WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Крайня форма переживання критичних ситуацій – суїцид - Курсова робота

Крайня форма переживання критичних ситуацій – суїцид - Курсова робота

особистість, а індивід, одиничний представник загального, тобто така істота, яка не має існування, але якою володіє буття, у яке вона занурена. Така істота лише являє собою ціле в його окремому явищі (Dasein), але вона не здатна трансцендинтувати дане ціле. Вільна смерть тільки підтверджує положення справ, оскільки вона (як смерть, з якою остаточно погодилися) є ілюзорною зміною, тому що ця зміна не веде ні до чого іншого; смерть - це становлення, що робить вигляд, що стає чимось іншим, але насправді не стає нічим. Дійсно, ставати нічим (перетворюватися в ніщо) означає нічим не ставати, тобто стати (і тому не існувати, а тільки бути). Самогубство - негативна форма нескінченної волі. Щасливий, хто знайде позитивну. Така шукана форма може бути знайдена лише в особистому бутті (існуванні, трансцендинтуванні наявного).
Висновки
Отже, підводячи підсумки даної теоретичної роботи слід зазначити, що в психологічній науці категорія особистості відноситься до числа базових категорій. Вона не є сугубо психологічною і вивчається, власне кажучи, усіма суспільними науками.У людини, що володіє вищими формами відображення дійсності, об'єкти, що спонукують до діяльності, можуть бути відбиті у формі свідомого образу чи представлення, у формі думки чи поняття, у формі ідеї чи морального ідеалу.Отже, в основі будь-якої діяльності людини лежить мотив, що спонукає його до цієї діяльності. Однак співвідношення діяльності і мотиву як особистісного утворення не просте й не однозначне. Той чи інший мотив, що виник в особистості і спонукає її до визначеної діяльності, не завжди в цій діяльності вичерпується, тоді, завершивши її, особистість починає іншу.Вітчизняні психологи виходять з того, як конкретний дійсний індивід включений у систему суспільних відносин і яким чином ця система відбивається в його індивідуальній свідомості. Б.Ф.Ломов вважає, що для розуміння мотиваційної сутності сфери (її складу, будови, динаміки) і розвитку цієї сфери необхідно розглядати зв'язки і відносини особистості з іншими людьми.Незважаючи на розходження трактувань особистості, що існує у вітчизняній психології, у всіх підходах у якості її ведучої характеристики виділяється її спрямованість. Сукупність стійких мотивів, що орієнтують діяльність особистості і щодо незалежних від наявних ситуацій, називається спрямованістю особистості людини.Для розвитку сучасної суїцидології необхідно, щоб у наукових програмах були присутні біомедицинські і соціальні дисципліни, а для практики суїцидальної превенції потрібне співробітництво професіоналів, компетентних у різних областях знання про людину, і сприяння соціальних і суспільних інститутів.Радянські закони донедавна були настільки ж нещадні: заповіт самогубця після смерті визнавалося недійсним; якщо ж він залишався живий, його притягали до кримінальної відповідальності як посягнувшого на людське життя. Основоположники клінічної психіатрії ще в минулому столітті, висуваючи тезу про тотожність самогубства і божевілля, керувалися моральними спонуканнями. Вони прагнули, визнавши самогубця душевнохворим, відгородити його від переслідування, надати йому необхідну допомогу. За часів Ескіроля такий підхід не можна не визнати і прогресивним, і гуманним. Українська суїцидологія, розвиваючись у рамках офіційної психіатрії, зіштовхується з упередженням і страхом населення стосовно психіатрії в нашій країні. Можна було б, зрозуміло, віднести це за рахунок споконвічного жаху перед божевіллям, властивого людині.Отже, для реалізації профілактики суїцидів необхідне залучення медичних психологів, соціальних працівників, суспільних і державних організацій і соціальних служб, волонтерів, і створення груп самодопомоги, а також активна участь засобів масової інформації.Їхня діяльність повинна бути сфальцьована на наступних напрямках:- цілодобова невідкладна телефонна допомога;- освітні програми для населення, спрямовані на знання ознак кризового стану і можливого суїциду в себе і близьких;-освітні програми для медичних працівників, спрямовані на знання ознак суїцидонебезпечних станів (сховані депресії, посттравматичний стресовий розлад, наркологічні захворювання);- активне виявлення і спостереження за особами з групи суїцидального ризику (особливо, за тими, які зробили суїцидальні спроби, прямо чи побічно загрозливими зробити суїцид);- психологічне консультування населення (можливо анонімне);- кризові стаціонари, у яких будуть здійснюватися психотерапевтичні і реабілітаційні програми;- створення інституту часткової госпіталізації при денних і нічних стаціонарах ПНД, у яких будуть продовжувати амбулаторне лікування виписаних з кризового стаціонару суїциденти, що дозволить їм працювати й одержувати підтримуючу терапію;- наступність між токсикологічними центрами, кризовими стаціонарами й амбулаторною службою;- створення груп само- і взаємодопомоги;- зняття табу з теми смерті.Зі смертю кожної людини гине Всесвіт -неповторний світ ідей і почуттів, унікальний досвід і світогляд. Суспільство не може і не повинне залишатися стосовно цього спокійним і байдужим.
Список використаної літератури:
1. Абрамова Г. С. Практична психологія: Підручник. - Екатеринбург: Ділова книга, 1999. - 512 с.
2. Бердяєв Н.А. Царство Духа і царство кесаря. М.: Республіка, 1995. - 384 с.
3. Бланшо М. Смерть як можливість // Питання літератури. - 1994. - Вып. 3. - С. 191-213.
4. Вроно Е.М. Суїцидологія на Україні - небагато історії // Журнал практичної психології і психоаналізу. - 2001. - №1-2. - С. 21.
5. Курс практичної психології: Для вищого управлінського персоналу: Навч. посібник / Центр морального виховання "Фонд" / Р.Р. Кашапов (авт.-упор.). - Іжевськ: Изд-во Удмуртского ун-та, 1995. - 699 с.
6. Леонтьев А.Н. Діяльність. Свідомість. Особистість. - М.: Аркада, 1995. - 613 с.
7. Минеев В.В., Нефедов В.П. Від смерті до життя: Ідеї росіянина космизма і проблема нового розуміння смерті і безсмертя. Красноярськ, 1989. - 50 с.
8. Немов Р. С. Практична психологія: Пізнання себе. Вплив на людей: Навч. посібник. - М.: Владос, 1998. - 320 с.
9. Немов Р. С. Психологія: У 3 кн.- М.: Освіта, Владос, 1995. Кн. 3: Експериментальна педагогічна психологія і психодіагностика. - 512 с.
10. Загальна психологія: Курс лекцій / Упор. Е. И. Рогів. - М.: ВЛАДОС, 1999. - 448 с.
11. Основи психології: Підруч. / За заг. ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. - 4-і вид., стереотип. - К.: Либідь, 1999. - 632 с.
12. Основи психологічних знань: Навч. посібник / Авт.-сост. Г. В. Щекин. - 3-і вид., стереотип. - К.: МАУП, 1999.
13. Паригін Б. Д. Соціальна психологія. - Спб.: ГУП, 1999. - 592 с.
14. Психологія: Підруч. / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та ін.; за ред. Ю. Л. Трофімова. - К.:Либідь, 1999. - 558 с.
15. Рубинштейн С. Л. Основи загальної психологи. - М.: Педагогіка, 1989. - 518 с.
16. Тутушкина М. К., Волков С. А., Годлиник О. Б., Гулина М. А., Єрмак Е. С. Практична психологія: Підручник для студ. вузів. - 2.вид., перероб., доп. - Спб.: Дидактика Плюс, 1998. - 335 с.
17. Флоренская Т. А. Діалог у практичній психології. Наука про душу. - М.: Владос, 2001. - 208 с.
18. Хайдеггер М. Буття і час. - М.: Ad marginem, 1997. - 452 с.
19. Эдвин Шнейдман. Душа самогубця. - Теорія і практика психологічної допомоги. - ЗМІСТ.: М., 2001.
Loading...

 
 

Цікаве