватних методів підготовки майбутнього вчителя до спілкування з учнями, навчання спілку-ванню.Вивчення закономірностей педагогічного спілку-вання і шляхів оволодіння особистістю комуніка-тивною культурою дозволило дослідникам дійти висновку про необхідність спеціального навчання педагогів спілкуванню, підвищення його культури; і виділити одиницю такого навчання - педагогічну си-туацію. В спеціально створеній навчальній ситуації реалізуються два плани взаємодії: предметне і особистісне, управлінню якими вчитель може навчати-ся за певною програмою, що містить ієрархічну сис-тему педагогічних ситуацій. Це мають бути не тільки типові ситуації, які потребують дій педагога відповідно до умов педагогічної діяльності, а й ті, які вимагають від нього вияву педагогічної інтуїції, навичок імпровізації у спілкуванні. Фахове самовиховання і навчання у сфері спілку-вання треба починати з оволодіння основами педа-гогічного спілкування. На це спрямована, зокрема, запропонована В. А. Кан-Каліком система вправ для недагогів-початківців, в якій узагальнено матеріал досліджень Ю. П. Азарова, Л. Д. Єршової, О. О. Ле-онтьєва та ін.Ця система включає в себе два цикли:1. Вправи, спрямовані на практичне оволодіння елементами педагогічної комунікації, які сприяють розвитку комунікативних здібностей, набуттю нави-чок управління спілкуванням.2. Вправи на опанування всієї системи спілкуван-ня в заданій педагогічній ситуації [10].Педагогічна майстерність і педагогічна культура спілкування невіддільні від поняття "педагогічної інтуїції", ідея якої висунута видатним педагогом і пси-хологом П. П. Блонським. Вміння спілкуватися, за-сноване на інтуїції, передбачає врахування педагогом особливостей співрозмовника. Аби вести бесіду кон-структивно, вчитель має відчувати свого співбесідни-ка, "бачити" внутрішнім зором те, що говорить інший, і залежно від цього перебудовувати спілкування, змінювати комунікативний стиль, який, проте, має за-лишатися завжди, скрізь і з усіма демократичним, діалоговим. В жодному разі не слід промовляти заро-зуміло, безапеляційно - чи нудно, неемоційно; не вар-то також підлаштовуватися під дитину чи ставитися до неї зверхньо - "вона - ніщо, вчитель - все"; треба по-важати в ній особистість, що розвивається. Приміром, у разі неприйнятної поведінки вихованця вчитель має будувати діалог з ним за таким сценарієм: засуджува-ти тільки поганий вчинок дитини, але не її осо-бистість, яка завжди має залишатися "непідсудною". При цьому вчителю слід звернути увагу дитини на причини засудження її дій, виклавши їх стисло і зро-зуміло. Така позиція дорослого допоможе дитині не втратити повагу до себе і водночас навчить відповіда-ти за свої вчинки.Вчитель з розвиненою культурою спілкування дбає про постійне Професійне і особнетісне вдосконален-ня, запровадження сучасних технологій навчання і ви-ховання. Він перебувас в постійному пошуку нових форм навчального і виховного процесів. До таких форм, зокрема, належить покликане до життя демо-кратизацією суспільства і перевірене сучасною педа-гогічною практикою навчальне співробітництві) в рамках партнерського діалогу вчителя і учнів.Навчальне співробітництво з учнями передбачає додержання педагогом низки правил. Зокрема, вчителю, який прагне забезпечити демократичний і вод-ночас продуктивний стиль спілкування слід:- дотримуватися позиції "на рівних" з учнем, що означає обстоювати право дитини, незважаючи на її вік і недосвідченість;- створити у класі дух товариськості при додер-жанні певної дистанції, атмосферу емпатійності, до-брозичливих взаємин з учнем при збереженні впев-неності в діях, твердості голосу й інтонаційної пере-конливості, аби не вдаючись до засобів тиску, дати зрозуміти дитині, що останнє слово лишається за дорослим;- використовувати різноманітні засоби для підтри-мання інтересу до знань, які він передає учневі, як-от: емоційна насиченість повідомлення, створення проблемних ситуацій, вплив своєї особистості тощо;- забезпечити активну роль дитини в організо-ваній педагогом навчальній діяльності через ство-рення умов для самоактуалізації учня в процесі на-вчальної взаємодії, вияву творчості і самостійності при виконанні навчальних завдань, для виходу (вивільнення) емоцій у спілкуванні, а також для розвитку ініціативності у вирішенні власних ко-мунікативних проблем.Звідси зрозуміло, що продуктивність нових форм навчання і виховання, дієвість різних комунікатив-них технік і, зрештою, загальна спрямованість на-вчально-виховного процесу залежать від психо-логічної готовності до комунікативної взаємодії і здатності педагога дотримуватися у своїй педа-гогічній діяльності демократичного стилю спілку-вання всупереч традиційній імперативно-дирек-тивній позиції, яка спирається на методи примусу, покарання, вимагає надмірної дисципліни, пригнічує особистість і не дає їй змоги якнай-повніше виявити себе.З метою розвитку демократичного стилю міжособистісної взаємодії можна використати для вправ-ляння метод"слухання". Це нетрадиційна, але ефек-тивна комунікативна техніка, яка забезпечує емпатійність, свідчить про вміння відчути стан іншого і стати на його позицію, а не лише донести власну; зрештою, про щире прийняття дитини такою, якою вона є. Вчителі та батьки нерідко вважають, що найкоротший шлях допомоги дитині для досягнення чо-гось у майбутньому - це "позиція неприйняття", тоб-то осудження, критика, вмовляння, моралізування, вимоги та інші подібні засоби. Насправді, це найб-лижчий шлях зробити дитину дійсно неслухняною і недоброю. Тим часом психотерапевти і консультан-ти показали, що "позиція прийняття", втілена в техніці слухання, спонукає дитину поділитися своїми почуттями і проблемами з дорослими, вона є інструментом збереження і стимулювання її актив-ності.Відповіді на вищеназвані запитання вчитель має супроводжувати аналізом процесу свого педа-гогічного спілкування, з'ясуванням причин відступу від усталених й ефективних форм взаємодії з учня-ми, оцінкою свого психічного стану і з урахуванням результатів саморефлексії, перебудовою стилю педа-гогічного спілкування з дітьми.Культура спілкування визначає шанобливе і доб-розичливе ставлення вчителя і учня один до одного, закладає основи взаємин співпраці і взаємодопомо-ги Розв'язання проблем педагогічного спілкування, пов'язаних з підвищенням його культури, можливе лише в умовах додержання принципу спілкування вчителя "від учня", що дає змогу точніше відобража-ти його особистість, враховувати його потреби, інтереси та комунікативні можливості.Засвоєння
Loading...

 
 

Цікаве