WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Крайня форма переживання критичних ситуацій – суїцид - Курсова робота

Крайня форма переживання критичних ситуацій – суїцид - Курсова робота


КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Крайня форма переживання критичних ситуацій - суїцид
ЗМІСТ
Вступ
Розділ І. Загальнотеоретичні основи психології особистості і її поведінки
1.1. Сутність і поняття особистості
1.2. Характеристика потреб та мотиваційної сфери особистості.
1.3. Особливості спрямованості особистості
Розділ ІІ. Особливості психології особистості і поведінки в суїцидології
2.1. Суїцидологія: сутність і історична ретроспектива
2.2. Суїцид як онтологічна деструкція особистості.
Висновки
Список використаної літератури:
Вступ
Актуальність теми дослідження. Українська держава головним своїм пріоритетом, найвищою соціальною цінністю визнала людину, її життя і здоров'я, честь і достоїнство, недоторканність і безпеку. Проте нині країна переживає складний перехідний період, у зв'язку з чим підсилилися соціальні негаразди в суспільстві і - як їхній наслідок - збільшився рівень смертності внаслідок здійснення самогубств (майже на 50% протягом останніх десяти років). Тепер щогодини в нашій країні внаслідок здійснення самогубства вмирає два чоловіки. Самогубство (суїцид) - це крайній вид автоагресії, навмисне самопозбавлення життя. Таких випадків в Україні було зареєстровано: в 1994р. - 18789, в 1995 р. - 14587, в 1998 р. - 15248. Загалом в Україні кожних 34 хвилини здійснюється одне самогубство.Першим літературним джерелом, де згадано про суїцид, є древньо-єгипетський твір "Полеміка людини з душею". Весь твір пронизаний замкнутістю і одинокістю, людина почуває себе одинокою в світі, в котрому все чуже і вороже. Тут смерть уявляється людині як єдиний вихід із полону страждань. Цей твір написаний невідомим древньоєгипетським поетом ще в XXI ст. до н.е. Надалі моральні погляди відносно цього явища висловлювали Сократ, Платон, Аристотель, котрі засуджували самогубство. В древніх Афінах руку самогубця взагалі відрубували і ховали окремо. Погляди епікурейців були іншими. Вони вважали суїцид можливим і навіть бажаним. Стоїки підтримали цю думку і вважали, що якщо життя стає нестерпним або настає перенасиченість життям, то слід добровільно розлучитись з ним. А от древні іудеї були проти самогубства, про що свідчить Біблія. "Життя прекрасне, все що б у ньому не трапилось - за цим стоїть Бог". Сучасний іудаїзм з розумінням відноситься до тих, хто відбирає у себе життя. Самогубці вважаються людьми, що впали в непереборний відчай і не відповідають за свої вчинки.Першим в історії церкви самогубство засудив Августин Блаженний. Він вважав це порушенням основної заповіді "Не вбий". Фома Аквінський ще більш різко критикував суїцид.У Древній-Русі самовбивць ховали окремо під порогом, простромивши груди києм "від нечистої сили".Соціальними проблемами самогубства зайнявся лише в XIX ст. фран-цузький соціолог Еміль Дюркгейм (1858-1917). У 1897 р. він написав свою відому працю "Суїцид". Це був початок нової течії в соціології - суїцидології. Пояснюючи це явище, він стверджував, що при дослідженні проблем самогубства слід перш за все враховувати зовнішні обставини,особливості суспільства, в котрих живе людина. Дюркгейм репрезентував Французьку Географічну школу і тому досліджував самогубство залежно від географічного місця розташування країни. Однак такої залежності він не виявив, але дійшов до висновку, що найчастіше самогубцями є чоловіки, протестанти, дуже багаті люди і неодружені. Відповідно до його поглядів існує чотири види самогубств: егоїстичне (найбільш поширене), анемічне, фаталістичне та альтруїстичне.Егоїстичне самогубство трапляється, коли індивід слабо пов'язаний з суспільством і живе в повній одинокості.У період соціально-економічних криз, як наприклад. Велика депресія кінця 20-х років у суспільстві домінує анемічний тип самогубства. Це є результатом неспроможності людини пристосуватися до швидкозмінюваних умов суспільства.Фаталістичне самогубство виникає в результаті посиленого контролю групи над індивідом, якому стає нестерпна надмірна регламентація.В альтруїстичному суїциді особа відчуває почуття сильного обов'язку і ставить інтерес групи вище своїх особистих.Після Е.Дюркгейма самогубство вивчалось представниками психоана-літичного підходу в психології. З.Фрейд аналізує суїцид на основі уявлень про наявність у людини основних потягів: Ероса - інстинкта життя і Танатоса - інстинкта смерті. Все людське життя - це поле бою між ними. Людина не лише хоче жити і продовжувати себе в наступних поколіннях, але виникають періоди, коли бажаною стає смерть. З віком сила Еросу втрачається, а Танатос стає все сильнішим та наполегливішим і повністю реалізує себе, довівши людину до смерті. За Фрейдом, суїцид і вбивство є руйнівною силою Танатосу, проте його владарювання ніколи не буває абсолютним, тому Фрейд був першим, хто заговорив про можливість запобігання самогубству.Прихильник психоаналізу Карл Меннінгер виділив три складові частини суїцидальної поведінки:1) бажання вбити;2) бажання бути вбитим;3) бажання померти.Американський психоаналітик Гаррі Салівен розглянув суїцид з точки зору міжособистісних відносин. Коли людина втрачає ідентичність із зов-нішнім світом, тривалий час перебуває в образі "поганого Я", вона перериває цей стан душевного дискомфорту лише через самогубство. Людина через цей акт заявляє про своє вороже ставлення до інших і до світу в цілому.Особливо разюча диспропорція самогубств, якщо брати до уваги такий соціальний показник як стать. Згідно з соціально-статистичним аналізом, проведеним за останні роки на прикладі Львівської області, було встанов-лено, що чоловіки становили від 82% усіх самовбивць. Зауважено, що піковий вік у чоловіків - це 30-39 років, в цьому віці було скоєно 18,5% від усіх "чоловічих самогубств". У жінок піковий вік виділяється більш виразно - 50-64 роки. У такому віці було здійснено 30,7% від усіх "жіночих самогубств". Проаналізувавши дані за вісім років (1988-1995 рр.), було виявлено, що зашморг був основним засобом позбавлення себе життя (86% випадків), а також падіння з висоти (3%), отруєння (2%). Наявна інформація загалом співпадає з даними обстеження, що провели послідовники Дюркгейма Гуттман і Левінсон. На початку 1980-х років вони дослідили 3200 самогубств у США. В результаті було виявлено, що мужчини здійснюють близько 76% від усіх самогубств, серед жінок найбільша питома вага самовбивць у літньому віці. У 1984 р. ці соціологи дійшли висновку, що близько 2% населення постійно перебувають у стані гострої депресії,тобто близькому до суїциду. Результати загальнонаціональних опитувань, що проводили спільно Інститут соціології НАН України і центр "Демократичні ініціативи" в 1995 і 1996 роках, показали, що 2,9% дорослого населення України перебували в стані, близькому до самогубства. Самогубства відбуваються по різних причинах (економічним, соціальним, психологічним і т.п.), а також як наслідок злочинів, зокрема, доведення до самогубства. Разом з цим стабільної позитивної практики соціального реагування як на саме явище самогубства, так і на окремі його прояви вУкраїні дотепер не вироблено, немає належних науково-обґрунтованих методичних розробок відносно цілого ряду складних і актуальних питань реагування на таке негативне соціальне явище й у першу чергу його попередження. Тим більше недостатньо навіть точних кількісних характеристик цього явища. Максимально, що робиться при виявленні факту самогубства, так це те, що
Loading...

 
 

Цікаве