WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Культура мовлення викладача в професійно-педагогічному спілкуванні - Курсова робота

Культура мовлення викладача в професійно-педагогічному спілкуванні - Курсова робота

Засоби спілкування
Спілкування завжди відображається в особливих формах та засобахкомунікації. Усі засоби спілкування поділяються на дві групи: вербальні (мовні) і невербальні (немовні). Вербальні засоби комунікації реалізуються за допомогою мовних іписьмових повідомлень. Мовна передача інформації здійснюється у процесімовного діалогу, переговорів, презентацій, телефонної розмови, тоді, колинайбільший об'єм інформації передається голосом. Мова, як головний інструмент людського спілкування або вербальна комунікація, спирається на використання людьми звукової та письмової мови, за допомогою якої найбільш повно передається семантичний бік інформації, його зміст. Успіх та ефективністьмовного впливу в значному ступені визначається її змістовністю, багатствоммовних засобів, культурою, виразністю мови. У мовному спілкуванні великезначення відіграють такі якості мови як: інтонація, гучність, темп, наголос, паузи[18].У безпосередньому усному вербальному спілкуванні важливу роль відіграє інтонація, за допомогою якої партнери виділяють ключові слова, підкреслюють сенс фрази. Люди довіряють більше інтонації, ніж об'єктивному мовному виразу. Інтонація також використовується для вираження емоцій.Усе це слугує додатковою інформацією, яка відображає ставлення до співрозмовника та до того, хто передає повідомлення. Мовлення єнайуніверсальнішим засобом комунікації, оскільки при передачі інформації задопомогою вимови найменше втрачається зміст повідомлення.Одна з найважливіших проблем цього типу спілкування - розуміння. Розуміння сенсу і значень слів залежить від розуміння понять, від обізнаності досвіду, спрямованості, ціннісних орієнтацій партнерів.За допомогою слів люди програмують свою поведінку і поведінку інших. Варто пам'ятати, що слова-"агресори" (претензія, дурниця і т.п.) практично завжди сприймаються негативно і викликають зворотню агресію партнера.Вербальне спілкування може бути безпосереднім і опосередкованим, усним і письмовим[4]. Письмові засоби комунікації реалізуються через документи у формі листів,розпоряджень, наказів, інструкцій, положень. Не зважаючи на багатство слів, які спроможні передавати різноманітні відтінки переживань людини, важливим є і невербальний бік спілкування.Невербальні або експресивні засоби комунікації, стан людей, їхні стосунки,наміри, особливості характеру, які виявляються у міміці, жестах, позах, ході,манері триматися, навіть у дистанції, на якій знаходяться один від одного індивіди, що спілкуються, вираз їх очей[17]. Людство винайшло безліч видів і способів комунікації. Це усна і письмова мова, штучні мови типу азбуки Морзе, мови комп'ютерного програмування, а також технічні види зв'язку: радіо, телеграф, телебачення. Штучні помічники людини істотно перевершують природні.Людська мова, тобто звукова мова - це система фонетичних знаків, включаюча два елементи: лексичний і синтаксичний. Розмовна мова за сотні тисяч років удосконалилася за своїм змістом, але і за технічними способами вимовлення звуків він залишився, практично очевидний: ускладнилася граматика і семантика мови, прийоми ораторської майстерності, мови багато яких народів прогресували у бік більшої благозвучності, виразності, різноманітності[2].Мова є самим універсальним засобом спілкування в людському суспільстві. Вважається, що завдяки ній найменше втрачається значення повідомлення. Залежно від характеру і змісту виділяють наступні форми спілкування: 1. службове (ділове)2. повсякденне (побутове)3. переконливе4. ритуальне5. міжкультурне (міжетнічне) і ін[23]. Майже всім видам людського спілкування властива емоційна і суб'єктивна упередженість. Визнання в любові відноситься до такого роду спілкування. Упередженість виявляється в багато яких сферах життя. Релігійні і національні упередження, стереотипи, забобони, обивательська думка, різні чутки, циркулюючі в навколишньому світі, - все це є эмоційно- оцінною інформацією. Вона може виконувати не тільки позитивну, але і негативну роль. Яскравий приклад - анонімка, тобто повідомлення звичайно помилкової інформації без вказівки автора[5].В своїх пристрастях неважко перейти розумну міру. Дитину можна хвалити, але можна її і захвалювати. Можна встановити в класі строгу дисципліну, а можна - паличну і т.д. Постійний перекіс - в позитивну або негативну сторону - завжди має шкідливі наслідки. Діти, яких хвалять батьки, вчителі і ровесники, швидше за все, матимуть високу самооцінку, а ті, яких всі критикують або ображають - низьку. У перших поступово формується відчуття переваги і зарозумілість, а у других - комплекс неповноцінності і занижена самооцінка.З тих дітей, яких в сім'ї і в школі не перехвалили і не принижували зростають люди, які добре ладнають з іншими людьми, правильно сприймають критику, чесні і відкриті. Якість сімейного життя визначають якості всього подальшого життя людини. Психологи-консультанти по проблемах сім'ї підкреслюють важливість відвертого спілкування вдома. У вдалих сім'ях родичі вільно говорять як про позитивні емоції (любов, радість), так і про негативні (гнів, страх, розчарування)[24].
2. Педагогічна діяльність і культура педагогічног спілкування
Особливості особистості педагога, зокрема його моральна культура як єдність моральної свідомості й поведінки, позначаються на виборі ним тих або інших операційних засобів комунікативної діяль-ності. Приміром, застосування примусу в умовах імперативного характеру педагогічного спілкування чи переконання як впливу педагога на особистість дитини в атмосфері співучасті, співпраці між вчите-лем і учнем залежить від психологічної і моральної готовності педагога до певного стилю взаємодії: маніпулятивного - у першому випадку і демократич-ного - у другому.Отже, культура спілкування вчите-ля як соціально зумовлений показник його здібнос-тей і особистого вміння спілкуватися з учнями для досягнення цілей педагогічної діяльності - поняття моральне. Його не можна зводити лише до техно-логії спілкування, що сама опосередковується особистісними характеристиками педагога.Крім здатності до комунікації, що уможливлюєобмін інформацією, вчитель - справжній майстер своєї справи - має володіти ще й перцептивними й інтерактивними здібностями, без яких неможливе розуміння партнера зі спілкування і психологічний вплив на нього. Ці здібності виявляються через такі якості вчителя, як привабливість, охайність, добро-зичливість, емпатійність, зібраність, активність, ко-мунікабельність тощо, а також шляхом реалізації вербальних і невербальних (міміка, пантоміміка) за-собів взаємодії.Проте зміст поняття культури педагогічного спілкування не вичерпується згаданими комуніка-тивними якостями та здібностями. На думку І. О. Зимньої, це комплексне поняття, яке включає пере-дусім особистісну культуру тих, хто спілкується. В ній важливі такі компоненти: високий рівень загаль-ної культури; культура мислення; культура мовних засобів і способів формування та формулювання думки; культура педагогічного впливу, що викликає адекватну реакцію учня на відповідь; культура про-гнозування реакції партнера зі спілкування; культу-ра слухання; культура підтримання спілкування; культура виправлення помилкової дії [8].Разом з тим, культура педагогічного спілкування передбачає не тільки наявність у вчителя психолого-педагогічних знань, а й всебічний розвиток і ви-яв його
Loading...

 
 

Цікаве