WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Конфлікти у студентів у період навчання у ВНЗ - Реферат

Конфлікти у студентів у період навчання у ВНЗ - Реферат

побоюванням "не відповідати" очікуванням того, хто оцінює. Успіх при такій навчальній стратегії дорівнює позитивній оцінці у заліковій книжці. Це - стратегія "професійного учня".[8, с. 58]Але в реальномужитті, в багатьох видах людської діяльності не буває однозначно "правильної1" відповіді. Професіоналізм полягає в тому, щоб проаналізувати всі можливі варіанти рішень, зважити всі "рrо" і "соntra", тобто, "ціну" рішення, і вибрати оптимальний варіант, виходячи з наявних умов і цілей діяльності. В дослідницькій діяльності, на передніх рубежах науки і практики, взагалі не можна орієнтуватися на відомі, очікувані рішення. Для майбутнього професіонала важливо осягнути різні точки зору на досліджувану проблему, різні варіанти аргументації, і якщо потрібно дати власну відповідь, - спиратися не на зовнішню оцінку, а на внутрішні критерії оцінки, на самооцінку. Умова високого професіоналізму: внутрішні критерії оцінки результатів діяльності повинні бути суворішими, ніж критерії зовнішньої оцінки. Успіх при такій стратегії буде означати максимальне наближення реальних результатів діяльності до внутрішніх ідеальних взірців.Тому успішною адаптацію студента як майбутнього професіонала можна вважати тоді, коли його навчальні установки змістилися від однозначного вирішення проблеми до багатоаспектного її розглядання та багатозначного розв'язання. Критерій перевірки знань і рішень - практична діяльність, ефективність цієї діяльності. Але і цей критерій не є абсолютним, бо існують близькі і далекі перспективи, цілі діяча і середовища, в якому він діє, ситуаційні вимоги до результату діяльності тощо.Отже, установка професіонала - творчість і авторська відповідальність. Критерії оцінки результатів роботи - наукова, практична і суспільна цінність. Якщо студент так ставиться до своєї навчальної діяльності, то це - стратегія "професіонала, що навчається".Ще одна відмінність школярської і професійної диспозиції у навчанні - ставлення до навчальної програми. Пасивне виконання заданої програми суто в межах, необхідних для вдалого складання іспитів, - не найкраща стратегія з точки зору професіоналізації.Для професійного становлення більш корисне виявлення сфери поглибленого інтересу в діапазоні професійних знань і самостійне планування пізнавальної поведінки у відповідальності до потреб, що диктуються таким інтересом.В цьому контексті здається, що надання свободи вибору навчальних предметів має позитивно вплинути на професійне навчання. Але насправді виявляється, що вибір того чи іншого предмета визначається не свідомим планом отримання професійних знань, а випадковими причинами: наприклад, модою, популярністю теми або лектора та ін. Можна сказати, що це зворотній бік зразкової учнівської поведінки, негативістський бунт проти нормативної програми. Проте, самостійно скласти програму навчання, без шкоди для загальної та професійної освіченості, можна тільки на основі певної суми професійних знань і досвіду.Тому самостійне планування пізнавальної поведінки означає не зневажання окремих масивів знань, а нерівномірність розподілу зусиль в оволодінні цими знаннями і вихід за межі обов'язкової програми, якщо цього вимагає професійний інтерес.Важлива ознака позитивного руху у професійному розвитку студента - націленість його на придбання не тільки теоретичних знань, але й практичних умінь у своїй професії. Перелік цих умінь визначається напрямком спеціалізації, а також наміченим індивідуальним" професійним амплуа" (практик, дослідник, викладач тощо).Отже, у подвійній позиції студента (як учня і як майбутнього професіонала) закладена суперечність, і від того, в якому напрямку особистість долає цю суперечність ( в напрямку "професійний учень" чи в напрямку "професіонал, що навчається"), буде залежати якість її професіоналізму і характер подальшої адаптації в професійній діяльності.
РОЗДІЛ 2. Внутрішньоособистісний конфлікт
Багато відомих мудреців минулого неодноразово говорили про те, що конфлікт знаходиться всередині людини і що вона (людина) є головним носієм конфлікту.Вирішення внутрішньо особистісних конфліктів, перш за все, залежить від самої людини, від здібності та можливості жити у згоді (гармонії) з самим собою та оточуючим середовищем. Такі конфлікти умовно можна позначити як конфлікти "між тим, що є, і тим, що хотілося б мати". Інші варіанти таких конфліктів: "між тим, хто ви є, і тим, ким хотіли б бути" та ін. З оціночної точки зору Внутрішньоособистісний конфлікт можна уявити як боротьбу двох позитивних чи двох негативних тенденцій або як боротьбу позитивної і негативної тенденції у психіці одного суб'єкту. Можливі варіанти, коли тенденції мають у собі і позитивні, і негативні моменти одночасно (наприклад, запропоноване підвищення на посаді передбачає небажаний переїзд на нове місце проживання).Внутрішньо особистісний конфлікт, як будь-який інший соціальний конфлікт, передбачає конфліктну взаємодію двох або декількох сторін. В одній особистості можуть існувати декілька взаємовиключаючих потреб, цілей, цінностей, інтересів. Всі вони соціальне обумовлені, якщо навіть несуть у собі тільки біологічний характер, так як задоволення їх потреб пов'язано з системою відповідних соціальних відносин. Тому Внутрішньо особистісний конфлікт є соціальним конфліктом.До ситуацій, які викликають внутрішньо особистісні конфлікти, можна віднести: конфлікти цінностей; конфлікти між цінністю та нормою; конфлікти між цінністю і потребою та ін.Одним із видів внутрішньо особистісних конфліктів є неусвідомлений внутрішній конфлікт. В основі його лежать не повністю розв'язані в минулому конфліктні ситуації про які ми вже забули. Але на підсвідомому рівні ми продовжуємо нести вантаж не розв'язаних в минулому проблем та підсвідоме відновлюємо старі конфліктні ситуації нібито намагаємось вирішувати їх знову. Приводом для відновлення неусвідомленого внутрішньо особистісного конфлікту можуть стати обставини схожі з минулою невирішеною ситуацією.В реальному житті зовнішні і внутрішні причини внутрішньо особистісних конфліктів тісно взаємопов'язані і їх важко розрізнити. До подібних ситуацій відносяться тиск погрозою, шантажем та ін.До службових проблем можуть додаватися сімейно-побутові, фінансові та ін.Конфліктних людей, за думкою В.І. Сперанського, можна розділити на дві групи: конфліктуючі та конфліктогенні. До першої групи належать постійні опоненти існуючому положенню справ, методам управління, способам рішення проблем та ін. їх не стільки цікавить пошук істини, скільки особиста, відмінна від інших позиція. З ними важко працювати в одному колективі, але ці "негативісти" стимулюють активність інших в пошуках істини. До другої групи входять конфліктогенні особистості. Це люди з великим егоцентризмом, високою самооцінкою, вмінням втиратися у довіру. Але вони не здатні підтримувати
Loading...

 
 

Цікаве