WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Крайня форма переживання критичних ситуацій – суїцид - Курсова робота

Крайня форма переживання критичних ситуацій – суїцид - Курсова робота

на підставі незначної кількості документів, недостатньої інформації робиться висновок про відсутність як події, так і складу злочину, тобто доведення до самогубства. Це тому, що лише в м. Києві щороку внаслідок здійснення самогубства вмирає близько 500 осіб. Суспільство вимагає достовірної інформації про масштаби, характер і причини суїцидального феномена, розробка і здійснення ефективних заходів запобігання самогубств і доведення до самогубств, особливо з огляду на значну латентність явища.У зв'язку з цим теоретичне і практичне дослідження психології особистості і поведінки в суїцидології є досить важливими. Викладені обставини обумовили вибір теми даної праці і свідчать про її актуальність.Мета й основні задачі праці. Метою даної роботи є виклад загальнотеоретичних питань психології особистості і поведінки в суїцидології. Експериментальне дослідження старшокласників на визначення рівня тривожності; самооцінки стійкості відносно стресових ситуацій.Відповідно до поставленої мети роботи необхідно розкрити наступні питання: - характеристика загальнотеоретичних особливостей психології особистості і її поведінки;- особливості психології особистості і поведінки в суїцидології;- провести дослідження з обробки наукових джерел по даній темі. Об'єктом дослідження є саме явище самогубства і доведення до самогубства, а також специфічні суспільні відносини, що складаються в зв'язку з його існуванням.Предметом дослідження є психологічний стан особистості і її стійкість до стресів; тенденції явища самогубства і доведення до самогубства, причини й умови, що детермінують це явище.
Розділ І. Загальнотеоретичні основи психології особистості і її поведінки
1.1. Сутність і поняття особистості
У психологічній науці категорія особистості відноситься до числа базових категорій. Вона не є сугубо психологічною і вивчається, власне кажучи, усіма суспільними науками. У цьому зв'язку виникає питання про специфіку дослідження особистості психологією: усі психічні явища формуються і розвиваються в діяльності і спілкуванні, але належать вони не цим процесам, а їхньому суб'єкту - суспільному індивіду, особистості. Поряд з іншими принципами в психології сформульований особистісний принцип, що вимагає досліджувати психічні процеси і стани особистості (Б.Т.Ананьев, З Л.Рубинштейн, К. К. Платонов).Але проблема особистості в психології виступає і як самостійна. І при цьому в різних планах вивчається різними галузями психологічної науки. Найважливіше теоретичне завдання полягає в тому, щоб розкрити об'єктивні підстави тих психологічних властивостей, що характеризують людину як індивіда, як індивідуальність і як особистість. Людина народжується на світ вже людиною. Будова тіла дитини, що з'явилася на світ, обумовлює можливість прямоходіння, структуру мозку - потенційний розвинутий інтелект, будова руки - перспективу використання знарядь праці і т.д., і всіма цими можливостями дитина відрізняється від дитинчати тварини, тим самим затверджується факт приналежності маляти до людського роду, зафіксованому в понятті "індивід" на відміну від дитинчати тварини, від народження і до кінця життя називаного особою .У понятті індивід виражена родова приналежність людини, тобто будь-яка людина - це індивід. Але, з'являючись на світ як індивід, людина здобуває особливу соціальну якість, вона стає особистістю. Фундаментальне філософське матеріалістичне визначення особистості було подано К.Марксом. Він визначав сутність людини як сукупність суспільних відносин. Зрозуміти, що таке особистість, можна тільки через вивчення реальних суспільних зв'язків і відносин, у котрі вступає людина. Суспільна природа особистості завжди має конкретний історичний зміст. Саме з конкретних соціально-історичних відносин людини потрібно виводити не тільки загальні умови розвитку, але й історично конкретну сутність особистості. Специфіка суспільних умов життя й образи діяльності людини визначає особливості його індивідуальних ознак і властивостей. Усі люди приймають визначені психічні риси, погляди, звичаї і почуття свого суспільства, того суспільства, до якого вони належать. Марксистське визначення поняття особистості протилежно тим визначенням, у яких вона виступає як замкнута, незалежна від світу духовна сутність, недоступна науковим методам дослідження. Особистість не може бути зведена тільки до сукупності більш-менш довільно виділених внутрішніх психічних властивостей і якостей, не може знаходитися в ізоляції від об'єктивних умов, зв'язків і відносин особистості з навколишнім світом.У вітчизняній і закордонній психологічній літературі існує велика кількість визначень особистості, що кожного разу визначалося рівнем розвитку науки чи методологічною позицією автора.
1.2. Характеристика потреб та мотиваційної сфери особистості.
Відомо, що потреби людини є вихідними спонуканнями до діяльності. У людини, що володіє вищими формами відображення дійсності, об'єкти, що спонукують до діяльності, можуть бути відбиті у формі свідомого образу чи представлення, у формі думки або поняття, у формі ідеї або морального ідеалу.У психології склалося наступне визначення мотиву: мотив - це те, що відбиваючи у свідомості людини, спонукує його до діяльності, направляючи її на задоволення визначеної потреби. У загальному виді мотив є відображенням потреби, що діє як об'єктивна закономірність, виступає як об'єктивна необхідність.На думку одного з найбільш відомих у вітчизняній психології дослідників мотивації - Р.Г. Асєєва, мотивація є специфічним видом психічної регуляції поведінки і діяльності. Таким чином, у найбільш широкому змісті мотивація визначає поведінки.Отже, в основі будь-якої діяльності людини лежить мотив, що спонукає його до цієї діяльності. Однак співвідношення діяльності і мотиву як особистісного утворення не просте й не однозначне. Той чи інший мотив, що виник в особистості і спонукає її до визначеної діяльності, не завжди в цій діяльності вичерпується, тоді, завершивши її, особистість починає іншу. У процесі діяльності мотив може змінитися, і, навпаки, при збереженні мотиву може змінитися виконувана діяльність. Між розвитком мотиву й оволодінням діяльністю можуть виникати і, звичайно, виникають неузгодженості. Іноді формування мотиву випереджає формування діяльності, а іноді , навпаки, - відстає - і те й інше позначається на її результаті.Все сказане дозволяє підвести підсумок, що мотив є не просто однією зі складових діяльності, а виступає як компонент складної системи - мотиваційної сфери особистості. Під мотиваційною сферою особистості розуміється вся сукупність її мотивів, що формуються і розвиваються протягом її життя. У цілому ця сфера динамічнаі розвивається в залежності від обставин. Але деякі мотиви відносно стійкі і, домінуючи, утворюють як би стрижень усієї сфери (в них виявляється спрямованість особистості).Питання про те, відкіля беруться мотиви, як вони виникають, є в психології особистості одним з основних. Та ж сама концепція А.Маслов не може відповісти на це питання: як відомо, воно будує "піраміду" потреб, що є основою мотивів, - біологічні потреби, потреба в безпеці (як нестаток у порядку, стійкості), потреба в любові й приналежності, потреба в повазі, престижі, і, нарешті, потреба в самовираженні і самоактуалізації. Але Маслов бере потреби абстрактного індивіда, вириваючи його із системи суспільних відносин, розглядаючи їх поза зв'язком із
Loading...

 
 

Цікаве