WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Когнітивний стиль як чинник розвитку інтелектуального потенціалу практичних психологів - Курсова робота

Когнітивний стиль як чинник розвитку інтелектуального потенціалу практичних психологів - Курсова робота

із показниками досліджень когнітивних стилів "полезалежність-імпульсивність". [9]Досліджуючи когнітивний стиль, який описується параметром "ригідність", було встановлено, що при ригідному контролі суб'єкти схильні переоцінювати зовнішні відзнаки стимульного поля. Суб'єкти із гнучким контролем ригідності більш диференційовано оцінюють зовнішню ситуацію. [12]Індивід із гнучким контролем ригідності, як творча особистість не піддається ригідним звичкам, труднощам, які перешкоджають вільному і активному рухові його особистості вперед. Він має волю і здібність не піддаватися зовнішньому тискові, не проявляти конформності, трансформувати себе у світі власних цілей та цінностей. Він, індивід, який намагається досягнути більш вільного і творчого стану для себе і близької йому людської суті. У рамках свого життєвого стилю він вірить, що майбутнє людини є результатом його власної діяльності [ 8 ]У працях російського психолога Русалова В.М. виділено чотири формальних показника, які складають гіпотетичну структуру когнітивного стилю "простота-складність":1. когнітивна диференційованість - міра різноманітності оцінки подій і великій кількості шляхів застосування особистісних конструктів;2. когнітивна консистентність(розрізняється консистентність конструктів та подій (- міра внутрішньої логічності, цілісності систем, які застосовуються для аналізу важливих подій життя;3. когнітивна адаптивність - міра пронизливості особистісних конструктів для нового досліду, їх здібність бути застосованими для незвичної оцінки подій. [17]Таким чином, аналізуючи результати психологічних досліджень можна зробити такий висновок: найбільше досліджені та описані когнітивні стилі "полезалежність-поленезалежність" та "рефлексивність-імпульсивність.Дослідники віддають перевагу суб'єктам у яких більша ступінь вираженності поленезалежності та рефлексивності.Вираженість параметрів даних когнітивних стилів змінюється на протязі онтогенетичного розвитку, але залишаються на рідкість стабільними у кожної даної людини [9]Між когнітивними стилями "поленезалежність-полезалежність" та "рефлексивність-імпульсивність" існує позитивна кореляція.
1. 2. Індивідуальні стилі діяльності
У радянській психології найбільшого поширення набули дослідження індивідуального стилю діяльності. Це пояснюється діяльнісним підходом у радянській психологічній науці, засновником якого був О. М. Леонтьєв. Тому не випадково, що в кінці 60-х рр. У якості предмета дослідження стильової характеристики було поняття " індивідуального стилю діяльності". Поняття "індивідуальний стиль діяльності" ввів відомий радянський психолог Є.А. Клімов.Індивідуальний стиль діяльності - це узагальнена характеристика психологічних особливостей людини, які формуються та проявляються у її діяльності. [16]Дослідження індивідуального стилю діяльності склало цілу наукову течію, засновником і теоретиком якої став В.С.Мерлін. Розмірковуючи над природою стилю як особистісного конструкту, вчений прийшов до відкриття дуже важливих закономірностей, що мають відношення до всіх стильових характеристик. Перший із цих аспектів пов'язаний із поняттям зони невизначеності, як умови формування стилю. На думку вченого виконання будь-якої діяльності людиною залишає їй можливість виявити власну індивідуальність у постановці проміжних цілей, виборі засобів для їх досягнення і реалізації самої діяльності. Тому " стиль виникає там, де є свобода самовираження". [1,17] Коли ж діяльність жорстко регламентована і алгоритмізована, то в такій ситуації індивідуальному стилю важко проявитися. Людина, яка бачить перед собою різноманітність способів виконання діяльності, ніби обмежується якимось одним, який і складе стиль її діяльності. Зона невизначеності суб'єктивно зумовлена: там де одна людина бачить велику кількість рішень, інша - лише одне. Тому, зовнішня і внутрішня свобода є умовою виникнення стилю діяльності. Другий аспект, що був відкритий під час досліджень індивідуального стилю діяльності, полягає в тому, що для його формування необхідна особистісна включеність у діяльність. Стиль формується лише за умови позитивного відношення до діяльності і прагненні зробити її як можна краще. Про це свідчать дослідження, які були проведеш на різних професійних і вікових групах. Третій аспект, що був пов'язаний з розробкою індивідуального стилю діяльності акцентує увагу на системостворюючу функцію. Так як Мерлін розглядав індивідуальність як складну ієрархічну систему, що включає в себе різні рівні організації - від біохімічного до соціально-психологічного, взаємопов'язуючою ланкою між якими є індивідуальний стиль діяльності. Таке положення стилю зумовлено тим, що він є конструктом, який формується найпізніше і спирається при цьому на уже сформовані індивідні та особистісні якості, пов'язуючи їх між собою. Більш того, у дослідженнях було виявлено, що стиль часто виконує компенсаційну функцію, допомагаючи людині при виконанні діяльності.У структурі індивідуального стилю діяльності В. С. Мерлін виділив три основні компоненти: стиль операцій, стиль дій або реакцій і стиль ціле покладання, "але в емпіричних дослідженнях останній компонент практично не вивчався і основний акцент було зроблено на перших двох". [17,165]
1.3. Стилі лідерства і керівництва
Наступний напрямок вивчення стильових феноменів - вивчення стилів лідерства і керівництва Він бере свій початок у працях Ф. Фідлера та К. Левіна. У масштабі цього напрямку також розрізняються різні підходи до проблеми, які визначаються як можливіший, багатомірно-функціональний (Р. Л. Кричевський); особистісний, біхевіористський, системний (Т. Ю. Базаров). Різна також і кількість стилів, які виділяються дослідниками: від двох - до семи.Найменш розроблений напрямок "стилі життя".
РОЗДІЛ II. СТИЛЬОВІ КОНСТРУКТИ ЯК ІНДИВІДУАЛЬНО-ТИПОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ЕФЕКТИВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2. 1. Концепція професійного стилю діяльності
Сьогоднішній стан дослідження стильових феноменів знаходиться на межі інтеграції. Розрізняється дві сторони явищ: стилі як індивідуально-своєрідні психологічні системи окремих людей і стилі як сукупність відмінних ознак діяльності (стилі професійної діяльності). "Генезис останніх такий: вони виникають у процесі становлення і розвитку професії, фіксуються у її продуктах, закріплюються у логіці використаних засобів праці; вони є результатом суспільної практики і досягнень видатних професіоналів, ці стилі в подальшому існують незалежно від своїх творців. Вони стають своєрідними еталонами, нормативами для людей, які оволодівають даною діяльністю". [17,167]Таким чином, стильовий конструкт включає в себе мінімум два види стилів, які Володимир Толочек (російський дослідник у сфері професійних стилів) називає об'єктивовані стилі - існують незалежно до окремого суб'єкта і які відображають об'єктивні закономірностіорганізації компонентів середовища, є стійкими і логічно завершеними конструктами; індивідуальні стилі - виконують функцію структурування і взаємозв'язку індивідуальності людини із середовищем, відрізняються індивідуальною своєрідністю,
Loading...

 
 

Цікаве