WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Конгруентність особистості у міжособистісних взаєминах - Курсова робота

Конгруентність особистості у міжособистісних взаєминах - Курсова робота

уподібнення", а частковий його прояв - ефект "поляризації" особистісних рис - формується у процесі тривалих стосунків.
3. Типи міжособистісних стосунків
Оцінка міжособистісних стосунків передбачає проведення їхньої класифікації. Так, виділяються стосунки знайомства, приятелювання, дружби, Коли один з партнерів сприймає ці стосунки тільки як знайомство, а інший - як дружбу, то виникає непорозуміння. Тому міжособистісні стосунки можна визначити як взаємну готовність партнерів до певного типу почуттів, домагань, очікувань, поведінки. М. Обозов пропонує таку класифікацію міжособистісних стосунків: знайомства, приятелювання, товариські, дружні, любовні, подружні, родинні, деструктивні Вона спирається на кілька критеріїв: глибину стосунків, вибірковість щодо партнерів, функції стосунків.Головним критерієм розрізнення міжособистісних стосунків є рівень включення особистості в стосунки. У структурі особистості виділяють такі рівні: загальновидові, соціокультурні, психологічні, індивідуальні. Найбільше включен-ня індивідуальних характеристик особистості відбувається у дружніх, подружніх стосунках. Стосунки знайомства, приятелювання обмежуються включенням у взаємодію переважно видових та соціокультурних особливостей особистості.Другий критерій - вибірковість щодо партнерів - можна визначити як кількість ознак, що мають значення для встановлення та відтворення стосунків. Найбільшу вибірковість виявляють стосунки дружби, подружні, кохання, найменшу - знайомства. Середня кількість осіб, уведених у стосунки знайомства особистості, 150-500, приятелювання - 70-150, стосунки дружби охоплюють 2-3 особи.Функції стосунків виявляються в розрізненні їх змісту, психологічного смислу для партнерів. Додатковими критеріями розрізнення міжособистіених стосунків є дистанція між партнерами, тривалість та кількість контактів, норми стосунків, вимоги до умов контакту. Загальна залежність тут така - з поглибленням стосунків скорочується дистанція, збільшується частота контактів.Міжособистісні стосунки є найбільш значущими для особистості Неофіційність, особиста значущість, емоційна насиченість становлять основу для впливу міжособистісних стосунків на особистість.Соціальна спільність людей може бути представлена великими і малими групами. Вони є не лише показниками чисельностіколективу, але й об'єктами соціальної психології з певним набором ознак і властивостей.Велика група - це кількісно не обмежена умовна спільність людей, виділена на основі певних соціальних ознак.До великих груп відносять класи, нації, народності. Цс об'єкти, що вивчаються соціологами, етнографами, політологами.Мала група характеризується невеликою кількістю контактуючих індивідів, об'єднаних спільними цілями або завданнями.Великі та малі групи можуть бути реальними та умовними. Реальні групи - об'єднання людей на основі реальних стосунків (ділових, особистісних). Умовні групи -об'єднанння людей на основі певної умовної ознаки (вік, стать, національність).До класифікації груп включають також мікрогрупи (діади, тріади). З урахуванням суспільного становища групи поділяють на формальні та неформальні, за рівнем розвитку - на колективи (високий рівень),корпорації, асоціації та дифузні групи (низький рівень). За значущістю особистості групи поділяються на референтні {високий ступінь впливу) та групи належності.Дещо відокремленим предметом вивчення як соціальної психології, так і інших дисциплін (кримінології тощо) є група - безструктурне скупчення (натовп) людей, які не мають чітко усвідомлених спільних цілей, але зв'язані одне з одним подібністю емоційного стану і спільним об'єктом впливу.Натовп поділяють на чотири види: оказіональний - складений із людей, втягнутих у натовп з цікавості ; конвенціональний - ґрунтується на цікавості до якоїсь розваги; експресивний - тут підґрунтям є загальне вираження ставлення до певної події; діючий натовп, який поділяють на агресивний, панічний і повстанський.
Висновки
Підводячи підсумки над вищезгаданим, варто звернути увагу, розвиток якісних міжособистісних взаємин під час щирого (конгруентного) спілкування особистістю.Конгруентність особистості набувається під час наполегливої особистісної праці або під час психотерапії.Ті прояви некогруєнтної поведінки пов'язані із багатофакторними чинниками, такими, як:- виховання дитини батьками, вчителями та іншими людьми, які є значимими для неї в певний період розвитку;- соціальне оточення та культура певного регіону чи країни;- намагання сподобатися іншим, що тягне за собою нещирість (неконгрентність) і стосунках;- приховування потаємних потягів, прагнень, що не співпадають із системою загальноприйнятих людських та особистісних цінностей та ін. З точки зору психолога некогруєтність провокує невротичну хворобу особистості, її нещирість не тільки перед іншими але й перед самим собою.
Список використаної літератури
1. Дубровский Д.И. Обман. Философско-психологический анализ. - М.: Изд-во "РЭЙ", 1994. - 120 с.
2. Аллан Пиз. Язык телодвижений. - Н.Новгород,1992.
3. Белянин В.П. Введение в психолингвистику. - М.,1999.
4. Браим И.Н. Этика делового общения. - Минск, 1996.
5. Закатов А. В. Ложь и борьба с нею. - Волгоград: Нижневолжское книжное издательство, 1984. - 197 с.
6. Знаков В.В. Западные и русские традиции в понимании лжи: размышления российского психолога над исследованиями Пола Экмана / Экман П. Психология лжи. - СПб.: Издательство "Питер", 1999. - 272 с.
7. Леонтьев Л.А. Психология общения. - М.,1998.
8. Липпман О., Адам Л. Ложь в правде. - Харьков: Юридическое издание Украины, 1929. - 189 с.
9. Общая психология: Учеб. для студентов пед. ин-тов/ А. В. Петровский, А. В. Брущлинский, В. П. Зинченко и др.; Под ред А. В. Петровского. - М.: Просвещение, 1986. - 464 с.
10. Пашковська Т.А. Феномен нещирості / Проблеми пенітенціарної теорії і практики. - Бюлетень Київського інституту внутрішніх справ, № 7, 2002. - С. 328 - 334.
11. Пиз. А. Язык телодвижений. Как читать мысли других по их жестам. - Нижний Новгород, 1992.
12. Реформатский А.А. Введение в языкознание. - М.,1998. Речевые секреты / Под ред. Т.А.Ладыженской. - М: Просвещение,1992.
13. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии - СПб.: Питер, 2001. - 720 с.
14. Справочник практического психолога/ под ред. Таланова В.Л. - М.: "Сова", 2005. - 928 с.
15. Харский К.В. Благонадёжность и лояльность персонала. - СПб.: Питер, 2003. - 496 с.
16. Хрестоматия по социальной психологии. - М.:1994.
17. Экман П. Психология лжи. - СПб.: Издательство "Питер", 1999. - 272 с.
Loading...

 
 

Цікаве