важливий показник готовності вчителя до педагогічної взаємодії з учнями: без певного рівня комунікативних здібностей неможливо говорити про готовність випускника педвузу до творчого вирішення професійних завдань.У визначенні сутності готовності до педагогічної діяльності слід виходити із специфіки педагогічної праці і вимог, поставлених сьогодні до особистості вчителя. Вієвська В.Г. у своєму дослідженні, базуючись на особистісно-діяльнісному підході, при трактовці поняття "готовність до педагогічної взаємодії" вважає, що майбутньому педагогу важливо оволодітитеоретичними основами спілкування як важливої складової діяльності вчителя, набути комунікативних вмінь, розвивати комунікативні і організаторські здібності, які забезпечать йому можливість будувати навчально-виховний процес на принципах педагогічної взаємопраці, співпраці і співтворчості.Деркач А.В. і Кузьміна Н.В. вказують, що спілкування виступає не стільки як обмін інформацією, скільки як процес взаємодії і взаємовпливу. Під час спілкування, внаслідок систематичних контактів в ході спільної діяльності її учасники отримують різноманітні знання про себе, своїх друзів, способи найбільш раціонального вирішення поставлених завдань. У спілкуванні проявляються емоційні стани і переживання кожного учасника тощо.У праці Ломова Б.Ф. "Проблема общения в психологии" категорія спілкування розкривається як суттєва сторона людського буття (відносини - "суб'єкт-суб'єкт"). Спілкування тут є системою міжособистісної взаємодії.За А.А. Леонтьєвим - спілкування, хоча і є специфічною формою діяльності, але все-таки має діяльнісну природу.При цьому розділяються процеси, у яких спілкування є спільною діяльністю. Різниця між ними полягає в тому, що в першому випадку задоволення потреб відбувається в тій діяльності, для організації якої необхідне спілкування. У другому випадку спілкування складає для суб'єкта самостійну цінність.При всій різноманітності підходів науковців щодо ролі і функції спілкування можна сказати, що всі вони зводяться до винятковості ролі спілкування як у розвитку, так і у функціонуванні особистості.Вчені приділяють велику увагу проблемам спілкування, вказуючи на його особливу роль при вирішенні навчальних і виховних завдань, на вміння педагогів ефективно співпрацювати зі своїми вихованцями. Все це вказує на важливу роль підготовки майбутніх вчителів до міжособистісної перцепції у своїй професійній діяльності, а також поліпшення форм і методів відповідної роботи.
2. Соціально-психологічна взаємодія як важливі компоненти комунікативної підготовки майбутнього педагога.
В процесі комунікативної підготовки актуальним є питання щодо сформованості рівня мотивації студентів педагогічних спеціальностей стосовно оволодіння відповідними навичками спілкування.Створення оптимальних умов для соціально-психологічної взаємодії і перцепції у педагогічному процесі виступає важливим аспектом діяльності вчителя. Звернемося до словників: Перцепция социальная (лат. Perceptio - восприятие, socialis - общественный) - восприятие, понимание и оценка людьми социальных объектов (себя, других людей, групп, социальных общностей), представляющая возможность более надежно определить успешность и перспективы совместного и согласованного взаимодействия. Термин "П. с." ввел американский психолог Дж. Бруннер.На сучасному етапі психолого-педагогічних наук з позицій особистісно-діяльнісного підходу готовність до професійної діяльності розглядається в єдності її мотиваційно-вольової та операційної сфер.Розробці змісту навчання майбутніх вчителів педагогічному спілкуванню у своїх дослідженнях багато уваги приділила С.В. Кондратьева. Так у її роботах відзначений провідний компонент комунікативних здібностей вчителя - соціально-перцептивні вміння (вміння розуміти дітей). При цьому вона вважає, що необхідно:а) застосування теоретичних знань з психології для практичного вивчення особистості окремої дитини; б) виявлення системи провідних цілей і мотивів поведінки; в) розпізнання на основі аналізу вчинку учня, його особистості; г) подолання негативних стереотипів і установок при пізнанні учня; д) проникнення у приховані резерви її розвитку; е) передбачення поведінки і діяльності дітей у певних життєвих ситуаціях і напрямки подальшого розвитку кожної із них.Розглядаючи спілкування взагалі і соціально-психологічну взаємодію зокрема, у процесі підготовки майбутніх вчителів, можна стверджувати, що такі процеси є важливою умовою розвитку особистості. Особливого значення це набуває у студентські роки.Автори також вказують на тісний зв'язок процесів спілкування із навчальною діяльністю. Як говорить А.А. Гройсман, навчальна діяльність опосередкована спілкуванням за трьома лініями: спілкування з викладачами, спілкування з однокурсниками, професійне спілкування під час практики (в школі). Навчальна діяльність в студентські роки не може здійснюватися без включеності суб'єкта у систему вузівських відносин. Крім цього, навчальна діяльність в умовах вузу створює підвищене навантаження на психіку молодої людини. Тому повноцінне спілкування, як функціонально-рольове, так і емоційно-особистісне забезпечує збереження психічного здоров'я.Отже всі процеси взаємодії, перцепції, безпосереднього спілкування так чи інакше опосередковані навчальною діяльністю. У всіх сферах, які безпосередньо пов'язані з навчанням, студент вступає у взаємодію, суб'єктивно сприймає викладачів, однокурсників. Проходячи педагогічну практику, він вступає в контакти з учнями, педагогічним колективом школи. Іншими словами, всі акти міжособистісної перцепції у майбутніх вчителів нерозривно пов'язані із навчальною діяльністю.Аспекти міжособистісної перцепції майбутніх вчителів широко розглядалися В. А. Кан-Каликом у дослідженнях педагогічного спілкування в системі вузівської підготовки. Він вказував на те, що у майбутніх вчителів необхідно формувати для успішного спілкування у учнями певні компоненти педагогічної праці. До таких компонентів можна віднести:а) професійно-педагогічну спрямованість;б) комунікабельність як якість особистості;в) системи комунікативних прийомів і навичків, які забезпечують продуктивну технологію і процедуру організації спілкування з дітьми.На основі цих компонентів автор пропонує тренінгові вправи. Серед них можна виділити такі як:а) вправи для розвитку у педагога виразних засобів спілкування (мовлення, міміка і т. п.);б) вправи для навчання комунікативним вирішенням ряду педагогічних

• <<
Перша Попередня 1 2 3 4 Наступна Остання
• >>